- •Тема 1. Теоретико-методологічні основи організації виробництва
- •1.1. Предмет, методи і зміст курсу "Організація виробництва"
- •1.2. Сутність та поняття організації виробництва
- •1.3. Функції, завдання та напрями організації виробництва
- •1.4. Основи теорії організації виробництва
- •1.5. Поняття, характеристики та основні типи систем
- •1.6. Системний підхід до організації виробництва
- •Тема 2. Виробничий процес і організаційні типи виробництва
- •2.1. Визначення виробничого процесу та його основних елементів
- •2.2. Класифікація виробничих процесів залежно від призначення та ролі у процесі виробництва
- •2.3. Класифікація виробничих процесів за технологічною ознакою
- •2.4. Основні принципи організації виробничого процесу на підприємстві
- •2.5. Організаційні типи виробництв та їхня техніко-економічна характеристика
- •2.6. Одиничний та партіонний методи організації виробництва
- •Тема 3. Організація виробничого процесу в часі
- •3.1. Сутність організації виробничого процесу в часі. Структура виробничого циклу
- •3.2. Розрахунок тривалості технологічного циклу з урахуванням різних видів руху предметів праці
- •3.3. Аналіз тривалості технологічного циклу простого процесу виробництва
- •3.4. Особливості мінімально-уривчастої системи організації виробничого процесу в часі
- •3.5. Вплив дублюючих робочих місць на тривалість технологічного циклу
- •3.6. Структура складного виробничого процесу й розрахунок тривалості його циклу
- •3.7. Технологічний цикл у багатономенклатурному виробництві
- •Тема 4. Побудова виробничої структури у просторі
- •4.1. Характеристика виробничої структури підприємства
- •4.2. Склад і класифікація основних виробничих ланок
- •4.3. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства
- •Тема 5. Організація потокового та автоматизованого виробництва
- •5.1. Характеристика потокового виробництва, його основні ознаки
- •5.2. Класифікація потокових ліній
- •5.3. Розрахунок параметрів безперервно-потокових ліній
- •Дсту 2960-94, 6.19. Регламентований ритм
- •5.4. Основні види конвеєрів у безперервно-потоковому виробництві та розрахунок їхніх параметрів
- •5.6. Особливості організації перервно-потокових (прямоточних) ліній
- •5.7. Основи проектування перемінно-потокових ліній
- •2. Розрахунок робочих тактів (г) за фондом робочого часу на виготовлення окремих груп виробів.
- •3. Розрахунок часткового (виробничого) такту через кількість робочих місць і трудомісткість окремих виробів.
- •5.8. Складання план-графіка (стандарт-плану) роботи перемінно-потокової лінії
- •5.9. Організація автоматичних потокових ліній
- •5.9.1. Типи автоматичних потокових ліній
- •5.9.2. Розрахунок автоматичних потокових ліній
- •5.9.3.Організація роторно-конвеєрних потокових ліній
- •5.9.4. Організаційні основи гнучкого автоматизованого виробництва (гав)
- •Розділ 6. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
- •6.1. Зміст і завдання підготовки виробництва
- •6.2. Науково-дослідна підготовка виробництва
- •6.3. Конструкторська підготовка виробництва
- •6.4. Технологічна підготовка виробництва
- •6.5. Організаційна підготовка виробництва та перехід на випуск нової продукції
- •7.1. Основні поняття і визначення сітьового планування та управління
- •7.2. Правила побудови сітьового графіка
- •7.3. Впорядкована нумерація подій сітьового графіка
- •7.4. Оцінка часу виконання робіт сітьового графіка
- •7.5. Розрахунок параметрів сітьового графіка
- •7.6. Оптимізація сітьових графіків за часом
- •7.7. Оптимізація сітьових графіків за трудовими ресурсами з вільним обміном ресурсами
- •7.8. Використання сітьового графіка на стадії оперативного управління
- •Розділ 8. Організація трудових процесів і робочих місць
- •8.1. Сутність і завдання організації праці
- •8.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Організація й обслуговування робочих місць
- •8.4. Умови праці
- •8.5. Робочий час. Режим праці та відпочинку. Працездатність
- •Тема 9. Нормування праці
- •9.1. Сутність нормування праці та його значення
- •9.2. Класифікація затрат робочого часу
- •9.3. Об'єкти нормування праці та методи дослідження трудових процесів
- •9.4. Норми затрат праці
- •Тема 10. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції
- •10.1. Якість продукції та методи її визначення
- •10.2. Конкурентоспроможність продукції та методи її визначення
- •10.3. Стандартизація
- •10.4. Сертифікація
- •10.5. Методика визначення технічного рівня і якості продукції під час створення нових виробів
- •10.5.1. Визначення коефіцієнтів зміни показників
- •10.5.2. Методика визначення коефіцієнта важливості (пріоритету) показників
- •10.6. Організація технічного контролю якості продукції на підприємстві. Функції відділу технічного контролю (втк)
- •10.6.1. Структура втк
- •10.6.2. Види технічного контролю якості продукції на підприємстві
- •10.6.3. Методи технічного контролю якості продукції. Основи статистичного методу управління якістю продукції
- •10.6.4. Облік та аналіз браку продукції на підприємстві
- •Тема 11. Організація допоміжних виробництв підприємства
- •11.1. Основи організації та загальна характеристика допоміжного виробництва
- •11.2. Організація ремонтного господарства промислового підприємства
- •11.2.1. Методи і види ремонтного обслуговування основних фондів на підприємстві
- •11.2.2. Ремонтний цикл та його структура
- •11.3. Організація інструментального господарства підприємства
- •11.3.1. Організаційно-виробнича структура інструментального господарства
- •11.3.2. Нормування потреби та запасів інструментів
- •11.3.3. Класифікація і індексація інструменту
- •11.3.4. Планування забезпечення виробництва технологічною оснасткою
- •11.4. Організація енергетичного господарства підприємства
- •11.4.1. Структура енергетичної галузі України
- •11.4.2. Основи функціонування оптового ринку електроенергії України
- •11.4.3. Організаційна та виробнича структура вге
- •11.4.4. Прогнозування і планування енергопостачання
- •11.4.5. Шляхи економії енергетичних ресурсів на підприємстві
- •Тема 12. Організація обслуговуючих господарств підприємства
- •12.1. Організація складського господарства промислового підприємства
- •12.2. Організація транспортного господарства
- •12.2.1. Завдання та принципи організації транспортного господарства
- •12.2.2. Класифікація транспортних засобів
- •12.2.3. Планування роботи транспортного господарства
- •12.2.4. Організаційна структура транспортного господарства
- •13.1. Виробнича система та її сутність
- •13.2. Склад і структура виробничої системи
- •13.3. Форма та процес організації виробничої системи
- •13.4. Закони організації виробничих систем
- •1. Універсальні закони організації виробничих систем.
- •2. Закони статики організації виробничих систем.
- •3. Закони розвитку виробничих систем.
- •13.5. Принципи організації виробництва
10.6.1. Структура втк
Структура ВТК і чисельність контрольного персоналу залежать від обсягу виробництва, характеру продукції, що випускається, виробничої структури підприємства і системи управління підприємством. На рис. 10.4 подано типову структуру ВТК.
Згідно з функціями, які виконуються ВТК, на підприємстві можуть бути вищенаведені структурні підрозділи, які очолює начальник чи старший контрольний майстер.
Бюро (група) зовнішнього приймання займається контролем якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення, які надходять на підприємство. Цей підрозділ також бере участь в розробці технічних умов на матеріали і напівфабрикати при укладанні договорів на постачання.
Рис. 10.4. Типова структура відділу технічного контролю (ВТК) підприємства
У виробничих цехах підприємства контроль якості продукції проводить бюро цехового контролю (БЦК). Воно займається запобіганням і виявленням дефектів та браку, його обліком, ізолюванням, встановленням причин і винуватців. БЦК здійснює безперервний вибірковий операційний контроль якості з метою регулювання технологічних процесів і підтримання їх в заданих параметрах.
Бюро чи група технічного контролю є як в основних, так і в допоміжних цехах - ремонтних, енергетичних, інструментальних тощо.
Центральна вимірювальна лабораторія (ЦВЛ) та її контрольно-повірочні пункти (КПП) у цехах і на складах інструментів створюють для контролю за станом інструментів та технологічної оснастки. Ця робота виконується лабораторією сумісно з цеховими службами (щодо інструмента, обладнання, штампів, моделей тощо). За невеликих обсягів випуску один КПП може обслуговувати два-три територіально суміжні цехи.
Вимірювальні інструменти, прилади і контрольні пристосування перевіряють в ЦВЛ чи КПП, а також в місцевих органах Державного комітету України зі стандартів згідно з інструкцією комітету.
Інспекторську групу створюють при начальнику ВТК для епізодичного контролю якості продукції, а також для цільових перевірок Дотримання технологічної і контрольної дисципліни (за завданням начальника ВТК).
Бюро технічного контролю (БТК) служби експлуатації сумісно з технічним бюро проводять облік браку, вивчають дефекти, причини браку, розробляють заходи щодо їхнього усунення й застереження (поряд з БЦК).
З метою скорочення і здешевлення утримання контрольного апарату треба забезпечувати зниження трудомісткості контрольних операцій, а також збору та переробки інформації про якість продукції шляхом їхньої механізації й автоматизації; упроваджувати найдосконаліші методи контролю; вдосконалювати контрольно-технологічну і облікову документацію; вивільняти контрольний персонал від виконання другорядних, нескладних контрольних операцій.
10.6.2. Види технічного контролю якості продукції на підприємстві
Види технічного контролю якості продукції визначаються конкретними умовами виробництва. Для кожного об'єкта технічного контролю обирають найвідповідніший до виробничих умов вид технічного контролю.
На рис. 10.5 зображено перелік наявних на підприємствах видів технічного контролю якості продукції згідно з прийнятими класифікаційними напрямками.
Рис. 10.5. Види технічного контролю якості продукції на підприємстві
Стаціонарний контроль виконується на постійному робочому місці контролера. Об'єкти контролю доставляють до робочого місця контролера, яке оснащене необхідними для контролю апаратами, пристроями, інструментами, приладами. Цей вид контролю використовують для перевірки порівняно легких і негроміздких об'єктів, а також у випадках, коли для перевірки якості треба використовувати якісь прилади (наприклад, випробування якості зварювання швів на металевих виробах, перевірка виготовленого електрообладнання на електричні параметри тощо).
Стаціонарний контроль доцільно використовувати, коли потрібно перевіряти велику кількість однорідних виробів, що дає змогу спеціалізувати працю контролера на виконанні визначеної контрольної операції.
Рухомий контроль виконується контролером на робочому місці з виготовлення продукції, де безпосередньо проводять операції технологічного процесу. Застосовують для перевірки громіздких, нетранспортабельних виробів, а також об'єктів, які не потребують використання для контролю складних приладів і апаратів.
Вхідний контроль виконується перед початком обробки з метою запобігання дефектів і браку, які зумовлені недоброякісністю сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що надходять на підприємство, і своєчасного вилучення дефектних заготовок та виробів з виробництва. Перевіряється також якість налагоджування, ремонту і стану обладнання; перевіряються деталі перед збиранням і комплектацією виробів.
Операційний контроль проводять у процесі обробки виробів при виконанні окремих операцій технологічного процесу. Його призначення - вилучення з подальшої обробки бракованих напівфабрикатів, усунення дефектів, перевірка якості виконання операцій. Він може бути після кожної операції технологічного процесу чи після групи операцій залежно від потрібної якості виробів і характеру технологічного процесу. Цей контроль проводиться виконавцем операції (робітником, бригадиром, випробовувачем), керівником дільниці (майстром, старшим майстром), контролером, майстром ВТК (чи БЦК). У деяких випадках операційний контроль може виконувати представник замовника.
Приймальний контроль виконується після закінчення процес} виготовлення виробів, деталей, складальних одиниць з метою визначення відповідності якості вимогам нормативно-технічної документації, контролюється також упаковка, консервація, комплектність тощо. Цьому контролю підлягає уся продукція, яка закінчена обробкою в заданому цеху перед надходженням її в наступний цех чи безпосередньо на склад готової продукції. Це дуже відповідальний контроль, який має запобігти відправці недоброякісної продукції споживачу. Контроль виконують контролер, майстер ВТК і в деяких випадках представник замовника.
Суцільний контроль означає перевірку кожного окремого виробу в партії виготовленої продукції. Зазвичай такий контроль потрібен при різнорідності вихідних матеріалів й заготовок, при нестійкості технологічного процесу. Суцільний контроль виконується переважно після операцій, які мають важливе значення для якості наступної обробки, чи дають великий відсоток браку; при перевірках дорогих виробів тощо.
Вибірковий контроль характеризується тим, що контролюється лише частина виробів (вибірка). Він використовується при великій кількості однойменних виробів і стійкому технологічному процесі.
Відсоток вибірковості (обсяг вибірки) встановлюють на основі аналізу стійкості технологічного процесу і відповідальності продукції, що виготовляється. Вибірковий метод контролю дає цілком надійний результат при використанні статистичного регулювання технологічних процесів.
Летучий контроль виконується безпосередньо на місці виготовлення продукції, ремонту обладнання, зберігання продукції у випадкові невизначені моменти часу (несподівано) з метою своєчасного виявлення порушень технічних вимог і дефектів продукції, а також запобігання подібним порушенням. Його застосовують тільки вибірково для мало відповідальних виробів і процесів.
Кільцевий контроль, як і летучий, є рухомим і вибірковим контролем, але здійснюється контролером відповідно до встановленого маршруту обходу робочих місць.
Безперервний контроль використовують для перевірки технологічних процесів у випадках їхньої нестабільності і необхідності постійного забезпечення визначених кількісних й якісних характеристик. Його проводять зазвичай автоматичними і напівавтоматичними засобами контролю.
Періодичний контроль використовують для перевірки якості виробів і технологічних процесів при стійкому виробництві і стабільних технологічних процесах. Він може бути суцільним і вибірковим.
Вимірювальний контроль використовують для оцінки значень параметрів виробу, що контролюється: за точним значенням (за допомогою інструментів і приладів шкальних, стрілочних тощо) і за допустимим діапазоном значень параметрів (за допомогою шаблонів, калібрів тощо).
Реєстраційний контроль роблять для оцінки об'єкта контролю на основі результатів підрахунку (реєстрації визначених якісних ознак, виробів, подій).
Органолептичний контроль здійснюється за допомогою органів чуття без визначення чисельних значень параметрів об'єкта, що контролюється. Він використовується у випадках, якщо вимірювальний контроль і контроль за контрольним зразком неможливі або економічно недоцільні.
Візуальний контроль є варіантом органолептичного контролю, коли контроль виконують тільки органами зору.
Контроль за контрольним зразком - це порівняння ознак виробу, що контролюється, з ознаками контрольного зразка. Його використовують для оцінки характеристик і параметрів виробу, що контролюються, коли їхнє вимірювання неможливе або економічно недоцільне.
Технічний огляд здійснюється в основному за допомогою органів чуття і за необхідності деякими простішими засобами контролю.
Для повторної перевірки якості продукції, яка вже прийнята ВТК, чи перевірки дотримання правил виконання контролю в цехах можна застосувати інспекційний контроль. Він виконується спеціальною комісією за розпорядженням начальника ВТК підприємства. Такий контроль дисциплінує персонал, спонукає його уважно ставиться до своїх обов'язків.