Розділ 1. Еволюція розвитку та вдосконалення управлінської праці

При вивченні матеріалу розділу слід засвоїти:

• історію розвитку та вдосконалення управлінської діяльності;

• логіку процесу вдосконалення праці за Ф. Тейлором;

• принципи малої продуктивності праці за Ф. Тейлором;

• особливості вдосконалення організації управлінської праці;

• особливості вдосконалення побудови управлінської системи за А.Файолем;

• управлінські функції керівника на підприємстві;

• аспекти використання на практиці фактори людських відносин в управлінській праці;

• історичний досвід розвитку й вдосконалення управлінської праці та його викорнистання в сучасних умовах.

Ключові поняття і терміни

Управлінська праця Наукова організація праці Продуктивність праці Нормування праці Система Тейлора Функції управління

Розпорядливість Організація Планування Спеціалізація Резерви продуктивності праці Людські стосунки

1.1. Внесок ф. Тейлора в удосконалення наукової організації праці

Перший вибух зацікавленості до наукового управління було відзначено в 1911 році. Саме тоді американським інженером Фредеріком Уїнсоу Тейлором (1856-1915 рр.) була надрукована книга „Принципи наукового управління". Його головна праця, крім вказаної, -„Свідчення перед спеціальною комісією Конгресу" (1912). Крім того, Тейлору належить ряд досліджень з конкретних питань техніки і технології виробництва. Цілком закономірно Тейлора називають батьком „наукового управління", і дійсно він перший застосував наукові методи свого часу до дослідження управління виробництвом.

Безсумнівно, у Ф.Тейлора були попередники – насамперед відомий творець однієї з перших обчислювальних машин, англійський математик Ч.Беббідж. Багато років вивчаючи промислові підприємства Англії та підприємства на континенті, він написав роботу „Економія промисловості" (1832 р.), де зробив спробу застосування деяких загальних принципів до організації промисловості. Ч.Беббідж зробив аналіз необхідності в робочій силі при горизонтальному розподілі праці у технологічному процесі. Іншим безпосереднім попередником Ф.Тейлора вважають Генрі Тауна. Сам Ф.Тейлор назвав його засновником „нової науки". Г.Таун був відомим бізнесменом, президентом і директором цілого ряду компаній і з 1870 р. почав застосовувати на заводах нові методи управління. Він відомий своєю тезою: „Управління фабрикою є не менш важливим, ніж техніка".

Суть теорії наукового управління Ф.Тейлора полягає в наступному:

• утворення наукового, фундаменту, який замінить собою старі, традиційно установлені методи управління;

• відбір робітників на основі наукових критеріїв, їх тренування та навчання;

• співробітництво між адміністрацією і робітниками під час практичного втілення науково розробленої системи організації праці;

• рівномірний розподіл праці та відповідальності між адміністрацією і робітниками.

Важливе місце у тейлорівській системі належить комплексу заходів, що називаються „вивченням праці". Тейлор мав необхідність звернутися саме до кваліфікованих робітників, які детально знають робітничі прийоми. Одним із перших нововведень Тейлора було збирання і систематизація великої маси знань робітників, їх запис, класифікація, аналіз прийомів праці і зведення всієї суми знань про прийоми праці у „закони, правила і навіть математичні формули".

Ретельно аналізуючи рух окремих робітників при виконанні окремих операцій, Тейлор прагне розбити кожну з них на елементарні складові частини і досягає (за допомогою хронометражу) створення „ідеальних методів роботи", ліквідуючи всі „помилкові", „повільні" та „непотрібні рухи". Цей комплекс методів, дійсно, не може бути виявлений у жодного реально існуючого робітника. Мінімально необхідний час для усунення втоми та неминучих затримок також підлягає математичному обчисленню.

Ф.Тейлор висунув основні ідеї та обмеження при вдосконаленні продуктивності праці працівників.

Ідеї:

• наукові методи аналізу роботи для визначення кращих шляхів виготовлення продукції;

• акцент на навчанні, доборі й тренуванні працівників;

• співробітництво між робітникам та управлінцями;

• підвищення ефективності й продуктивності на підприємствах;

• упровадження наукового аналізу на робочому місці;

• створення системи норм, що об'єднували б робочі вимоги і виконання;

• поступове введення кооперації між менеджерами і робітниками;

• перетворення функції "майстра" у "фахівця-управлінця".

Обмеження:

- спрощений підхід до мотивації (визнання тільки матеріальних стимулів до праці);

• робітники розглядалися як додаток до машини;

• авторитарне керівництво;

• недооцінка ролі вищої ланки управління;

• ігнорування взаємодії між організацією і зовнішнім середовищем.

У книзі Ф. Тейлора "Наукова організація праці" зроблено висновок:

"Найважливішим завданням як адміністрації підприємства, так і самих робітників має стати навчання і розвиток кожного окремого робітника на підприємстві, щоб він міг (за якомога швидших темпів праці та її максимальної продуктивності) виконувати роботу найвищої якості, причому ту, до якої він найбільш здатний за своїми природними здібностями".

"Більш швидка праця може бути досягнута лише примусовим нормуванням методів, примусовим застосуванням кращих інструментів і умов роботи, примусовим співробітництвом...

Робітники переконані, що віддавати справі всю свою ініціативу -проти їхніх інтересів, і замість того, щоб розвивати найбільшу продуктивність і створювати найкращі продукти, вони навмисно працюють якомога повільніше, у той же час намагаючись переконати майстрів, що працюють досить швидко".

Три причини малої продуктивності праці за Ф.Тейлором:

1. Загальна помилка з давніх часів серед робітників, що реальне підвищення виробітку на кожну людину і на кожну машину в даній галузі призведе до скорочення зайнятих у ній робітників.

2. Помилкова система організації управління підприємством, яка змушує кожного робітника "прохолоджуватися" або працювати повільно, захищаючи тим самим власні інтереси.

3. Непродуктивні, грубо-практичні методи виробництва, які па- нують у всіх галузях промисловості і при яких робітники витрачають даремно значну частину своїх зусиль.

Розглянемо також 12 принципів продуктивності праці за Г.Емерсоном:

"Працювати інтенсивно — означає застосувати у справі максимальні зусилля; працювати продуктивно - значить докладати до справи мінімум зусиль".

1. Точно визначені ідеали або цілі (Микола І провів лінійкою дорогу з Петербурга до Москви, і дорога коштувала 337 тис. доларів за милю, а у Фінляндії, де керували інженери, - 23 тис. доларів).

2. Здоровий глузд (на зміну наступальній організації, що експлуатує ресурси, повинна прийти оборонна організація, що створює).

3. Компетентна консультація (по-справжньому компетентна порада ніколи не може надходити від однієї людини).

4. Дисципліна (найважливішим результатом поведінки людини є правила організації).

5. Справедливе ставлення до персоналу (під час підбору людей для роботи не дуже важливі такі зовнішні речі як освіта, фізична сила і навіть поведінка в минулому. Основну увагу слід звертати на внутрішні здібності та нахили, на характер, на те, що зрештою визначає людину).

6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

7. Диспетчеризація.

8. Норми і розклад.

9. Нормалізація умов.

10. Нормування операцій.

11. Написані стандартні інструкції.

12. Винагорода за продуктивність.

Тейлор намагається науково встановити „найкращий метод" виконання кожної роботи за найкоротший час.

Практичне застосування тейлорівського підходу виявилося результативним. На тих машинобудівних підприємствах, де експериментував Тейлор, середня продуктивність праці зросла вдвічі.

Проблему впровадження найбільш сучасних методів Тейлор безпосередньо пов'язував зі стандартизацією інструментів, що враховує особливості різних видів робіт. Характерний у цьому відношенні дослід, проведений ним на солеварному заводі в Бетлехемі при вивченні навантаження вугілля лопатами. Як показали дослідження, середня вага вугілля, яка захоплюється лопатою, коливалась від 16 до 38 фунтів. Експериментами було встановлено, що робітник у змозі навантажити за день більше вугілля, працюючи лопатою, яка вміщує від 21 до 22 фунтів. Далі виявилось, що при навантаженні лопатою різних видів матеріалів доречно застосовувати 15 її типів. Уведення раціональних методів (які вантажі та якими лопатами їх навантажили) привело до того, що після трьох з половиною років 140 осіб виконували роботу, для якої раніше було потрібно від 400 до 600 осіб.

Важливе значення Тейлор надавав правильному підбору і готовності робітників. Він рекомендував кожному доручити таку роботу, для якої він найбільше підходить.

Уведення тейлорівських методів породило багато нових проблем організації роботи майстрів і бригадирів, обов’язки яких суттєво ускладнились. Усе це примусило Тейлора поставити під сумнів існуючу „лінійну" структуру організації, при якій кожний робітник підпорядковувався тільки одному безпосередньому начальникові, запропонувавши відмовитися від неї, за його словами, „військового типу організації", Тейлор як альтернативу розробив систему розподілу роботи майстра на вісім складових частин. При цьому робітник щоденно отримує вказівки від восьми вузькоспеціалізованих безпосередніх керівників.

Таким чином Тейлор запропонував необхідність розподілу праці безпосередньо у сфері управління. Особливе значення він надавав функції планування. Обґрунтовуючи необхідність виділення планування у самостійну функцію управління, Тейлор висував вимогу заздалегідь планувати методи роботи та всю виробничу діяльність підприємства в цілому.

Важливе місце у дослідженнях Тейлора посідає розроблення системи підрядної оплати згідно з науково обґрунтованими методами нормування праці. Основні положення розробленої системи оплати праці такі:

- заробітна плата сплачується людині, а не місцю;

- встановлення розцінок повинно бути основано на точному знанні, а не на здогадках;

- розцінки, основані на точному знанні, єдині та справедливі;

- завдяки встановленим таким чином розцінкам, вироблення продуктів стає дешевшим і в той же час робітники отримують більш високу заробітну плату, ніж звичайно;

- будь-якому робітникові слід по можливості доручати вищий тип робіт, доступний його вмінням і навичкам;

- будь-якому робітникові, який працює в найвищому темпі першокласного робітника, слід виплачувати у залежності від характеру роботи доплати від 30% до 100% порівняно з середняком його класу;

- заробітна плата, яка основана на точному знанні, створює найкращих робітників, дає, їм змогу краще заробити, знищує причини навмисної повільності в роботі, створює дружні стосунки між робітниками та підприємцями.

Система Тейлора зустріла рішучий опір з боку робітників і профспілкових організацій США, які побачили у тейлоризмі новий засіб посилення експлуатації трудівників і, навіть, як проголошувала одна з резолюцій американської федерації праці, "диявольський задум привести людей до становища машин".

Характерно, що проти тейлоризму виступали також і підприємці. Система Тейлора потребувала від них проведення значної роботи, але результати її були ще не визначені. Мова йшла про зміни всієї системи управління підприємства. Так було щодо розгляду справи „Інтерн Рейте" у 1910 році комісією з врегулювання торгівлі між штатами. Розглядався конфлікт між групою фірм відправників вантажів залізничною компанією „Інтерн Рейте", яка намагалась за допомогою високих витрат на заробітну плату підвищити тарифи. Конфлікт набув одразу сенсаційного характеру, Залізниці були гордістю країни. Вантажовідправником була вся промисловість. Залучений до цієї справи як експерт Харрингтон Емерсон показав, що можна знизити затрати на перевезення на 1 млн доларів щодня. У 20-30-тих роках зароджуються та одержують швидке розповсюдження нові професії „консультантів з управління" або „експертів" з питань продуктивності праці, зростає кількість різноманітних шкіл та коледжів з управління, у вищих навчальних закладах починається регулярне викладання курсів з „управління підприємством", „промислового управління". Питаннями дослідження проблем управління займаються все більше вчених.

Рух „наукового управління" став виходити далеко за межі США, отримав широке визнання в Німеччині, Англії, Франції та в інших європейських країнах. В.І. Ленін зазначав, що „необхідно створити в Росії вивчення та викладання системи Тейлора, систематичне випробування та пристосування її". Видатними дослідниками Тейлора в СРСР були вчені О.К. Гастаєв, П.М. Керженцев, І.А. Єрманский.