6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу

Мінерально-сировинні ресурси. Комплекс мінеральних ре­сурсів Поліського району представлено паливно-енергетичними, нерудними корисними копалинами, окремими металорудними ре­сурсами. Серед паливно-енергетичних ресурсів головне місце по­сідають кам'яне вугілля Львівсько-Волинського кам'яновугіль­ного басейну, газ та нафта Дніпровсько-Донецької нафтогазо­носної області, газ Волинської області. Промислове значення мають також буре вугілля Дніпровського басейну (у Житомир­ській області) та поклади торфу, які поширені практично по всій території Поліської природно-географічної зони району.

Промислова сировинна база мінеральних рудних ресурсів ра­йону обмежується запасами поліметалічних руд — 9,4 % загаль­ноукраїнських запасів. Певні перспективи щодо розробки в май­бутньому мають поклади мідних руд Волині, у цьому ж регіоні можливим є промисловий видобуток золота.

Нерудні корисні копалини представлено сировиною для мета­лургії, хімічної промисловості й промисловості конструкційних матеріалів. Серед областей Полісся виділяються потенціалом не­рудних ресурсів Житомирська та Рівненська області. Найбільшу частку в потенціалі нерудних копалин займає сировина для виго­товлення конструкційних матеріалів, у тому числі — для скляної, фарфорової, цементної, силікатної промисловості, різноманітні будівельні матеріали та сировина для будівельної промисловості: будівельне та декоративно-облицювальне каміння, крейда, глини, вапно та ін. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів Полісся переважає потенціал паливно-енергетичних ресурсів Чернігівсь­кої області.

764

У Поліссі знаходиться один з розроблюваних в України кам'яновугільних басейнів — Львівсько-Волинський. Хоча роз­відані запаси кам'яного вугілля в Поліссі становлять менше сотої частини від загальноукраїнських, вони мають для самого району істотне значення. Запаси бурого вугілля, що зосереджені в чоти­рьох родовищах Житомирської області, дозволили створити у свій час на їх базі підприємства видобувної та паливної промис­ловості. Торфова промисловість району добуває місцеву сирови­ну, запаси якої становлять більше половини загальноукраїнських запасів торфу. Помітну роль у розвитку продуктивних сил регіо­ну мають родовища нафти та горючих газів. Важливе промислове значення відіграють нафтові та нафтогазові родовища півдня Чер­нігівської області поблизу міста Прилуки: Прилуцьке, Леляківсь-ке, Богданівське, Гнідинцівське, Малодівицьке та ін. Запаси полі­ської нафти становлять десяту частину від загальноукраїнських. Після проведеного у 2000 р. закриття ЧАЕС джерелами покриття дефіциту паливно-енергетичних ресурсів, крім ввозу з-за меж ра­йону, виступають енергія теплових та Рівненської атомної елект­ростанцій. Джерелами поповнення енергетичного балансу регіо­ну може стати гідроенергія малих річок (відзначається потен­ціалом цього виду ресурсів Чернігівська область), вітру, енергія біогазу тощо. Основними споживачами електроенергії Полісся є галузі спеціалізації: електроенергетика, хімічна і нафтохімічна про­мисловість, транспорт, сільське господарство, харчова промис­ловість та машинобудування і металообробка.

Земельні ресурси. Порівняно з Україною в цілому Полісся характеризується більш низьким рівнем сільськогосподарського освоєння земель. Досить високою є питома вага пасовищ та при­родних кормових угідь. Найбільшою є освоєність сільськогоспо­дарських угідь у Чернігівській та Житомирській областях, най­нижчою — у Рівненській. Порівняно з Україною в цілому нижчу бальну оцінку за середньоукраїнською шкалою мають землі Во­линської та Чернігівської областей; близькими до середніх в Україні є значення оцінки сільськогосподарських угідь Жито­мирської та Рівненської областей.

З усієї площі земель 56 % належать до сільськогосподарських угідь, з яких 72 % забруднено радіонуклідами. Осушені болотні і перезволожені землі втратили природний стан і швидко деграду­ють: 43 % мають підвищену кислотність, 8 — засолені, 18 — ушкоджені вітровою і 5 % — водною ерозією. Заболоченість зрос­ла в 2,5 раза і становить 13 %, перезволожені 18 % загальної пло­щі сільськогосподарських угідь регіону.

765

Водні ресурси. Природно-кліматичні та фізико-географічні умови Полісся зумовили особливості його водних ресурсів, якими є вагома частка запасів підземних вод та вод озер і боліт, цінних гідромінеральних ресурсів. Основною складовою водних ресурсів Полісся є ресурси річкового стоку. Враховуючи зростаючі потреби у воді в період найменшого стоку, з метою ефективного регулю­вання сезонного режиму річок та раціонального використання во­дних ресурсів стік річок у Поліссі значною мірою заврегульовано водосховищами. Порівняно високою є заврегульованість стоку в Житомирській та Рівненській областях. У господарстві також ви­користовуються ресурси штучних водоймищ (ставків), багато бо­літ та озер, серед яких виділяються як за розмірами водних запасів (301 млн м³), так і за екологічними характеристиками Шацькі озе­ра, а також Біле озеро Рівненщини. Водозабезпеченість одного жи­теля регіону місцевим стоком та експлуатаційними запасами під­земних вод у середньому у два рази перевищує відповідні харак­теристики в Україні і становить 1,5—2 тис. м³. На 1 км² площі ре­гіону припадає, таким чином, 75—100 тис. м³ води на рік.

Лісові ресурси. Враховуючи особливості розвитку і розмі­щення продуктивних сил, а також техногенне та антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище, розподіл лі­сового фонду за групами на території Поліського регіону помітно розрізняється по областях. Найнижчою є частка лісів першої гру­пи (з відтворювальними функціями) в областях із підвищеною лі-систістю — у Волинській та Рівненській. У структурі лісів пер­шої групи в регіоні переважають зелені зони, у лісах другої групи переважною є частка експлуатаційних лісів.

Забезпеченість загальними запасами деревини на одного жителя перевищує середній показник у країні у два рази. Середній показник лісистості території економічного району сягає при цьому 25 %. Більш залісеними є території Поліської природно-географічної про­вінції на півночі району. Ліси району складаються в основному із соснових лісів (більше 60 % загальної площі лісового фонду), з до­мішками дубу, ялини, осики та грабу. Лісові ресурси Поліського ра­йону відзначаються переважанням у віковому складі молодняку, з одночасно зниженою питомою вагою стиглих деревостоїв. Порів­няно великою є частка в лісових ресурсах штучних насаджень. Площа посадок лісу в середньому вдвічі перевищує площу вирубок. Специфікою лісів Полісся є високий рівень заболоченості та пере-зволоженості насаджень, що ускладнює лісокористування.

Рекреаційні ресурси. Чинниками, які сприяють розвитку рек­реації, для Полісся є наявність унікальних мальовничих ландша-

766

фтів та місцевостей курортно-оздоровчого типу, багатого лісово­го фонду, луків, численних озер та річок. Унікальні мінеральні води району, у тому числі мінеральні радонові води Житомирсь­кої (Корбутовське та Денешське родовища) та Рівненської облас­тей, лікувальні грязі дозволяють розвивати на їх основі діяльність лікувально-оздоровчих закладів.

Забезпеченість району цим видом ресурсів у Волинській обла­сті перевищує потреби населення в рекреації більше ніж у 7 разів, для Рівненської області індекс задоволення рекреаційних потреб населення дорівнює 4,0. Для Житомирської та Чернігівської об­ластей ці індекси дорівнюють відповідно 3,8 та 3,5. Загалом пло­ща потенційно рекреаційних територій району сягає 1,5 млн га і становить близько 15 % усієї території Полісся.

Демографічний потенціал. Розвиток демографічного потен­ціалу Полісся значною мірою зумовлюється наслідками аварії на ЧАЕС. Цей чинник особливо вплинув на динаміку чисельності населення, посиливши інтенсивність міграційних процесів, що відрізняє Поліський район від інших регіонів України.

Якщо порівнювати національний склад населення Полісся і України, то відзначається фактично рівномірне співвідношення чисельності основних національностей — українців та росіян — в усіх областях району за більш помітної, ніж у країні в цілому, перевазі українців. Серед інших компактно проживаючих народів треба відзначити поляків у західних та центральних областях По­лісся, у тому числі порівняно великі компактні ареали в Жито­мирській області, в прикордонних населених пунктах Волинської області. Привертають увагу особливі етнічні групи українського народу — поліщуки (як самоусвідомлена етнічна група відомі з XVII ст.), литвини, що їх самобутність сягає часів Давньої Русі. Серед населення деяких районів Чернігівщини (у минулому ця етнічна група іменувалася «севрюками») помітним є антрополо­гічний вплив народів тюркського походження

Загальноцивілізаційні тенденції до зростання частки міського населення на Поліссі проявились повною мірою. Так, для біль­шості областей регіону перевага міського населення над сільсь­ким або визначилась нещодавно — у другій половині 1980-х pp. (у Житомирській області зараз міського населення 56,5 %), або кількість міського і сільського населення є близькою до 50 % (Волинська, Рівненська та Чернігівська області).

Природний рух населення району також має характерні риси на тлі загальних для України тенденцій. З другої половини 1990-х pp. почалося абсолютне скорочення населення Полісся. Причиною

767

цього явища стало зменшення народжуваності та зростання смерт­ності в результаті дії чинників соціально-економічного характеру — економічної кризи, падіння життєвого рівня населення, відсутності соціальних гарантій та через наслідки Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, показник народжуваності в районі вищий, ніж у середньому по Україні і становить на 1000 чоловік населення у Волинській області 11,3, у Житомирській області — 8,8, у Рів­ненській — 11,7. Винятком у цьому випадку є Чернігівська об­ласть, де вказаний показник становить 6,9.

Що стосується смертності, то її динаміка на Поліссі також має свої особливості. Так, позитивною ознакою є те, що показник ди­тячої смертності як в районі в цілому, так і по кожній з областей є нижчим, ніж у країні. Свою роль тут відіграє посилення охорони материнства й дитинства в областях району після аварії на ЧАЕС. Загалом показники кількості померлих на 1000 чол. населення ста­новили в 2000 р. у Волинській області — 14,1, у Житомирській — 16,2, у Рівненській — 13,1, у Чернігівській — 19,7 чол. Відносно високий загальний показник смертності в Чернігівській області пов'язаний головним чином із негативною віковою структурою населення, з високою часткою осіб пенсійного віку, а на Житоми­рщині, вочевидь, з наслідками аварії на ЧАЕС. Отже, ближчими до оптимальних ознаками природного відтворення населення харак­теризується західне Полісся — Волинська та Житомирська області.

Розселення. На території Поліського району розташовано 77 ра­йонів, 46 міст, з них 15 обласного підпорядкування, 113 селищ місь­кого типу, 5182 села та 1820 сільрад. Сучасна система розселення в Поліському районі характеризується відносно низьким рівнем еко­номічних, виробничих, наукових та культурних зв'язків. Саме вони визначають взаємопов'язаність розвитку міських та сільських посе­ленських мереж у системах розселення водночас із загальною тери­торіальною структурною незбалансованістю розселення. Розташо­вані в природно-географічній зоні Полісся території району мають менш розвинуту (як територіально, так і за рівнем соціального роз­витку) систему розселення, ніж райони лісостепу.

Трудовий потенціал. Кількість зайнятого населення стано­вить 42,5 % від загальної кількості населення району. Чисель­ність трудових ресурсів у 2000 р. становила 57,8 % всього насе­лення району (табл. 4.30). Відносна частка трудових ресурсів у всій кількості населення у Поліссі є меншою, ніж у країні в ціло­му через більшу відносну кількість населення у непрацездатному віці. Питома вага трудових ресурсів, зайнятих у всіх сферах еко­номічної діяльності, у загальній чисельності населення в районі є

768

нижчою, ніж в Україні. Частка населення, зайнятого у сферах еко­номічної діяльності, є вищою, ніж у середньому в країні. Най­менша чисельність зайнятих відносно чисельності населення спо­стерігається у Волинській та Житомирській областях. У структу­рі зайнятості населення більшу ніж в Україні частку становлять працюючі у сфері аграрного виробництва, а чисельність зайнятих у галузях суто сільського господарства перевищує 0,5 млн чол.

Найвищими є показники зайнятості в сільському господарстві для Чернігівської та Волинської областей, які перевищують 40 %. Частка зайнятих у промисловості в результаті зростання безро­біття скорочується значнішими темпами, ніж у сільському госпо­дарстві. З початку 1990-х pp. чисельність трудових ресурсів і зайня­того населення у Поліському районі збільшилася на 54,6 тис. чол., у результаті чого у 2000 р. чисельність трудових ресурсів станови­ла 102,0 %, а чисельність зайнятих лише 88,9 % від рівня 1990 р.

Таблиця 4.30

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПОЛІСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ у 2000 р.

	Трудові ресурси — всього, тис. осіб	Зайняті в усіх сферах економічної діяльності
		усього, тис. осіб	у тому числі		з них у працездат­ному віці, тис. осіб
			у галузях економіки	в інших сферах економічної діяльності
Україна	29 961,1	21 268,5	18 063,3	3205,2	18 733,6
Україна, %	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Поліський економічний район	2845,9	2093,9	1829,9	263,9	1831,6
у % до України	9,4	9,8	10,1	8,2	9,7
Волинська область	581,8	440,6	371,3	69,3	416,0
у % до України	1,9	2,1	2,1	2,2	2,2
Житомирська область	779,3	549,0	470,9	78,1	507,6
у % до України	2,6	2,6	2,6	2,4	2,7
Рівненська область	699,3	530,5	462,8	67,7	468,4
у % до України	2,3	2,5	2,5	2,1	2,5
Чернігівська область	785,5	576,8	525,0	48,8	439,6
у % до України	2,6	2,8	2,9	1,5	2,3

769

Рівень безробіття в районі на 2000 р. в цілому сягає 13 %, при­чому у Волинській області він становить 12,1 %, Рівненській — 13,2, Житомирській — 13,4, у Чернігівській — 12,3 % від праце­здатного населення у працездатному віці. При цьому сама чисель­ність незайнятого працездатного населення у працездатному віці перевищує 600 тис. осіб, а рівень безробіття в регіоні та по всіх областях перевищує загальноукраїнський показник. Найвищим є рівень безробіття у Житомирській та Рівненській областях. На скорочення кількості зайнятих у матеріальному виробництві впли­нула головним чином загальна економічна криза 1990-х pp., яка супроводжувалась падінням обсягів виробництва та скороченням попиту на робочу силу, зростанням безробіття як у відкритій, так і в прихованій формі (неповний робочий день або робочий тиж­день, примусові неоплачувані відпустки тощо). Традиційно проб­лемний ринок праці району має ознаки трудодепресивності як у промисловому, так і в аграрному секторах економіки, тут домі­нують екстремальні умови відтворення робочої сили.

Виробничий потенціал. Головними умовами, які визначили специфічні риси сучасного виробничого потенціалу Полісся, ви­ступають, по-перше, особлива структура природно-ресурсного потенціалу, в якій домінує частка сільськогосподарських ресур­сів, і, по-друге, стала тривала аграрно-переробна спеціалізація господарства регіону. У 1990-ті pp. в промисловості, а особливо у сільському господарстві, катастрофічними темпами йшло нако­пичення застарілих та зношених основних фондів. У багатьох га­лузях фактично припинилось нарощування та оновлення вироб­ничих потужностей. Особливої шкоди при цьому завдано галузям спеціалізації економічного району: легкій промисловості, маши­нобудуванню, сільськогосподарському виробництву тощо. Нена­лежним чином використовується виробничий потенціал, сконцент­рований у зоні радіоактивного забруднення. Особливо це стосуєть­ся підприємств агропромислового комплексу.

Оцінена на початок 2001 р. частка областей регіону в структу­рі основних фондів країни за повною балансовою вартістю ста­новила для Волинської області 1,4 %, Житомирської — 2,2, Рів­ненської — 1,8, для Чернігівської — 2,3 %, у Поліському районі в цілому — 7,7 %. Отже загалом для територій регіону характер­ною є порівняно незначна концентрація основних фондів, причо­му переважна їх частина зосереджена в його центральних та пів­денних територіях, тоді коли північна частина регіону, яка нале­жить до Поліської природно-географічної зони, є порівняно мало-розвинутою як в промисловому, так і в сільськогосподарському

770

відношенні. Після аварії на ЧАБС таке становище внутрішньоре-гіональних територіальних диспропорцій у соціально-економіч­ному розвитку значно поглибилось. У зоні примусового відсе-лення виробнича діяльність припинена згідно із законодавством, а засоби виробництва повністю вилучено з господарського обігу.

Порівняння структури основних виробничих фондів галузей економіки Полісся з відповідними показниками по Україні дово­дить, що підвищеною порівняно з Україною є частка фондів сіль­ського господарства; відповідно меншою є частка основних фон­дів промисловості. Така структура пояснюється агропромисловою орієнтацією економіки району. Нижчими, ніж в Україні, є частки основних виробничих фондів галузі транспорту та зв'язку, а також будівництва, а вищою — частки торгівлі й громадського харчування.

Науково-технічний потенціал. На початок 1990 р. у районі в науковій діяльності було зайнято 7,8 тис. чол., що становило 2,4 % від загальної кількості працівників науки в країні. За останнє деся­тиріччя кількість постійно працюючих у наукових закладах у районі зменшилась на 1300 чоловік і становила в 1999 р. 3,7 тис. науковців. Найзначнішою є кількість працівників науки у Чернігівській облас­ті —1,5 тис. чол., з них 900 чол. — фахівці високої кваліфікації. Для інших областей району відповідні показники становлять: у Волинсь­кій області — 0,9 та 0,6 тис. чол., у Житомирській — 0,7 та 0,4 тис, у Рівненській — 0,6 та 0,4 тис. чол. В економічному районі у 1999 р. функціонувало 70 науково-дослідних та проектно-конструктор­ських організацій, якими було виконано наукових досліджень на 11,32 млн грн, що становило лише 1,0 % від загального обсягу нау­ково-дослідних та проектно-конструкторських робіт в Україні. З ви­конаних у тому ж році з 2047 наукових розробок лише 165 робіт бу­ли спрямовані на створення і впровадження нових видів техніки і технологій і тільки у 17-ти були використані власні винаходи.