
- •Isbn 966-574-750-9
- •Тема 5; розд. 5, теми 1,2,3 ю і Пітюренко д-р геогр. Наук, проф. Розд. 1, теми 3, 4; розд. З,
- •Тема 2; розд. 6, теми 1,1 с і. Бандур д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 2
- •Тема 6 м. А. Хвесик д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 1
- •Тема 1 я б Олійник д-р екон. Наук, проф., розд. 1, тема 1; розд. З,
- •Тема 9 б. В. Калашніков д-р екон. Наук розд. 6, тема 2
- •1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Сутність і складові елементи продуктивних сил
- •1.2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору
- •2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер
- •2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.4. Чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •3.1. Сутність економічного району
- •3.2. Основні районоутворювальні чинники
- •3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •3.4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи
- •3.5. Мережа економічних районів України
- •3.6. Практичне значення економічного районування
- •4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства
- •4.1. Сутність наукових методів
- •4.2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення продуктивних сил
- •1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •1.1. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •1.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
- •Основні показники лісового фонду регіонів україни
- •Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)
- •1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •2. Населення, трудові ресурси та розселення
- •2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства
- •2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення
- •2.3. Відтворення населення
- •2.4. Міграція населення та її види
- •2.5. Рівень життя населення та його регіональні відмінності
- •2.6. Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості
- •2.7. Міське і сільське населення
- •2.8. Трудові ресурси та їх структура
- •2.9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •3. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •3.1. Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу
- •3.2. Характеристика виробничого
- •3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану
- •3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів
- •1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
- •1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •1.2. Сутність поняття «структура економіки»
- •1.3. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
- •Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.
- •1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
- •1.5. Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
- •1.6. Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •2.1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві та його структура
- •Видобуток (виробництво) первинних паливно-енергетичних ресурсів в україні у 1990—2000 pp.
- •2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування
- •2.3. Вугільна промисловість
- •Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)
- •Баланс формування та розподілу ресурсів кам'яного та бурого вугілля в україні
- •2.4. Нафтова та нафтопереробна промисловість
- •Баланс формування та розподілу ресурсів нафти (включаючи газовий конденсат) в україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т
- •2.5. Газова промисловість
- •2.6. Електроенергетика
- •Встановлена потужнгсть у розрш енергосистем оес україни (станом 01.01.2001 р.)
- •Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт
- •Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.
- •Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.
- •3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •3.1. Місце металургійного комплексу в економіці
- •3.2. Чорна металургія
- •Виробництво основних видів продукції чорної металургії україни
- •3.3. Кольорова металургія
- •Зміни галузевої структури кольорової металургії україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp. (у діючих цінах відповідних років), %
- •3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві
- •4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу
- •Питома вага україни в загальному виробництві найбільш важливих видів продукції машинобудування срср
- •Динаміка виробництва окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування в україні у 1985—2000 pp.
- •4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
- •4.4. Оборонно-промисловий комплекс
- •4.5. Основні райони і центри машинобудування
- •4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу
- •5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи розвитку
- •5.1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві
- •5.2. Структура хімічного комплексу
- •Зміни галузевої структури хімічного комплексу україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp., % (у діючих цінах відповідних років)
- •5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Зміни територіальної структури виробництва продукції хімічного комплексу україни у 1990—2000 pp., %
- •5.4.Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •6.1. Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві
- •6.2. Структура лісопромислового комплексу
- •6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку
- •7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •7.1. Роль агропромислового комплексу в народному господарстві. Форми територіальної організації апк
- •7.2. Сільське господарство, його структура та особливості розміщення
- •Розміщення сільськогосподарського виробництва україни за призначенням і використанням земельних ресурсів на 01.01.2001 р., млн га
- •Міжгалузеві зв'язки між сільськогосподарськими підприємствами та іншими сферами апк в 2000 р. (млн гри)
- •7.3. Спеціалізовані агропромислові комплекси
- •7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці
- •7.5. Проблеми і перспективи розвитку апк
- •8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан і перспективи розвитку
- •8.1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура
- •8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку
- •Характеристика залізничних шляхів сполучення україни у 1990,1995—2000 pp.
- •Основні показники роботи транспорту україни у 1990,1995—2000 pp.
- •8.3. Особливості розміщення
- •8.4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення
- •Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр
- •8.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту
- •9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •9.1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві
- •9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення
- •Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.
- •9.3. Проблеми та перспективи розвитку
- •9.4. Капітальне будівництво
- •Будівельні та монтажні роботи по регіонах україни у 1990—2000 pp.
- •9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва
- •10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •10.1. Роль соціального комплексу в суспільному виробництві
- •10.2. Структура та особливості галузей соціальної сфери
- •Основні показники розвитку системи здоров'я україни у 1990—2000 pp.
- •10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- •Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %
- •10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу
- •1. Сутність регіональної економіки,
- •1.1. Методологічні основи регіональної економіки
- •1.3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу
- •1.4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •1.5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіонів і шляхи їх вирішення
- •2. Економіка Донецького економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •2.1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни
- •2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •2.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у донецькому економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •2.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •3.1. Місце і роль Придніпровського економічного району в економіці країни
- •3.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •3.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки придніпровського економічного району у 2000 р.
- •3.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни
- •4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •4.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура промисловості східного економічного району у 2000 р. (частка району і області у загальному обсязі України, %)
- •ВІїїг££ницту° основних видів сільськогосподарської продукції у східному економічному районі?2000 р (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району
- •5. Економіка Центрального економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5.1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку центрального економічного району у 2000 р.
- •5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки центрального економічного району у 2000 р.
- •Основні показники розвитку соціальної сфери центрального економічного району у 2000 р.
- •5.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •6. Економіка Поліського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •6.1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •6.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки поліського економічного району у 1999 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості поліського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у поліському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •7. Економіка Подільського економічного району:
- •7.1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни
- •7.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •7.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки подільського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у подільському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •7.4. Проблеми та перспективи
- •8. Економіка Карпатського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •8.1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку карпатського економічного району та його областей за 2000 р.
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •8.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %
- •Територіально-галузева структура промисловості карпатського економічного району у 2000 р.
- •8.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •9.1. Місце і роль Причорноморського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку причорноморського економічного району у 2000 р.
- •9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •9.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •9.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •1. Сутність, мета і завдання регіональної політики
- •1.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •1.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •1.3. Цілі державної регіональної економічної політики
- •1.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •1.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •2. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •2.2. Організаційно-правова база
- •2.3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •2.4. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •2.5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •2.6. Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки
- •3. Державне регулювання
- •3.1. Посилення ролі держави
- •3.2. Підвищення ролі територій
- •3.3. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
- •3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів
- •3.5. Форми стимулювання розвитку регіональної економіки
- •3.6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу
- •1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •1.1. Сутність і значення
- •1.2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України
- •1.4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
- •2. Експортний потенціал України та Ті регіонів
- •2.1. Сутність і значення експортного потенціалу
- •2.2. Структура і регіональні особливості
- •2.3. Конкурентні переваги України та основні напрями їх використання
- •2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу
4.5. Основні райони і центри машинобудування
Підприємства машинобудівного комплексу сконцентровано переважно у великих промислових вузлах і часто визначають їхню галузеву спеціалізацію.
Особливості розміщення підприємств та характер кооперованих зв'язків між ними дозволяють виокремити територіальні угруповання — райони розміщення галузей машинобудування.
Основними районами, промисловими вузлами і центрами машинобудівного комплексу є такі, що названі далі.
Донецька і Луганська області — галузі машинобудування, які обслуговують промисловість основної спеціалізації району, в основному галузі групи важкого машинобудування. Основні пром-вузли: Краматорський (металургійне, гірничошахтне, важке верстатобудування), Донецький (металургійне, гірничошахтне), Луганський (залізничне, транспортне, гірничошахтне), Маріупольський (металургійне, виробництво цистерн, вагонобудування), Дружків-ський і Горлівський (гірничошахтне) та ін.
Харківська, Полтавська, Сумська області — машинобудування визначає основну спеціалізацію цього району. Основні пром-вузли: Харківський з найбільшою в Україні концентрацією машинобудування (енергетичне, транспортне, хімічне, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, верстобудівна та інструментальна, електротехнічна, радіоелектронна та інші науко-місткі галузі тощо); Сумський (хімічне, електротехнічне машинобудування, приладобудування), Полтавський (електротехнічна, приладобудівна промисловість, машинобудування для переробних галузей, харчової і легкої промисловості, хімічне), Кременчуцький (вагонобудування, автомобільна промисловість).
Дніпропетровська і Запорізька області. Промвузли: Дніпропетровський (металургійний, транспортне, тракторне і сільськогоспо-
380
дарське машинобудування, виробництво металоконструкцій, радіотехнічна, аерокосмічна промисловість та ін.), Запорізький (автомобільна, електро- і радіотехнічна, інструментальна промисловість, енергетичне і підйомно-транспортне машинобудування та ін.), Мелітопольський (автомобільна промисловість, верстатобудування, машинобудування для харчової промисловості, хімічне), Бердянський (електротехнічна промисловість, будівельно-шляхове і сільськогосподарське машинобудування), Токмацький (дизелебудування, ковальсько-штампувальне виробництво), Криворізький (гірничорудне машинобудування, електротехнічна промисловість).
Місто Київ, Київська, Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська, Житомирська області — електротехнічна, радіоелектронна, приладобудівна, верстатобудівна, радіотехнічна промисловість, будівельно-шляхове, хімічне, харчове, сільськогосподарське машинобудування. Основні промвузли: Київський, Білоцерківський, Житомирський, Бердичівський, Кіровоградський, Олександрійський, Черкаський, Уманський, Смілянський та ін.
Хмельницька, Вінницька, Тернопільська області — електротехнічна і радіоелектронна, приладобудівна, верстатобудівна та інструментальна, підшипникова промисловість, сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для переробної промисловості. Основні промвузли: Вінницький, Хмельницький, Кам'я-нець-Подільський, Тернопільський, Шепетівський.
Львівська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська області — автомобільна, підшипникова, верстатобудівна та інструментальна, електротехнічна, радіоелектронна, приладобудівна промисловість, сільськогосподарське і підйомно-транспортне машинобудування та ін. Основні промвузли: Львівський, Стрийський, Івано-Франківський, Луцький, Рівненський.
Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим — суднобудування, верстатобудівна та інструментальна, електротехнічна, радіоелектронна, автомобільна промисловість, енергетичне, тракторне і сільськогосподарське машинобудування та ін. Основні промвузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Каховський, Сімферопольський.
Закарпатська і Чернівецька області основною спеціалізацією в машинобудуванні мають приладобудування, електротехнічну, верстатобудівну та інструментальну промисловість, машинобудування для хімічної і нафтової, легкої промисловості, сільськогосподарське машинобудування.
Як бачимо, спеціалізація районів розміщення машинобудування склалася в основному під дією споживчого чинника, але при
381
тому враховувались і інші, в першу чергу — доцільність певного ступеня концентрації виробництва однорідної продукції. На спеціалізації значною мірою позначився також вплив єдиного машинобудівного комплексу СРСР, до якого входило машинобудування України. Поряд з позитивними наслідками (концентрація і кооперування виробництва, забезпечення зовнішніми ринками збуту) мали місце і негативні (насамперед, звуження номенклатури продукції, перевезення на далекі відстані, не завжди раціональні кооперовані зв'язки). Це має бути враховано в процесі структурної перебудови економіки України, зокрема її машинобудівного комплексу, удосконалення його розміщення і територіальної організації.
Оскільки машинобудування розміщено в кожній області, подальше вивчення його регіональних особливостей потребує більш детального розгляду структури галузі в рамках кожного окремого регіону.
Луганська область. Машинобудування і металообробка є вагомою складовою промислового потенціалу області. У 1990 р. частка машинобудування в структурі промисловості становила 24,3 %, а у 2000 р. — лише 7,6 %, тобто намітилась тенденція до її зменшення. У 1990 р. найбільшу питому вагу мали: гірничошахтне машинобудування, оборонне, тракторне і сільськогосподарське, санітарно-технічне, приладобудування, автомобільна промисловість, ремонт машин і обладнання. Область є також значним виробником залізничного машинобудування. У 2000 р. галузева структура машинобудування регіону суттєво змінилась. Так, помітно зросла частка метало-місткого машинобудування: металургійного, гірничошахтного. Зросла також частка електротехнічної промисловості, санітарно-технічного машинобудування, автомобільної промисловості, ремонту машин і обладнання. За цей період в області в кілька разів скоротився потенціал наукомістких галузей: приладобудування, радіопромисловості, промисловості засобів зв'язку. Скоротилась також у цілому питома вага галузей військово-промислового комплексу.
Луганська область у загальнодержавному виробництві вирізнялася виготовленням: магістральних тепловозів, електродвигунів вибухонебезпечних, телефонних апаратів, верстатів металорізальних, засобів обчислювальної техніки і запасних частин до них, інструменту металообробного, хімічного обладнання і запасних частин до нього, автомобілів, металоконструкцій зварних, литва чавунного, стального, поковок, штамповок. Порівняно з 1990 р. збільшилася частка області у виробництві металорізаль-
382
них верстатів, засобів обчислювальної техніки і запасних частин до них, чавунного литва.
Найбільші підприємства області: ПКХ «Луганськтепловоз», Луганський верстатобудівний завод, ОП «Луганські акумулятори», ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод».
Дніпропетровська область. У структурі промисловості області частка машинобудування і металообробки в 1990 р. становила 22,4 %, а у 2000 р. вона скоротилася до 8,0 %. Вагоме місце посідали галузі військово-промислового комплексу: радіопромисловість, промисловість засобів зв'язку, електронна промисловість та ін. В області також отримали розвиток тракторне і сільськогосподарське хімічне і нафтохімічне, металургійне машинобудування, електротехнічна, верстатоінструментальна промисловість, гірничошахтне машинобудування. Були також суттєві виробники залізничного, санітарно-технічного, підйомно-транспортного машинобудування.
У 1990—2000 pp. спостерігалось падіння частки галузей ВПК (радіопромисловості, електронної, промисловості засобів зв'язку та ін.) і одночасне збільшення частки металургійної, енергетичної, електротехнічної промисловості та ремонту машин і обладнання.
Область є найбільшим в Україні виробником акумуляторів. Тут виготовляються телефонні апарати, доменне і сталеплавильне обладнання, хімічне обладнання та запасні частини до нього, трактори, чавунне, сталеве, кольорове литво, поковки, штамповки, металоконструкції зварні. Порівняно з 1990 р. збільшилася частка області у загальнодержавному виробництві литва чавунного, сталевого, кольорового, штамповок, поковок. Намітилась тенденція зростання виробництва електродвигунів змінного струму, апаратури низьковольтної електричної, інструменту металообробного.
Найбільшими підприємствами області є: державне підприємство «Південний машинобудівний завод», ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод», ВАТ «Констар», ВАТ «Центральний рудоре-монтний завод», ВАТ «Дніпроважмаш», Дніпропетровський комбайновий завод, Електровагонобудівний завод ВАТ «Дніпропо-лімермаш».
Донецька область. Частка машинобудування і металообробки у промисловому виробництві області в 1990 р. становила 17,0 %, у 2000 р. вона знизилася до 8,9 %. Структура промисловості значною мірою формувала структуру машинобудівного виробництва. Так, найбільшу питому вагу в 1990 р. мало гірничошахтне та металургійне машинобудування. Помітне місце посідали електротехнічна промисловість, машинобудування для легкої і харчової
383
промисловості, промисловість засобів зв'язку та оборонна. У 2000 р. частка гірничошахтного і металургійного машинобудування, а також машинобудування для легкої і харчової промисловості підвищилась. Разом з тим знизилась частка промисловості металоконструкцій, засобів зв'язку, електротехнічної промисловості, тракторного і сільськогосподарського машинобудування. У 2000 р. область займала провідні позиції з виробництва електродвигунів малої потужності, доменного і сталевого обладнання, виробів загального машинобудівного застосування, а також з випуску апаратури електричної високовольтної та низьковольтної, електроустановочних виробів, приладів і засобів автоматизації та запчастин до них, литва чавунного. Порівняно з 1990 р. збільшилася частка області з виробництва поковок, штамповок, апаратури низьковольтної, металоконструкцій зварних.
Найбільші підприємства області: ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Норд», ВАТ «Точмаш», ВАТ «Азов» (концерн «Азовсталь»), ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», ВАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», «Завод важкого верстатобудування», ВАТ «Горлівський машинобудівний завод», ВАТ «Енергомаш-спецсталь».
Запорізька область належить до тих областей, де машинобудування стало високо розвинутою і провідною галуззю. У 1990 р. воно становило 41,5 % загального обсягу промислової продукції області. Щоправда, в подальшому спостерігається різке зменшення питомої ваги машинобудування: до 15,1 % в 2000 р. У 1990 р. найбільшу частку в структурі машинобудування і металообробки області займали електротехнічна, автомобільна, авіаційна промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, радіопромисловість, ремонт машин і обладнання, промисловість засобів зв'язку, верстатоінструментальна промисловість, хімічне і нафтохімічне обладнання. У 2000 р. підвищилась частка авіаційної та електротехнічної промисловості. Разом на ці галузі припадає близько половини продукції машинобудування. Збільшилась також частка хімічного і нафтохімічного обладнання та вер-стато-інструментальної промисловості. Щодо інших галузей, то їх питома вага навпаки суттєво знизилася: це стосується радіо- і електронної промисловості, промисловості засобів зв'язку, будівельно-дорожнього і комунального машинобудування, автомобільної промисловості.
Область є лідером з виробництва потужних трансформаторів, дизелів і дизель-генераторів, приладів силових напівпровідникових. Тут виготовляється значна частка трансформаторів малої потужності,
384
апаратури високовольтної електричної, кабельних виробів, інструменту металообробного, автомобілів, литва чавунного і кольорового.
Найбільші підприємства області: ВАТ «Підприємство «Мо-тор-Січ», електромашинобудівний завод «Іскра», ВАТ «Запорізький автомобільний завод», ВАТ «Трансформаторний завод», ВАТ «Південнодизельмаш», ЗАТ «Автоскладальний завод».
Кіровоградська область. У структурі промислової продукції області у 1990 р. машинобудування і металообробка займали 35,7%, у 2000 p. —21,9%.
У 1990 р. помітно вирізнялися: тракторне і сільськогосподарське машинобудування, електронна промисловість та приладобудівна. У 2000 р. ще більше зросла частка тракторного і сільськогосподарського машинобудування. На друге місце вийшло машинобудування для легкої і харчової промисловості. Підвищилася також частка електротехнічної промисловості. Разом з тим у структурі галузі скоротилася питома вага електронної, радіо-, приладобудівної промисловості. Найбільшого розвитку в області набуло виробництво апаратури низьковольтної електричної, устаткування технологічного для переробних галузей АПК, виробів за-гальномашинобудівного застосування, кольорового литва.
Найбільші підприємства області: ВАТ «Червона зірка», завод «Гідросила», AT «Автоштамп», HBO «ETAJI».
Полтавська область. У структурі промислової продукції області машинобудування і металообробка у 1990 р. займали 32,1 %, у
2000 р. — 14,7 %.
У 1990 р. найбільшу питому вагу мала автомобільна промисловість. Значну частку становили: залізничне машинобудування, електротехнічна, приладобудівна промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, будівельно-дорожнє і комунальне, машинобудування для легкої і харчової промисловості. У 2000 р. зменшилась частка електротехнічної промисловості, приладобудівної і електронної. І навпаки, зросла частка енергетичного машинобудування, тракторного і сільськогосподарського. Провідною галуззю залишилася автомобільна промисловість. Частка області в загальнодержавному виробництві автомобілів становить близько 1/4. Тут також виплавляється значна кількість сталевого литва, точних заготовок, зварних металоконструкцій. У регіоні розвинуте виробництво алмазного інструменту, електродвигунів змінного струму, обладнання електрозварювального.
Найбільшими підприємствами області є: ВАТ «Автомобільне виробництво КРАЗ», ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ВАТ «Кредмаш», «Електромотор», «Алмазний завод» та ін.
385
Сумська область. Машинобудування і металообробка в структурі промислової продукції протягом 1990—2000 рр. займали близько 30 %.
Безперечно, провідним є хімічне і нафтове машинобудування. Суттєву частку в структурі машинобудування у 1990 р. займали також радіопромисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, приладобудівна промисловість. У 2000 р. ще більше зросло хімічне і нафтохімічне машинобудування, різко збільшилася питома вага автомобільної промисловості, міжгалузевих виробництв. Частка більшості інших галузей знизилася, особливо радіопромисловості. В області виготовляється значна частина загальнодержавного випуску обладнання і приладів автоматизованих із застосуванням мікропроцесорної техніки, газоперекачувальних агрегатів, електронних мікроскопів.
Найбільшими машинобудівними підприємствами області є: ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», ВАТ «Селм», ВО «Червоний металіст».
Харківська область — провідний машинобудівний регіон України. Частка машинобудування і металообробки в структурі промисловості є найбільшою в країні: 56,5 % у 1990 р. та 30,1 % у 2000 р.
У 1990 р. найбільшу питому вагу в структурі галузі мало тракторне і сільськогосподарське машинобудування. Значного розвитку досягли електротехнічна та авіаційна промисловість, міжгалузеві виробництва, приладобудівна і електронна промисловість, радіопромисловість, енергетичне машинобудування. У 2000 р. тракторне і сільськогосподарське машинобудування зберегло лідируючі позиції. Збільшили питому вагу енергетичне машинобудування, електротехнічна та авіаційна промисловість, промисловість засобів зв'язку. Проте скоротилася частка електронної промисловості і верстатоінструментальної, а також різко зменшилось виробництво у радіопромисловості.
Область виготовляє: 100 % турбін парових і гідравлічних, більше половини електромашин великих, значну кількість електродвигунів змінного струму, апаратури низьковольтної електричної, кабельних виробів, інструменту металообробного, приладів і засобів автоматизації та запасних частин до них, устаткування технологічного для переробних галузей АПК, поліграфічного обладнання, медичної техніки, кранів мостових електричних, технологічного обладнання для виробництва будівельних матеріалів, тракторів, кольорового литва, заготовок точних.
Найбільші підприємства області: ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С Орджонікідзе», Харківське ДП «Завод ім. Мали-шева», Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка,
386
Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, ВО «Комунар», ВАТ «Турбоатом», ВАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод», ВАТ «Харківський підшипниковий завод», ВАТ «Серп і молот», ДП ВО «Харківський завод «ФЕД», ДП ВО «Харківський електромеханічний завод», ВАТ «Куп'янський ливарний завод», ДП ВО «Завод «Електроважмаш», Ізюмський приладобудівний завод ім. Дзержинського.
Вінницька область. У структурі промисловості регіону машинобудування і металообробка в 1990 р. займали 26% загального обсягу продукції, у 2000 р. — 13,6 %. У галузевій структурі провідне місце належало приладобудівній промисловості, тракторному і сільськогосподарському машинобудуванню, електронній і підшипниковій промисловості, машинобудуванню для легкої і харчової промисловості, будівельно-дорожньому і комунальному машинобудуванню, металоконструкціям зварним, автомобільній, верстато-інструментальній та електротехнічній промисловості. Суттєвою була частка ремонту машин і обладнання. У 2000 р. на перше місце вийшло машинобудування для легкої і харчової промисловості. Зросло тракторне і сільськогосподарське машинобудування, автомобільна та електротехнічна промисловість. Найбільшого спаду зазнала електронна промисловість і приладобудування. Область вирізняється виробництвом електродвигунів малої потужності, устаткування технологічного для переробних галузей АПК, інструменту металообробного, виробів загально-машинобудівного призначення, кольорового литва.
Найбільшим підприємством галузі в області є ВАТ «Вінницький підшипниковий завод». До великих належать ВАТ «Вінницький завод тракторних агрегатів», «Могилів-Подільський машинобудівний завод» та ін.
Волинська область. Частка машинобудування і металообробки в структурі промислової продукції регіону в 1990 р. становила 25,6 %, у 2000 р. — до 14,1 %.
У 1990 р. найбільш розвинутим було тракторне і сільськогосподарське машинобудування. Вагомою була частка електротехнічної, підшипникової, автомобільної, приладобудівної промисловості. У 2000 р. на перше місце вийшла підшипникова промисловість. Питома вага інших галузей знизилась: тракторного і сільськогосподарського машинобудування, автомобільної та електротехнічної промисловості. Крім підшипників, в області виготовляють апаратуру низьковольтну електричну, прилади, засоби автоматизації та запасні частини до них, автомобілі, заготовки (литі, ковані, штамповані, металоконструкції зварні).
387
Великими підприємствами області є: ВАТ «Ковельсільмаш», «Луцький підшипниковий завод», «Луцький електроапаратний завод», Луцький автомобільний завод.
Житомирська область. У 1990 р. в структурі промислової продукції машинобудування займало 24,9 %, у 2000 р. — 12,0 %. В області отримали розвиток верстатоінструментальна, приладобудівна промисловість, хімічне і нафтохімічне машинобудування, тракторне і сільськогосподарське, будівельно-дорожнє і комунальне, електротехнічна промисловість. Значний обсяг займав спеціалізований ремонт машин і обладнання. У 2000 р. за обсягом продукції на перше місце вийшло хімічне і нафтохімічне машинобудування. Зросло також тракторне і сільськогосподарське машинобудування, автомобільна промисловість, машинобудування для легкої і харчової промисловості. Частка інших галузей зменшилася: верстатоінструментальної промисловості, приладобудування, електротехнічної промисловості, будівельно-дорожнього машинобудування, ремонту машин і обладнання.
Область вирізняється виробництвом електроустановочних виробів хімічного обладнання і запасних частин до них, устаткування технологічного для переробних галузей АПК.
Великими машинобудівними підприємствами області є: ВАТ «Бердичівський завод «Прогрес», ВО «Електровимірювач», Пер-шотравненський завод електротехнічного фарфору, Житомирський завод станків-автоматів.
Закарпатська область. Машинобудування і металообробка в структурі промислової продукції регіону в 1990 р. займали більше третини (36,2 %). У подальшому частка знизилась до 8,7 % у 2000 р.
Найбільшого розвитку набула приладобудівна промисловість. Помітне місце займала верстатоінструментальна промисловість, електронна, суднобудівна, електротехнічна. За період 1990— 2000 pp. відбулися певні структурні зміни. Приладобудування, хоча й знизило свою частку, залишилось провідною галуззю регіону. Збільшилася частка верстатоінструментальної промисловості, машинобудування для легкої і харчової промисловості, електротехнічної промисловості. І навпаки, скоротилась частка електронної промисловості. Область виготовляє значну кількість електродвигунів змінного струму, електродвигунів малої потужності, верстатів металорізальних, приладів, засобів автоматизації і запасних частин до них.
Провідними підприємствами області можна вважати: ВО «За-карпатприлад», ВАТ «Мукачівський верстатзавод», Ужгородський завод «Електродвигун».
388
Івано-Франківська область. У структурі промислової продукції машинобудування і металообробка в 1990 р. займали 20,5 %, у 2000 р. частка галузі скоротилась і становила 4,8 %. У 1990 р. в галузевій структурі провідне місце займала електронна промисловість. Значного розвитку набуло тракторне і сільськогосподарське машинобудування, хімічне і нафтохімічне, верстато-інструмен-тальна і машинобудівна промисловість, електротехнічна, радіопромисловість, ремонт машин і обладнання, будівельно-дорожнє і комунальне машинобудування. У 2000 р. на перше місце вийшло хімічне і нафтохімічне машинобудування. Збільшила частку електротехнічна промисловість, приладобудування, верстато-інст-рументальна промисловість. Найбільшого спаду зазнала електронна промисловість. Дещо зменшилося тракторне і сільськогосподарське машинобудування. Збільшився обсяг ремонту машин і
обладнання.
Область виготовляє апаратуру високовольтну електричну, телефонні апарати, металообробні інструменти, прилади, засоби автоматизації і запасні частини до них, технологічне устаткування для виробництва будівельних матеріалів, ковальсько-пресові
машини.
Великими виробниками продукції машинобудування і металообробки в області є: AT «Родон», ВО «Карпати», ВАТ «Карпат-нафтомаш», «Івано-франківський арматурний завод», ВАТ «Коло-миясільмаш», «Коломийський завод комплексних розподільчих пристроїв» та Івано-Франківське підприємство «Пресмаш».
Київська область. У 1990 р. в структурі промислової продукції області машинобудування і металообробка займали 24,0 %, у
2000-му— 11,6%.
Згідно з даними за 1990 p., найбільшу питому вагу в структурі галузі мали електронна промисловість, приладобудування, авіаційна промисловість, будівельно-дорожнє і комунальне машинобудування, електротехнічна промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для легкої і харчової промисловості, хімічне і нафтохімічне, санітарно-технічне. У 2000 р. на перше місце за питомою вагою вийшла електротехнічна промисловість. Збільшилась також частка санітарно-технічного машинобудування та ремонту машин і обладнання.
Область вирізняється виробництвом світлотехнічного обладнання, електротермічного, нафтопереробного, хімічного і запасних частин до нього, машин сільськогосподарських для рослинництва. Розвинуте також виробництво окремих видів продукції електронної промисловості.
389
Найбільшими підприємствами галузі в області є: ВО «Електро-кераміка», ВАТ «Світлотехніка» і «Білоцерківсільмаш», фастівський завод «Червоний Жовтень».
Місто Київ є другим після Харківської області регіоном, де більше половини структури промислової продукції займали машинобудування і металообробка (52,0 % у 1990 р.). У подальшому частка галузі постійно знижувалась: до 23,2 % у 2000 р. За даними 1990 р., найбільшого розвитку в місті набуло приладобудування. Наступною була авіаційна промисловість. Отримали розвиток електронна промисловість, радіопромисловість, суднобудівна, електротехнічна, будівельно-дорожнє і комунальне машинобудування, промисловість засобів зв'язку, хімічне і нафтохімічне машинобудування, верстато-інструментальна, автомобільна, промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для легкої і харчової промисловості.
У 2000 р. найбільшої питомої ваги в товарній продукції і галузі досягла вже авіаційна промисловість, витиснувши приладобудівну. Знизилась також частка електронної промисловості, суднобудування, автомобільної промисловості. Разом з тим збільшилась частка тракторного і сільськогосподарського машинобудування, санітарно-технічного, машинобудування для легкої і харчової промисловості. У Києві також виготовляється значна кількість електроустановочних і кабельних виробів, телефонних апаратів із застосуванням мікропроцесорної техніки, приладів засобів автоматизації і запасних частин до них, апаратури низьковольтної електричної, медичної техніки і запасних частин до неї, верстатів металорізальних.
Найбільшими підприємствами міста є заводи: КІДАЗ «Авіант», «Арсенал», ім. Артема, «ОУМ» НВО «Електронмаш», «Радар», ВО «Київприлад», ВАТ «Меридіан» ім. С. П. Корольова, ХК «Реле та автоматика», КП «Київтрактородеталь», ВАТ «Завод Більшовик», ВАТ «Росток», ВАТ «Квазар», ВАТ «ТЮК. Київський завод автоматики ім. Г. І. Петровського», ВАТ «Київський верстатобудівний концерн «Веркон», ЗАТ «АТЕК».
Львівська область належить до регіонів, де машинобудування є провідною галуззю економіки: у 1990 р. його частка в структурі продукції області становила 43,2 %, у 2000-му — 14,8 %.
Найбільшого розвитку в області отримали три галузі: промисловість засобів зв'язку, радіопромисловість, електронна промисловість. Відчутною була також частка підйомно-транспортного машинобудування, автомобільної промисловості, приладобудування, хімічного і нафтохімічного машинобудування, електротех-
390
нічної промисловості, тракторного і сільськогосподарського машинобудування, верстатоінструментальної промисловості.
За період 1990—2000 pp. структурні зміни відбулися переважно за рахунок скорочення тих галузей, які в 1990 р. були провідними. Так, зменшилась питома вага промисловості засобів зв'язку, електронної, радіопромисловості. Збільшилась частка хімічного і нафтохімічного машинобудування, електротехнічної промисловості і автомобільної.
Область виготовляє значну кількість електродвигунів малої потужності, приладів, засобів автоматизації і запасних частин до них, інструменту металообробного, металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням, ковальсько-пресових машин, автомобілів.
Найбільші підприємства області: ВАТ «Львівський завод автонавантажувачів», державний концерн «Львівприлад», електроламповий завод AT «Іскра», державний концерн «Лорта», ВАТ «Львівський автобусний завод».
Рівненська область. Частка машинобудування і металообробки в структурі промислової продукції у 1990 р. була найнижчою серед регіонів України — 17,1 %. У 2000 р. вона знизилася до 6,5%, що є одним з найнижчих показників в Україні.
В області набули розвитку тракторне і сільськогосподарське машинобудування, електронна, радіопромисловість та електротехнічна. У 2000 р. на перше місце вийшла електротехнічна промисловість. Найбільш відчутно знизилась частка тракторного і сільськогосподарського машинобудування, а також електронної промисловості.
Серед інших регіонів область вирізняється виробництвом апаратури високовольтної електричної, заготовок точних литих, засобів обчислювальної техніки і запасних частин до них.
Найбільшими підприємствами машинобудування є ВАТ: «Рівненський завод тракторних агрегатів», «Рівненський радіотехнічний завод» і «Рівненський завод «Газотрон».
Тернопільська область. Частка машинобудування і металообробки в структурі промислової продукції області становила у 1990 р. 20,6 %. У подальшому вона знизилась до 13 % у 2000 р.
Найбільш розвинутими в 1990 р. були: тракторне і сільськогосподарське машинобудування, електронна та електротехнічна промисловість, які у 2000 р. виробляли близько 3/4 продукції галузі. Серед інших регіонів України область вирізняється виробництвом обладнання світлотехнічного, машин сільськогосподарських для рослинництва.
391
Найбільшими машинобудівними підприємствами області є ВАТ «Ватра» і «Тернопільський комбайновий завод».
Хмельницька область належить до регіонів з високим ступенем розвитку машинобудування і металообробки. їх частка в 1990 р. становила 40,4 % загального обсягу промислової продукції області. У 2000 р. вона скоротилася до 14,9 %.
Область мала багатогалузеву структуру машинобудування. Найбільшу частку займала радіопромисловість, а також електронна, верстато-інструментальна, електротехнічна промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для легкої і харчової промисловості, авіаційна промисловість.
За 1990—2000 pp. в галузевій структурі машинобудування відбулися помітні зміни. На перше місце за обсягом виробництва вийшла електротехнічна промисловість, збільшилась частка авіаційної промисловості, тракторного і сільськогосподарського машинобудування. За цей же період скоротилась частка електронної та верстато-інструментальної промисловості.
Область виготовляє більше половини загальнодержавного випуску трансформаторів силових (у кількісному обчисленні), комплексних трансформаторних підстанцій, а також кабельні вироби, ковальсько-пресові машини, сільськогосподарські машини для рослинництва, інші вироби.
Найбільшими підприємствами машинобудування і металообробки в області є: ВО «Новатор», AT «Укрелектроапарат», AT «Хмельницький завод ковальсько-пресового обладнання «Пригма-прес», ВАТ «Хмельницький завод «Катіон», ЗАТ «Кам'янець-подільський кабельний завод».
Черкаська область належить до регіонів з середнім ступенем розвитку машинобудування і металообробки. У 1990 р. її частка у промисловому виробництві становила 26,7 %, у 2000-му — знизилась до 8,7 %. Найбільший розвиток в області отримала приладобудівна промисловість. Вагомою була частка електронної промисловості, тракторного і сільськогосподарського машинобудування, радіопромисловості, енергетичного машинобудування, а також ремонту і обладнання.
За період 1990—2000 рр. приладобудування ще більше зміцнило свої позиції як провідної галузі. Зросла також питома вага енергетичного машинобудування та машинобудування для легкої і харчової промисловості. Разом з тим скоротилася частка електронної промисловості.
Серед інших регіонів область вирізняється виробництвом котлів парових, засобів обчислювальної техніки, устаткування тех-
392
нологічного для переробних галузей АПК, технологічного устаткування для виробництва будівельних матеріалів.
Найбільшими машинобудівними підприємствами області є: НВО «Ротор», Смілянський радіоприладний завод, ЗАТ «Черкаський завод «Строммашина», ВО «Уманьфермаш», ВАТ «Укрп'єзо».
Чернівецька область. Частка машинобудування і металообробки в структурі промислової продукції області у 1990 р. становила 22,8 %, у 2000-му — 15,0 %.
Найбільшого розвитку в області набули приладобудівна електронна промисловість, хімічне і нафтохімічне машинобудування, машинобудування для легкої і харчової промисловості.
За 1990—2000 рр. відбулися суттєві зміни в структурі галузі. Різко підвищилась частка хімічного і нафтохімічного машинобудування та скоротилася частка інших галузей, зокрема: приладобудівної та електронної промисловості, машинобудування для легкої і харчової промисловості.
Сьогодні область вирізняється насамперед виробництвом наф-тогазопереробного обладнання. Здійснюється також випуск засобів обчислювальної техніки, телефонних апаратів, металоконструк-цій зварних та деяких інших виробів.
Найбільші підприємства області: ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод», державне підприємство Чернівецький завод «Гравітон», ВАТ «Вимірювач».
Чернігівська область. Ступінь розвитку машинобудування і металообробки в області нижчий за середній в Україні. Частка його в структурі промислової продукції у 1990 р. становила 21,5 %, а у 2000-му знизилась до 10,9 %.
Найбільшу питому вагу в 1990 р. мали будівельно-дорожнє, комунальне, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, промисловість засобів зв'язку, приладобудівна, автомобільна, електронна та інші підгалузі. У 2000 р. пропорції дещо змінились. Будівельно-дорожнє і комунальне машинобудування зберегло і посилило провідні позиції в області. Проте тракторне і сільськогосподарське перемістилось з другого на четверте місце. Щодо автомобільної промисловості та промисловості засобів зв'язку питома вага їх збільшилась.
Область виготовляє 100 % загальнодержавної кількості пожежних машин, а також телефонні апарати, медичну техніку і запасні частини до неї, штамповки, заготовки точні.
Найбільшими підприємствами області є: ВАТ «Чернігівський завод радіоприладів «Чезара», ОП «Завод Пожмашина», ВАТ «Чер-нігівавтодеталь», завод «Ніжинсільмаш».
393
Автономна Республіка Крим. Частка машинобудування і металообробки в структурі промислової продукції регіону в 1990 р. становила 34,5 %. У подальшому ця частка знизилась до 23,9 % у 2000 р.
Найбільшого розвитку в 1990 р. набули такі галузі: промисловість засобів зв'язку, суднобудування, електронна промисловість, радіопромисловість, ремонт машин і обладнання, виробництво металоконструкцій, електротехнічна промисловість.
За період 1990—2000 pp. відбулися суттєві структурні зміни. Так, різко скоротилась частка промисловості засобів зв'язку, радіо- і електронної промисловості. Найбільшу частку сьогодні займають: ремонт машин і обладнання, машинобудування для легкої і харчової промисловості, суднобудування, електротехнічна промисловість. Республіка виробляє значну частину трансформаторів малої потужності, обладнання електрозварювального, елект-роустановочних виробів, устаткування технологічного для переробних галузей АПК, автомобілів.
Найбільшими машинобудівними підприємствами регіону є: Керченське AT «Суднобудівний завод «Затока», ВАТ «Завод «Фіо-лент», ВО «Кримпродмаш», ОП «Сімферопольський завод телевізорів «Фотон» та ін.
Миколаївська область належить до регіонів з високим ступенем розвитку машинобудування і металообробки. У 1990 р. його частка в промисловому виробництві становила 41,7%, у 2000 р. — 22,2 %.
Провідним в області є суднобудування. Набули розвитку також електронна промисловість, дизелебудування, електротехнічна промисловість. У 2000 р. зросла частка суднобудування. Практично припинилося виробництво продукції електронної промисловості, дещо збільшилась частка електротехнічної промисловості.
Область виробляє 100 % турбін газових, а також дизелі і дизель-генератори, електродвигунів малої потужності, машин сільськогосподарських для рослинництва, виробів загальномашино-будівного призначення.
Найбільші підприємства області: Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара, AT «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», Миколаївське ДП «Чорноморський суднобудівний завод», Миколаївське ВО «Зоря».
Одеська область. У регіоні виробляється широкий спектр продукції машинобудування і металообробки. Частка галузі в структурі промислової продукції в 1990 р. становила 28,3 %, у 2000-му — 15,6 %. Найбільш вагому структурну частку займали в 1990 р. верстато-інструментальна промисловість, дещо нижчу — електронне, хімічне, нафтохімічне, тракторне і сільськогосподарське машинобуду-
394
вання, машинобудування для легкої і харчової промисловості, міжгалузеві виробництва, ремонт машин і обладнання. У 2000 р. на перше місце вийшла електротехнічна промисловість. Зросло також тракторне і сільськогосподарське машинобудування, ремонт машин і обладнання. Решта галузей зменшили свою частку, особливо електронна промисловість.
Область виробляє: електроустановочні і кабельні вироби, верстати металорізальні, ковальсько-пресові машини, прилади і засоби автоматизації та запасні частини до них, устаткування технологічне для переробних галузей АПК, медичну техніку і запасні частини до неї, вироби загально-машинобудівного призначення.
Найбільші підприємства області: Іллічівський судноремонтний завод, AT «Пресмаш», AT «Завод радіально-свердлильних верстатів», ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування», Одеський кабельний завод, ОНВО «Кисеньмаш», НВО «Одесхолод» та ін.
Херсонська область. Машинобудування і металообробка є важливою галуззю в структурі промислового комплексу. За 1990— 2000 pp. його частка не змінилась і становить відповідно 19,8 %.
Провідною галуззю в області є суднобудування. Значний розвиток отримали також тракторне і сільськогосподарське машинобудування, електронна та автомобільна промисловість. У 2000 р. суднобудування зберегло лідируючі позиції, наближається до нього електротехнічна промисловість. Зменшили свою частку тракторне і сільськогосподарське машинобудування, а також електронна промисловість.
Область виготовляє: електродвигуни змінного струму, електродвигуни вибухонебезпечні, апаратуру низьковольтну електричну, обладнання електрозварювальне, машини сільськогосподарські для рослинництва.
Найбільші машинобудівні підприємства області: суднобудівний завод, ВАТ «Південний машинобудівний завод» (м. Нова Каховка), ВАТ «Херсонські комбайни».