6.1. Особливості управлінської праці

У взаємовідносини, що диктуються організаційним процесом, вступають люди з різним досвідом минулого, з індивідуальними інтересами, намірами й особистими цілями. Щоб організувати підлеглих в ефективну робочу команду, менеджер повинен успішно володіти мистецтвом управлінської діяльності, тобто керівництвом. Керівництво - це дії, які спонукають людей ефективно й охоче працювати. Керуючи підлеглими, управлінці можуть: давати завдання; показувати, як виконувати роботу; віддавати розпорядження, оцінювати працю підлеглих виправляти їх помилки.

Керівництво складається з двох взаємозалежних процесів. По-перше, воно містить мотивацію. Мотивація - підфункція керівництва, мета якої -стимулювати підлеглих до праці й спонукати працювати з повною віддачею. По-друге, керівництву властиве наставництво.

Наставництво - підфункція керівництва, покликана допомогти працівникам набути необхідні навички в роботі. Керівник знайомить підлеглого з тим, що і як він повинен робити, показуючи йому конкретні прийоми виконання роботи, а також демонструючи особисте ставлення і підхід до роботи.

Протягом усього періоду розвитку науки управління дослідники намагалися встановити взаємозв'язок між особистими якостями характеру і можливостями до керівної роботи, але так і не знайшли формулу оптимального співвідношення. Практика показала, що успіх будь-якого індивіду як керівника залежить насамперед від ситуації, в якій він діє. Як правило, в умовах стабільного зовнішнього середовища більшого поширення набуває регулююче керівництво - традиційні управлінські функції, які полягають у спонуканні співробітників до роботи на передбаченому рівні, структуруванні ролей і завдань працівників та встановленні зв'язку між винагородою й досягненням мети. Найчастіше воно ґрунтується на прийнятті програмованих рішень.

У сучасних умовах турбулентного середовища все більш потрібним є творче (креативне) управління, яке, крім традиційних управлінських функцій, містить стимулювання роботи на вищому рівні, ніж передбачалося, спонукання працівників до розширення сфери діяльності, надання їм упевненості в їх спроможності запровадити в життя грандіозні плани керівника. Соціально-економічні катаклізми останнього десятиліття викликали до життя саме такого керівника. Не випадково роботодавці західних країн за інших однакових умов все частіше віддають перевагу вихідцям з СНД. На їх думку, власні менеджери є «реактивними» керівниками (вони реагують на проблему), наші ж «проактивні» (тобто «ми самі створюємо собі проблеми і потім їх вирішуємо»).

А.Файоль одним із перших сформулював вимоги, які висуваються до особистості керівника (управлінця):

- здоров'я і фізична витривалість;

- розум і розумова працездатність;

- моральні якості: енергія, стійкість, визнання відповідальності, ініціатива, почуття обов'язку, почуття гідності;

- значне коло загальних знань;

- адміністративна установка, тобто вміння передбачати, організовувати, отримувати необхідну інформацію від підлеглих і колег.