1.4. Вплив на якість управлінської праці фактору людських відносин

Засновником школи людських відносин вважають Е.Мейо. У результаті досліджень на американських підприємствах ("Хоторнський експеримент") він виявив, що група робітників є соціальною системою, якій характерна власна система контролю. Впливаючи певним способом на таку систему, можна поліпшити результати діяльності організації. Ідея Мейо полягала в тому, що звичайне виявлення позитивної уваги до людей дуже впливає на продуктивність праці (згадаймо народну мудрість: "Доброе слово и кошке приятно"). Тому вчення Мейо отримало назву "людські резерви продуктивності".

Отже, основні тези Е. Мейо:

- люди найчастіше мотивуються соціальними потребами і відчувають свою індивідуальність завдяки стосункам з іншими людьми;

• у результаті промислової революції і раціоналізації процесу праці сама робота значно втратила привабливість, тому люди шукають задоволення в соціальних взаємовідносинах;

• люди більш чутливі до соціального впливу групи рівних їм людей, ніж до стимулювання і засобів контролю, що використовуються керівниками;

• робітник виконає розпорядження керівника, якщо останній зможе задовольнити соціальні потреби своїх підлеглих і їх бажання щодо розуміння.

Школа людських стосунків зосередилася переважно на методах встановлення міжособистісних стосунків (концепція стосунків між членами колективу Раймонда Майлса). Вона рекомендувала використовувати прийоми управління людськими стосунками, що охоплювали більш ефективні дії безпосередніх керівників, консультації з робітниками і надання їм ширших можливостей для спілкування на роботі.

Основні тези Р. Майлса:

- людей слід любити, шанувати і розглядати як частину колективу;

• основний обов'язок керівника: переконати кожного співробітника в тому, що він є частиною колективу.

Висновок

Удосконалення управлінської праці неможливе без вивчення всіх історичних аспектів її розвитку. Безсумнівно на першому місці знаходиться науковий вклад Ф. Тейлора. Його наукова книга «Принципи наукового управління» спонукала переосмислити основні підходи управлінців до виконання своїх управлінських обов'язків. Він започаткував теорію наукового управління. Ф.Тейлор вперше використав і систематизував всю масу знань робітників.

Ним були висунуті основні ідеї з вдосконалення управлінської праці. Найважливішим завданням при цьому було навчання кожного робітника. Він сформулював три принципи малої продуктивності праці підлеглих:

- помилка робітників з давніх часів в тому, що підвищення виробітку призводить до скорочення зайнятості у ній робітників;

- помилка в системі організації управлінської праці, яка змушує робітника працювати повільно, захищаючи тим самим власні інтереси;

- даремне витрачення своїх зусиль.

Менеджерам слід пам'ятати тезу Г.Емфсона «Працювати інтенсивно означає застосовувати у справі максимальні зусилля: працювати продуктивно — значить докладати до справи мінімум зусиль».

Ф. Тейлор обгрунтував методику нормування праці, основною тезою якої є доказ того, що заробітна плата сплачується працівникові, а не робочому місцю.

Слід також відмітити вклад у реорганізацію управління французького дослідника А.Файоля. Ним було обґрунтовано відповідальність менеджменту за розвиток фірми. Він вперше узагальнив та сформулював усі функції менеджменту. Вони є основою управлінської праці керівників і сьогодні.

А. Файоль створив «адміністративну теорію», яка містить 14 принципів управлінської праці, що застосовуються до всіх без винятку сфер адміністративної діяльності.

Найбільш відомими систематизаторами та популяризаторами класичної теорії управління є Лютер Гьюлик та Лінда Урвік. Вони розглядали процес управління як єдине ціле. Однак, як показало життя, розроблені ними принципи стосуються лише формальної організації.

Засновником школи людських стосунків є Е. Мейо. Він довів, що група працівників є соціальною системою, яку треба контролювати.

Отже, школа людських стосунків - це міжособистісні стосунки, тобто надання підлеглим більш широких можливостей у спілкуванні на роботі.

Таким чином еволюція розвитку управлінської діяльності та історичний досвід - це ті знання, які і сьогодні спонукають до самовдосконалення керівника, розроблення нових принципів та методів організації управлінської праці.