Розділ 4. Прийняття управлінських рішень

При вивченні матеріалу розділу слід засвоїти:

• сутність прийняття управлінських рішень;

• вимоги до управлінських рішень;

• основні критерії класифікації та різновиди управлінських рішень;

• переваги та недоліки індивідуальних і колективних рішень;

• основні відмінності стратегічних і оперативних рішень;

• сутність та значення в сучасних умовах господарювання програмованих і непрограмованих, структурованих і неструктурованих управлінських рішень.

Ключові поняття та терміни

Управлінське рішення Творчі рішення Стереотипні рішення Індивідуальні рішення Колективні рішення

Стратегічні рішення Оперативне рішення Програмоване й непрограмоване рішення Структуризоване й неструктуризоване рішення

4.1. Класифікація управлінських рішень

Прийняття рішення – це вибір дій, що направлені на вирішення проблеми або здобування вигоди із можливостей, що надаються, - є важливою складовою частиною менеджменту.

Управлінське рішення можна представити як сукупність аналітичних, планових, організаційних, мотиваційних і контрольних дій, направлених на досягнення конкретних кінцевих результатів (цілей), пов'язаних з вирішенням управлінського завдання.

В умовах реалізації комерційної, зовнішньоекономічної діяльності ці дії мають багатоаспектний характер і стосуються питання міжнародних економічних, правових, тарифних, митних та інших відносин, кон'юнктури і цін, зовнішньоторгівельних перевезень і збереження товарів, валютні і фінансові питання, і т.ін.

Вирішення складних управлінських завдань мають багатопланову побудову, тривалий час реалізації, вимагають залучення значної кількості персоналу. Тому складні управлінські рішення часто стають програмою діяльності організації, іноді на тривалий період.

До числа основних вимог, що запропоновано до управлінських рішень, відносяться: чіткість постановки цілей, наукова обґрунтованість, погодженість, конкретність, оперативність, спрямованість і гнучкість.

Рішення повинні відповідати вимогам підвищення ефективності виробництва, поліпшенню якості продукції і роботи. Якщо рішення не обґрунтоване, то воно або свідомо не може бути виконано, або його виконання приведе до певних економічних і моральних втрат.

Управлінське рішення повинно виходити від безпосереднього керівника, бути ясним і чітким, не допускати різночитання і непогодженості з раніше прийнятими рішеннями.

Управлінське рішення повинно прийматися тільки в межах тих правових норм, якими наділений керівник, який прийняв рішення.

Управлінські рішення повинні бути конкретними з обов'язковою вказівкою часу їх виконання.

Виробництво є динамічною системою, яка постійно розвивається. Усе це зумовлює те, що управлінські рішення повинні бути рухливими, гнучкими. Вони повинні корегуватися або оновлюватися в міру зміни виробничих умов.

Управлінські рішення можна класифікувати за різними ознаками. Існують:

1. Творчі рішення, – які вимагають попереднього всебічного аналізу, розрахунку, досліджень, вибору кращого варіанта з безлічі можливих. Це комплексна програма на перспективу.

2. Керівнику приходиться неодноразово приймати рішення, які мало чим відрізняються від прийнятих раніше, і зміни пов'язані головним чином з термінами виконання. Це стереотипні рішення (рішення про надання чергової відпустки, про звільнення працівників за власним бажанням, або в зв'язку з призивом на військову службу). Стереотипні рішення керівник приймає, коли його діяльність регламентована інструкціями, розпорядженнями, законодавчими актами.

3. Одноосібні рішення (індивідуальні) – прийняті керівниками без узгодження з іншими особами і колективом (оперативні рішення з приватних виробничих питань).

4. Колегіальні рішення – приймаються спільно групою відповідних фахівців (носять багатоаспектний характер).

5. Колективні рішення – приймаються на загальних зборах колективу. Охоплюють принципові питання функціонування і розвитку виробництва.

Колегіальні і колективні рішення в порівнянні з одноосібними, - більш збалансовані і ємні за змістом, тому що поєднують в собі різні точки зору на проблему, різні інтереси і великий досвід багатьох працівників, які беруть участь в обговоренні. Вони проходять додаткову перевірку в ході їхнього обговорення. Усе це дозволяє підвищити якість рішення, його обґрунтованість і дієвість.

6. Частинні рішення – охоплюють певні частинні питання чи проблеми. Для рішення комплексних взаємозалежних і складних проблем, які охоплюють різні сторони діяльності колективу, застосовуються загальні рішення.

7. Конкретно-тверді рішення – регламентують усі завдання, які підлягають виконанню у встановлений термін.

8. Нормативні і гнучкі рішення – надають виконавцям самостійно вибирати методи і засоби реалізації, що передбачаються вирішенням проблем.

9. Орієнтуючі рішення - визначають тільки загальні напрями діяльності окремого виконавця.