
- •Isbn 966-574-750-9
- •Тема 5; розд. 5, теми 1,2,3 ю і Пітюренко д-р геогр. Наук, проф. Розд. 1, теми 3, 4; розд. З,
- •Тема 2; розд. 6, теми 1,1 с і. Бандур д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 2
- •Тема 6 м. А. Хвесик д-р екон. Наук, проф. Розд. 2, тема 1
- •Тема 1 я б Олійник д-р екон. Наук, проф., розд. 1, тема 1; розд. З,
- •Тема 9 б. В. Калашніков д-р екон. Наук розд. 6, тема 2
- •1. Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •2. Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •3. Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •4. Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка»
- •1. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.1. Сутність і складові елементи продуктивних сил
- •1.2. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.3. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
- •1.4. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору
- •2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «чинник», їх об'єктивний характер
- •2.2. Закономірності розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •2.4. Чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів
- •3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •3.1. Сутність економічного району
- •3.2. Основні районоутворювальні чинники
- •3.3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- •3.4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи
- •3.5. Мережа економічних районів України
- •3.6. Практичне значення економічного районування
- •4. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства
- •4.1. Сутність наукових методів
- •4.2. Традиційні і нові методи вивчення розміщення продуктивних сил
- •1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •1.1. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •1.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
- •Основні показники лісового фонду регіонів україни
- •Водні ресурси річок україни (басейновий розріз)
- •1.4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу
- •2. Населення, трудові ресурси та розселення
- •2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства
- •2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення
- •2.3. Відтворення населення
- •2.4. Міграція населення та її види
- •2.5. Рівень життя населення та його регіональні відмінності
- •2.6. Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості
- •2.7. Міське і сільське населення
- •2.8. Трудові ресурси та їх структура
- •2.9. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •2.10. Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •3. Виробничий та науково-технічний потенціал
- •3.1. Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу
- •3.2. Характеристика виробничого
- •3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану
- •3.4. Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів
- •1. Народногосподарський комплекс України, особливості структури і трансформація в ринкових умовах
- •1.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •1.2. Сутність поняття «структура економіки»
- •1.3. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
- •Структура економіки україни за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990,1995, 2000 pp.
- •1.4. Реструктуризація економіки в ринкових умовах
- •1.5. Формування міжгалузевих комплексів, їх сутність, структура та значення
- •1.6. Посилення процесів інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •1.7. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •2. Паливно-енергетичний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •2.1. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві та його структура
- •Видобуток (виробництво) первинних паливно-енергетичних ресурсів в україні у 1990—2000 pp.
- •2.2. Паливно-енергетичний баланс та перспективи його формування
- •2.3. Вугільна промисловість
- •Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)
- •Баланс формування та розподілу ресурсів кам'яного та бурого вугілля в україні
- •2.4. Нафтова та нафтопереробна промисловість
- •Баланс формування та розподілу ресурсів нафти (включаючи газовий конденсат) в україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т
- •2.5. Газова промисловість
- •2.6. Електроенергетика
- •Встановлена потужнгсть у розрш енергосистем оес україни (станом 01.01.2001 р.)
- •Виробництво електроенергії у україні у 1990,1995, 2000 та 2001 pp., млрд кВт
- •Характеристика споживання електроенергії галузями народного господарства україни у 1990,1995, 2000 pp.
- •Потужність, виробництво та використання встановленої потужності електростанцій україни в 1990,1996—2000 pp.
- •3. Металургійний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •3.1. Місце металургійного комплексу в економіці
- •3.2. Чорна металургія
- •Виробництво основних видів продукції чорної металургії україни
- •3.3. Кольорова металургія
- •Зміни галузевої структури кольорової металургії україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp. (у діючих цінах відповідних років), %
- •3.4. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві
- •4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу
- •Питома вага україни в загальному виробництві найбільш важливих видів продукції машинобудування срср
- •Динаміка виробництва окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування в україні у 1985—2000 pp.
- •4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування
- •4.4. Оборонно-промисловий комплекс
- •4.5. Основні райони і центри машинобудування
- •4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу
- •5. Хімічний комплекс: сучасні стан і перспективи розвитку
- •5.1. Роль хімічного комплексу в народному господарстві
- •5.2. Структура хімічного комплексу
- •Зміни галузевої структури хімічного комплексу україни за обсягом продукції у 1990—2000 pp., % (у діючих цінах відповідних років)
- •5.3. Особливості розміщення підприємств хімічного комплексу
- •Зміни територіальної структури виробництва продукції хімічного комплексу україни у 1990—2000 pp., %
- •5.4.Сучасний стан розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу
- •6. Лісопромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •6.1. Роль лісопромислового комплексу в народному господарстві
- •6.2. Структура лісопромислового комплексу
- •6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку
- •7. Агропромисловий комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •7.1. Роль агропромислового комплексу в народному господарстві. Форми територіальної організації апк
- •7.2. Сільське господарство, його структура та особливості розміщення
- •Розміщення сільськогосподарського виробництва україни за призначенням і використанням земельних ресурсів на 01.01.2001 р., млн га
- •Міжгалузеві зв'язки між сільськогосподарськими підприємствами та іншими сферами апк в 2000 р. (млн гри)
- •7.3. Спеціалізовані агропромислові комплекси
- •7.4. Господарський механізм апк у регіональній економіці
- •7.5. Проблеми і перспективи розвитку апк
- •8. Транспортний комплекс та зв'язок: сучасний стан і перспективи розвитку
- •8.1. Роль транспорту в народному господарстві та його структура
- •8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку
- •Характеристика залізничних шляхів сполучення україни у 1990,1995—2000 pp.
- •Основні показники роботи транспорту україни у 1990,1995—2000 pp.
- •8.3. Особливості розміщення
- •8.4. Зв'язок, його галузева структура та особливості розміщення
- •Іїй2ж£лжїаііініх телефонних апаратах і забезпеченість ними населення україни по регіонах у 1992,1995,1997-2000 рр
- •8.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення транспорту
- •9. Будівельний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •9.1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві
- •9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення
- •Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.
- •9.3. Проблеми та перспективи розвитку
- •9.4. Капітальне будівництво
- •Будівельні та монтажні роботи по регіонах україни у 1990—2000 pp.
- •9.5. Проблеми та перспективи розвитку капітального будівництва
- •10. Соціальний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку
- •10.1. Роль соціального комплексу в суспільному виробництві
- •10.2. Структура та особливості галузей соціальної сфери
- •Основні показники розвитку системи здоров'я україни у 1990—2000 pp.
- •10.3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- •Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %
- •10.4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу
- •1. Сутність регіональної економіки,
- •1.1. Методологічні основи регіональної економіки
- •1.3. Економіка регіону — ланка єдиного господарського комплексу
- •1.4. Диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •1.5. Соціально-економічні та екологічні проблеми регіонів і шляхи їх вирішення
- •2. Економіка Донецького економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •2.1. Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни
- •2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •2.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у донецькому економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •2.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •3. Економіка Придніпровського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •3.1. Місце і роль Придніпровського економічного району в економіці країни
- •3.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •3.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки придніпровського економічного району у 2000 р.
- •3.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни
- •4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •4.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура промисловості східного економічного району у 2000 р. (частка району і області у загальному обсязі України, %)
- •ВІїїг££ницту° основних видів сільськогосподарської продукції у східному економічному районі?2000 р (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •4.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району
- •5. Економіка Центрального економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •5.1. Місце і роль Центрального економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку центрального економічного району у 2000 р.
- •5.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки центрального економічного району у 2000 р.
- •Основні показники розвитку соціальної сфери центрального економічного району у 2000 р.
- •5.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •6. Економіка Поліського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •6.1. Місце і роль Поліського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку поліського економічного району та його областей у 2000 р.
- •6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •6.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки поліського економічного району у 1999 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості поліського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у поліському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •6.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •7. Економіка Подільського економічного району:
- •7.1. Місце і роль Подільського економічного району в економіці країни
- •7.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •7.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки подільського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у подільському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •7.4. Проблеми та перспективи
- •8. Економіка Карпатського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •8.1. Місце і роль Карпатського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку карпатського економічного району та його областей за 2000 р.
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •8.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %
- •Територіально-галузева структура промисловості карпатського економічного району у 2000 р.
- •8.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •9. Економіка Причорноморського економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил
- •9.1. Місце і роль Причорноморського економічного району в економіці країни
- •Основні показники соціально-економічного розвитку причорноморського економічного району у 2000 р.
- •9.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу
- •9.3. Галузева і територіальна структура господарства
- •Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Територіально-галузева структура промисловості причорноморського економічного району у 2000 р.
- •Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у причорноморському економічному районі у 2000 р. (у господарствах усіх категорій), тис. Т
- •9.4. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району
- •1. Сутність, мета і завдання регіональної політики
- •1.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •1.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •1.3. Цілі державної регіональної економічної політики
- •1.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •1.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •2. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •2.1. Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •2.2. Організаційно-правова база
- •2.3. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •2.4. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •2.5. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики
- •2.6. Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки
- •3. Державне регулювання
- •3.1. Посилення ролі держави
- •3.2. Підвищення ролі територій
- •3.3. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
- •3.4. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів
- •3.5. Форми стимулювання розвитку регіональної економіки
- •3.6. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу
- •1. Сутність і форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •1.1. Сутність і значення
- •1.2. Основні форми економічного співробітництва країн світу
- •1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України
- •1.4. Економічні зв'язки України з країнами снд та світу
- •1.5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
- •2. Експортний потенціал України та Ті регіонів
- •2.1. Сутність і значення експортного потенціалу
- •2.2. Структура і регіональні особливості
- •2.3. Конкурентні переваги України та основні напрями їх використання
- •2.4. Проблеми і перспективи формування експортного потенціалу
2.3. Відтворення населення
та його регіональні особливості
Відтворення населення — це процес постійної заміни поколінь людей, які йдуть з життя, новими поколіннями. Складовими процесу відтворення є народжуваність — процес дітонародження, смертність — процес вимирання поколінь, а також шлюбність, розлучуваність та овдовіння. У більш широкому розумінні відтворення — це постійне оновлення кількісних та якісних характеристик населення. До цього процесу включаються також міграції та соціальні переходи — зміни соціальних станів людей (здобуття освіти, початок або закінчення трудового життя, зміна професійної належності тощо).
Відтворення (у вузькому розумінні цього слова) називають також природним рухом населення, оскільки цей процес має місце завдяки біологічним властивостям людського організму — здатності до продовження роду та неминучості смерті кожного індивіда. Природний рух — одна з двох складових динаміки чисельності населення (інша складова — міграції населення).
Для характеристики перебігу процесів відтворення використовують низку показників. Найбільш простими і вживаними є загальний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт смерт-
165
ності та загальний коефіцієнт природного приросту. Вони показують відповідно кількість народжених, померлих та природний приріст (різницю перших двох чисел) у розрахунку на 1000 чол. населення країни (регіону). Одиницею виміру цих коефіцієнтів є проміле (%о) — 1/1000 від цілого або 1/10%. Так, в Україні в 2000 р. народилося 385,1 тис. дітей, а померло 758,1 тис. осіб; чисельність населення при цьому в середньому за рік становила 49 501,0 тис. чол. Отже, коефіцієнт народжуваності становив за цей рік 7,8 %о, коефіцієнт смертності — 15,3 %о, а коефіцієнт природного приросту дорівнював 7,5 %о.
Загальні коефіцієнти є простими для розрахунків. Однак вони мають недолік — їх величина істотно залежить від вікової структури населення. Для поглибленого аналізу народжуваності необхідно використовувати також повікові коефіцієнти народжуваності (відношення кількості дітей, народжених жінками певного віку, до середньорічної кількості жінок цього ж віку) та сумарний коефіцієнт народжуваності. Останній показник характеризує кількість дітей, які в середньому народжує одна жінка за своє життя.
У 2000 р. сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,09, тобто у кожних 100 українських жінок народжується 109 дітей. Оскільки в середньому на 1000 новонароджених припадає 488 дівчаток, покоління дочок є майже вдвічі меншим за чисельністю від покоління їх матерів. Отже, сучасний рівень народжуваності далеко не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. Розширене відтворення востаннє спостерігалося в Україні ще в 1960-х pp. Протягом 1970-х — початку 1980-х pp. народжуваність невпинно скорочувалася, деяке її підвищення відбулося в 1983—1988 pp. внаслідок введення в дію цілеспрямованих заходів уряду щодо заохочення дітонароджень (рис. 2.2). Однак згадане підвищення було забезпечене головним чином за рахунок молодших вікових груп матерів (тобто помітна частина дітей, народжених у цей період, за інших умов народилися б пізніше). Починаючи з 1989 р. в нашій державі сформувалася стійка тенденція до різкого зниження народжуваності і лише в 2000 р. зафіксовано уповільнення темпів її падіння.
Скорочення народжуваності, що спостерігається в Україні, з одного боку, відбиває світові тенденції її змін, які зумовлені складним впливом політичних, економічних, соціально-психологічних, біологічних та інших чинників. З другого боку, загострення цього процесу наприкінці XX ст. стало наслідком складної соціально-демографічної та соціально-економічної ситуації, що склалася саме в Україні.
166
Рис. 2.2. Динаміка сумарного коефіцієнта народжуваності в Україні в 1971—2000 pp.
Повікові коефіцієнти народжуваності (вони є незначними для жінок вікових груп до 16 років), починаючи з 17-річного вікового контингенту, стрімко зростають зі збільшенням віку. Максимальний рівень народжуваності в 1999—2000 pp. зафіксовано у віці 21 рік — 100,9 %о (у середньому за рік дворічного періоду), після чого народжуваність зі зростанням віку зменшується. Середній вік матері при народженні в Україні утримується на рівні 24 років, причому цей показник несуттєво варіює по регіонах.
У сільській місцевості рівень народжуваності є в 1,5 раза більшим, ніж у міських поселеннях: у 2000 р. сумарний коефіцієнт становив відповідно 1,48 та 0,94. Територіальна диференціація інтенсивності народжуваності залежить від багатьох чинників, основними серед яких є: особливості історичного розвитку регіону, рівень урбанізації, рівень добробуту і освіти населення. Ці чинники зумовлюють відмінності в репродуктивних настановах територіальних сукупностей людей, в уявленні про ідеальну та бажану кількість дітей у сім'ї та загальноприйнятих стандартах «нормальної» кількості членів у сім'ї. У цілому в нашій державі народжуваність знижується з заходу на схід (рис. 2.3), найвищий її рівень спостерігається в Рівненській (сумарний коефіцієнт дорівнює 1,59) та Волинській (1,56) областях, найнижчий — на Донеччині та Луганщині (по 0,87).
167
Рис. 2.3. Відтворення населення
Смертність властива всім без винятку віковим групам. На сучасному етапі країнам розвинутої ринкової та перехідної економіки притаманні такі закономірності диференціації смертності:
• підвищена смертність у перші роки, особливо в перші дні життя, що зумовлено слабкістю новонародженого організму. Ін тенсивність смертності немовлят може істотно знижуватися за досить високого розвитку медицини;
•зниження рівня смертності приблизно до 8—12 років, після чого її показники починають зростати, спочатку повільно, а починаючи з 45—50 років — швидкими темпами (рис. 2.4);
• підвищена смертність чоловіків порівняно з жінками (це явище дістало назву «надсмертність чоловіків»).
Рис. 2.4. Інтенсивність смертності населення України залежно від статі та віку (за даними 1999 р.)
У 1999—2000 pp. середня очікувана тривалість життя населення (у середньому за рік) у цілому по Україні становила 67,9 року, в тому числі чоловіків — 62,4, жінок — 73,6 року. Найвищі значення показника спостерігаються в західних регіонах України (особливо в областях Карпатського економічного району) та в Києві, найменші — у східних та південних областях.
169
Протягом першої половини 1990-х pp. в Україні спостерігалося значне підвищення смертності і відповідно зниження тривалості життя населення — величина останньої зменшилася майже на 4 роки. Після 1995 р. намітилася тенденція до деякого зростання тривалості життя, яка, на жаль, виявилася нестійкою і в 1999— 2000 р. знову почалося її зменшення.
В Україні, як і в усіх економічно розвинутих країнах, перше місце серед причин смерті займають хвороби системи кровообігу, здебільшого ендогенного походження (тобто пов'язані з внутрішнім розвитком організму — спадковістю, вродженими хворобами, старінням тощо). Підвищення частки смертей від цих захворювань супроводжується зменшенням смертності з екзогенних причин, які забирають більш молоді життя. Але з кінця 1960-х pp. почала підвищуватися смертність у середніх вікових групах і відповідно знижувався середній вік померлих від хвороб системи кровообігу. Це вплинуло на тривалість життя населення.
Другою за значенням причиною смертності у сучасних умовах є новоутворення; третє місце утримують нещасні випадки, отруєння та травми. Зрозуміло, більшою мірою травматизм стосується тривалості життя чоловіків.
Загалом для України характерна висока чоловіча надсмерт-ність. У віці повної життєздатності (20—44 роки) коефіцієнти смертності чоловіків у 3,5—4 рази перевищують відповідні показники, розраховані для жінок. Така різниця зумовлена як біологічними, так і соціально-економічними причинами. Взагалі жіночий організм витриваліший за чоловічий (на біологічні чинники медики відносять приблизно 2 роки різниці у тривалості життя). Крім того, чоловіки частіше працюють на шкідливих для здоров'я та пов'язаних з високим ризиком травматизму виробництвах. Тому експерти ООН вважають за норму різницю у 5 років. В Україні, як зазначалося вище, жінки живуть довше чоловіків на 11 років, що є наслідком як напруженого ритму життєдіяльності чоловіків (які частіше працюють на двох-трьох роботах, щоб забезпечити своїй сім'ї хоча б більш-менш прийнятний життєвий рівень), так і нездорового способу життя чоловічого населення (алкоголізм, паління тощо).
Статево-вікова структура населення, з одного боку, являє собою результат еволюції режиму відтворення в минулому, а з другого — є передумовою майбутнього демографічного розвитку. Статево-вікова піраміда населення України має вузьку основу (рис. 2.5), що є результатом різкого зниження народжуваності в останні роки. На піраміді спостерігається кілька заглиблень. Не-
170
велике заглиблення у верхній частині піраміди, більш чітко виражене серед жіночого населення (1917—1918 р. н.), є наслідком зниження народжуваності в роки Першої світової війни. Дві різкі впадини пов'язані зі зменшенням інтенсивності дітонароджень у період примусової колективізації та голодомору (1931—1934 р. н.) та протягом Другої світової війни (1942—1945 р. н.). Діти малочисель-ного покоління народжених під час війни (особи 1965—1969 р. н.) також кількісно поступаються (хоча і не так різко) сусіднім віковим групам.
Рис. 2.5. Статево-вікова структура населення України (на 01.01.2001 р.)
171
Основною глобальною тенденцією трансформації вікової структури населення на сучасному етапі є зростання питомої ваги осіб старших вікових груп. Цей процес, який у науковій літературі отримав назву «старіння населення», є серйозною соціально-демографічною проблемою для будь-якого суспільства (яка до того ж практично не має реальних шляхів вирішення). Власне, уповільнення темпів зростання чисельності населення в Україні в середині 1970-х pp. і перехід до депопуляції в 1993 р. став результатом підвищення рівня старіння населення: імовірність померти завжди вища серед осіб старших вікових груп, ніж серед молоді; в дітонародженні ж беруть участь лише жінки молодого та середнього віку. Тому навіть при високій інтенсивності дітонароджень та низькому рівні смертності за рахунок дії структурних чинників кількість народжених буде невеликою, а кількість померлих, навпаки, значною. Крім того, збільшення кількості осіб похилого віку обумовлює зростання державних витрат на їх соціальне забезпечення. Якщо одночасно не збільшується (або збільшується меншими темпами) кількість платників податків (якими переважно є особи працездатного віку), неминучим стає зростання податкового тиску. Але високі податки знижують мотивацію до праці, а отже, і продуктивність останньої, що негативно позначається на суспільному добробуті.
Демографічне старіння є однією з основних характеристик відтворення населення в усіх без винятку країнах Європи та Північної Америки. Причини цього явища експерти вбачають у такому:
успіхи охорони здоров'я та відповідне зниження смертності населення і зростання середньої тривалості життя призводять до збільшення абсолютної чисельності населення похилого віку;
довготривале збереження народжуваності на рівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь (в середньому 1 жінка в економічно розвинутих країнах протягом свого життя народжує менше 2 дітей, хоча для простого відтворення необхідно принаймні 2,2), призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;
збереження в ряді країн (до таких, на жаль, належить і Україна) відносно високої передчасної смертності населення від нещасних випадків, отруєнь, травм тощо, передусім чоловіків працездатного віку, неминуче посилює процес старіння за рахунок зниження питомої ваги молодого населення;
вплив міграційного обміну населенням, який сприяє збільшенню питомої ваги молоді (і відповідному зменшенню частки
172
населення похилого віку) у складі населення країн, які є центрами тяжіння мігрантів, так би мовити, країнами-реципієнтами, і посилює процес старіння в тих країнах, які виконують функції донорів робочої сили; при цьому тимчасовий характер зовнішніх міграцій тільки збільшує цей вплив, оскільки виїжджають на роботу чи навчання головним чином люди молодого віку, а повертаються — значно старшого, часто пенсійного.
Населення України належить до найстарших в країнах СНД, воно старше від населення ряду країн Європи (табл. 2.19). Сталося це внаслідок того, що ось уже протягом тривалого часу в одному напрямі діють усі перелічені чинники процесу старіння.
Таблиця 2.19
РІВЕНЬ СТАРІННЯ НАСЕЛЕННЯ ВИБРАНИХ КРАЇН ЄВРОПИ НА ПОЧАТОК 1997 р.
Країна |
Питома вага осіб у віці 65 років і старше у загальній чисельності населення,% |
Країна |
Питома вага осіб у віці 65 років і старше у загальній чисельності населення, % |
Швеція |
17,4 |
Угорщина |
14,3 |
Італія |
17,3 |
Україна |
14,0 |
Греція |
16,7 |
Латвія |
14,0 |
Іспанія |
16,1 |
Естонія |
13,8 |
Німеччина |
15,7 |
Нідерланди |
13,4 |
Франція |
15,4 |
Чехія |
13,4 |
Швейцарія |
14,9 |
Білорусь |
12,8 |
Болгарія |
15,3 |
Литва |
12,4 |
Португалія |
14,8 |
Росія |
12,2 |
Фінляндія |
14,5 |
Польща |
11,5 |