4.3. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства
Як вже було зазначено раніше, спеціалізація є одним із найважливіших принципів раціональної організації виробничого процесу.
Вона становить собою поглиблений розподіл праці, охоплюючи всі ланки виробничого процесу, починаючи від робочого місця, дільниці, цеху, підприємства і закінчуючи галуззю виробництва.
Удосконалення спеціалізації тісно пов'язане з ростом продуктивних сил, науково-технічним прогресом, зменшенням витрат на випуск продукції.
Спеціалізація процесу - це мінімізація різноманітності робіт і операцій, а також режимів обробки вихідних матеріалів та інших елементів виробничого процесу. Різноманітність операцій у виробничому (технологічному) процесі залежить насамперед від номенклатури виробів, закріплених за конкретним виробничим підрозділом (дільницею, лінією, цехом тощо). Обсяг виробництва і трудомісткість виробів визначають рівень спеціалізації процесу. Кількісно рівень спеціалізації процесу характеризується коефіцієнтом спеціалізації ксп, який виражає кількість деталеоперацій п,, які виконуються у середньому на одному робочому місці за плановий період часу. Цей показник часто збігається із середньою кількістю переналагоджень обладнання.
У промисловості розрізняють декілька видів спеціалізації виробничих ланок, а саме: предметну, технологічну та змішану - предметно-технологічну спеціалізацію [44, 66, 69].
На підприємствах і виробничих підрозділах предметної спеціалізації основні цехи сформовані за ознакою виготовлення кожним із них визначеного виробу чи його частини (вузла, агрегату). Робота здійснюється за замкнутим циклом від заготівельної стадії виробництва до заключної складально-оздоблювальної стадії (наприклад, цех складання крупних машин, потокова лінія з виготовлення годинників, сиру, одягу тощо). Широке розповсюдження цей вид спеціалізації набув на підприємствах машинобудівної галузі виробництва. Однак велика кількість номенклатури оброблених деталей і значна кількість цехів затрудняє досягнення мінімальних витрат на виробництво продукції. Недоліком предметної спеціалізації підприємств є також невисокий рівень спеціалізації робочих місць, складність організації виробництва та управління.
Тому все більшого поширення набуває подетальна спеціалізація підприємств загалом і їхніх виробничих ланок. Підприємства, цехи, дільниці подетальної спеціалізації випускають обмежену номенклатуру уніфікованих, стандартних деталей, малодетальних вузлів, які виготовляють за типовими технологічними процесами у великих кількостях. Передумовами створення підрозділів подетальної спеціалізації є стандартизація виробів і деталей та значна потреба (попит) в них. Наприклад, випуск колекторних пластин для електричних машин; контактів електричних апаратів; напівпровідникових приладів тощо. Для цехів та дільниць предметної спеціалізації (в тому числі і подетальної) характерна різнобічність обладнання та технологічної оснастки, але вузька номенклатура виробів, що виготовляються (деталей, вузлів). Узгодження роботи цехів і дільниць у цьому разі є значно простішим тому, що всі операції обробки зосереджені в одному місці. Це веде до сталого повторювання технологічного процесу, спрощує оперативно-календарне планування, територіально зближує операції та окремі стадії виробничого процесу і таким способом скорочує тривалість виробничого циклу.
При великих програмних завданнях, коли верстати кожної операції можуть бути повністю завантажені обробкою одного чи декількох технологічно споріднених виробів, створюються умови до переходу до предметної спеціалізації дільниць у формі прольоту чи потокової лінії.
Обладнання на таких дільницях розмішують у порядку слідування операцій технологічного процесу (ланцюгове, розміщення обладнання, рис. 4.2), що виключає зворотні рухи, подовжені маршрути предметів праці і сприяє скороченню тривалості виробничого циклу.
Рис. 4.2. Схема розміщення обладнання на дільницях предметної спеціалізації (ланцюгове розміщення обладнання) [69]
Внутрішньоцехові підрозділи (дільниці) характеризуються різним рівнем предметної спеціалізації. Найвищий рівень її досягається при закріпленні за дільницями обробки тільки виробу одного типу (найменування), що дає змогу організовувати однопредметні потокові лінії.
Уразі великої кількості виробів, що оброблюються, формують прольоти чи предметно-замкнуті дільниці. Предметно-замкнуті дільниці характеризуються тим, що весь цикл обробки із групи закріплених за дільницею предметів праці здійснюється в межах цієї дільниці. Предмети праці (деталі, вузли, частини виробу тощо) на таких дільницях звичайно підбирають за спільністю технологічних маршрутів (обладнання) і габаритів.
В організаційному та економічному аспекті предметно-замкнуті дільниці мають низку переваг: поліпшується спеціалізація робочих
місць, забезпечується прямоточність руху предметів праці, скорочується технологічний цикл, підвищується рівень серійності виробництва, а отже, зменшується кількість переналагоджень обладнання, концентрується відповідальність за виконання завдань, поліпшується якість робіт, що виконуються, і виробів. Предметно-замкнуті дільниці можна створювати, якщо забезпечене повне завантаження обладнання, а це досягається при значних обсягах випуску однорідної продукції.
На підприємствах, цехах, дільницях із технологічною спеціалізацією здійснюється яка-небудь обумовлена частина загального технологічного процесу над різними виробами (лиття, штампування, токарна обробка, зварювання, розкроювання тканини тощо).
Організація основних цехів і дільниць за технологічною ознакою характерна для виробництв машинобудівного одиничного та серійного виробництва з різнобічною та непостійною номенклатурою виробів, що виготовляються. Рух деталей у цехах - послідовний, дільниці організовано за ознакою однорідності обладнання (групова ознака): токарна, фрезерувальна, стругальна дільниці. Технологічна спеціалізація відрізняється порівняно великою тривалістю виробничого циклу та іншими ознаками недосконалості (збільшення тривалості руху предметів праці; порушення принципів прямотоковості тощо).
Однак за невеликої різноманітності операцій і обладнання полегшується технічне керівництво і створюються ширші можливості регулювання завантаження обладнання, організації обміну досвідом роботи.
При технологічній спеціалізації дільниці оснащують однорідним обладнанням для виконання окремих операцій чи частин технологічного процесу і звуть відділеннями (відділками). Останні формують за групами однотипних верстатів, однотипних робочих місць. Наприклад, відділення токарної обробки, шліфування чи чорнової обробки, чистової обробки тощо. Номенклатура виробів, що обробляють у кожному відділенні, різноманітна, і кожен верстат виконує безліч деталеоперацій. При технологічній спеціалізації дільниць предмет праці багаторазово передається відповідно до технологічного маршруту з дільниці на дільницю. Вона зумовлює велику протяжність маршрутів руху предметів праці, значну тривалість виробничого циклу, часті переналагодження обладнання.
Приклад розміщення технологічно однорідних груп обладнання при технологічній спеціалізації дільниць наведено на рис. 4.3 (групове розташування обладнання).
Рис. 4.3. Схема розміщення груп обладнання на дільницях технологічної спеціалізації (на прикладі машинобудівного підприємства) [69]
Змішана предметно-технологічна спеціалізація характеризується наявністю на одному підприємстві основних цехів і дільниць, які організовані як за технологічною ознакою (заготівельні підрозділи підприємства; ливарні, ковальські, пресові, механічної обробки), так і за предметною ознакою (складальні цехи і дільниці). Змішана спеціалізація має низку переваг перед суто технологічною, але значно поступається предметній спеціалізації.