5.2.4. Рада з Опіки оон

Рада з Опіки — один із шести головних органів ООН, на який покладено завдання спостереження за управлінням підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Рада уповноваже­на вимагати і розглядати звіти держав, що управляють цими тери­торіями відносно політичного, економічного, соціального прогре­су підопічних територій, розглядати (консультуючись з місцевою владою) петиції з підопічних територій і направляти туди спеці­альні місії. Остання з 11 таких територій, над якими була встанов­лена опіка, — Палаї (група островів у Мікронезії), отримала не­залежність у листопаді 1994 р. і наступного місяця стала країною — членом ООН. З цього часу Рада з Опіки формально припинила своє існування.

Змінивши свої правила процедури, вона буде тепер проводити засідання тоді і там, коли і де того вимагатимуть обставини.

5.2.5. Міжнародний Суд

Міжнародний Суд — головний судовий орган ООН, до юрис­дикції якого входять усі питання, що передаються йому держава­ми, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договора­ми і конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років. Судді обираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Проте не може бути обрано двоє суддів з однієї країни. Місцезнаходження суду — Гаага (Нідерланди). Країни-члени мо­жуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про при­кордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні ко­палини та інші спірні питання. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть консультуватися з Міжнародним Судом з будь-якого питання.

114

5.2.6. Секретаріат оон

Секретаріат — адміністративний орган ООН, який обслуго­вує інші органи, виконує програми і втілює в життя політику, розроблену ними. Робота Секретаріату включає: керівництво операціями з підтримування миру; організацію міжнародних кон­ференцій з проблем світового значення; підготовку оглядів сві­тових економічних та соціальних тенденцій і проблем; здійс­нення досліджень; перекладання виступів, документів; забезпе­чення світових засобів масової інформації відомостями про діяльність ООН.

Міжнародний персонал Секретаріату налічує 15 тисяч співро­бітників з більш ніж 170 країн, що працюють як у центральних установах у Нью-Йорку, так і у відділеннях по всьому світові.

Секретаріат очолює Генеральний секретар, якого призначає Ге­неральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки. Першим Ге­неральним секретарем був Трюгве Лі (Норвегія), який обіймав цю посаду до 1953 року. Даг Хаммаршельд (Швеція) був Генеральним секретарем з 1953 по 1961 рік. У Тан (Бірма, нині Мьянма) очолю­вав ООН до 1971 р., його змінив Курт Вальдхайм (Австрія), який перебував на цій посаді з 1972 по 1981 рік. Хав'єр Перес де Куе-льяр (Перу) вступив на посаду 1 січня 1982 року. З 1992 р. Гене­ральним секретарем ООН був єгиптянин Бутрос Бутрос Галі. У грудні 1996 р. Секретаріат очолив представник Африканського континенту, дипломат з Гани Кофі Аннан.

5.3. Структура та діяльність генеральної асамблеї оон

Генеральна Асамблея має такі функції та повноваження:

— розгляд принципів співробітництва для підтримування між­народного права і безпеки;

— обговорення питань стосовно міжнародного миру і безпеки і розробка рекомендацій, крім тих випадків, коли спірне питання стосується компетенції Ради Безпеки;

— обговорення і подання рекомендацій з будь-яких питань сто­совно повноважень і функцій будь-якого органу ООН;

— здійснення досліджень і розробка рекомендацій з метою сприяння міжнародному співробітництву в політиці, у розвитку і кодифікації міжнародного права, дотриманні прав людини і ос­новних свобод, в економічній та соціальній сферах тощо;

115

— розробка рекомендацій щодо мирного врегулювання будь-яких ситуацій, якщо вони можуть зашкодити дружнім відноси­нам між державами;

— розгляд доповідей Ради Безпеки та інших органів ООН;

— розгляд і затвердження бюджету, а також визначення роз­мірів внесків членів ООН;

— вибори непостійних членів Ради Безпеки, членів Економіч­ної і Соціальної Ради, членів Ради з Опіки; спільні з Радою Без­пеки вибори суддів Міжнародного Суду і (за рекомендацією Ради Безпеки) призначення Генерального секретаря.

Щорічно у третій вівторок вересня відкривається чергова сесія Генеральної Асамблеї, яка триває приблизно до середини грудня. На початку кожної сесії Асамблея обирає нового голо­вуючого, 21 заступника головуючого і голів сімох головних комітетів.

Сесія Генеральної Асамблеї починається з так званого загаль­ного обговорення, в ході якого держави-члени висловлюють свої думки та позиції з широкого кола питань.

Оскільки кількість питань, які пропонуються для розгляду на Асамблеї, дуже значна (100 — 150 пунктів порядку денного), во­на розподіляє більшість питань між сімома головними комітета­ми (Main Committees): Першим (роззброєння і міжнародна безпе­ка), спеціальним політичним комітетом, Другим (економічні й фінансові питання). Третім (соціальні, гуманітарні питання й пи­тання культури), Четвертим (питання деколонізації). П'ятим (ад­міністративні та бюджетні питання), Шостим (правові питання). Кожний з комітетів займається питаннями, що належать до його компетенції і несе відповідальність перед ГА. Вони готують ре­комендації та резолюції для пленарних засідань Асамблеї. Кож­ний комітет обирає свого голову.

Крім того, в роботі сесії беруть участь Генеральний комітет (головуючий на сесії, 21 заступник головуючого й голови сімох названих вище комітетів) і Комітет з перевірки повноважень.

Деякі питання розглядаються тільки на пленарних засідан­нях, але більшість передається на розгляд комітетів. Голосу­вання з усіх питань провадиться на пленарних засіданнях на­прикінці чергової сесії, після того як комітети завершують їх розгляд і подають проекти резолюцій. У комітетах рішення приймають простою більшістю голосів. На пленарних засідан­нях резолюції можуть прийматися шляхом акламації, без запе­речень і без голосування, а наслідки заносяться у звіт про засі­дання.

116

Хоч рішення Асамблеї не мають обов'язкової юридичної сили для урядів, вони є вагомими, оскільки виражають думку світової громадськості з важливих міжнародних проблем, підсилену мо­ральним авторитетом співдружності націй.

Протягом року робота ООН ґрунтується головним чином на рішеннях Генеральної Асамблеї і здійснюється комітетами та ін­шими органами, створеними Асамблеєю для вивчення конкрет­них питань і ситуацій, на міжнародних конференціях під егідою Асамблеї та Секретаріату.

Крім чергових сесій Асамблея може проводити спеціальні сесії на вимогу Ради Безпеки, більшості членів ООН або на ви­могу одного із членів за умови приєднання до нього більшості. Так, спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з питань між­народного економічного співробітництва відбувалась у квітні — травні 1990 року. Її було скликано з ініціативи «Групи 77», тобто представників понад 120 країн, що розвиваються, з метою обговорення ситуації, яка склалася наприкінці 90-х років: по­глиблення прірви між економіками індустріальне розвинутих країн та країн, що розвиваються, безперервне зростання боргів «третього світу», потреба у пом'якшенні політичної напружено­сті, у розвитку економічних відносин між Заходом та східноєв­ропейськими країнами.

Надзвичайна спеціальна сесія може бути скликана протя­гом 24 годин з моменту надходження вимоги від Ради Безпеки (за підтримки будь-яких дев'яти членів Ради) або більшості членів ООН, або одного з членів, якщо до нього приєдналася більшість.

6-8 вересня 2000 р. у Нью-Йорку відбувся Саміт Генеральної Асамблеї ООН, який отримав назву Саміт Тисячоліття ООН. Це було найбільше в історії зібрання світових лідерів. У Саміті взяли участь 150 голів держав та урядів, п'ять віце-президентів, один кронпринц, шість віце-прем'єрів, двадцять один міністр закордонних справ, які представляли більшість держав світу. За результатами Саміту було схвалено Декларацію Тисячоліття, в якій голови держав та урядів підтвердили свою відданість цілям та принципам Статуту ООН, визначили чіткі напрями діяльності ООН у новому тисячолітті: підтримання міжнародного миру і безпеки; викорінення злиденності; охорона навколишнього се­редовища; права людини та відповідальне урядування; зміцнен­ня ООН.

Організаційна структура ГА подана нарис. 5.3.

117

Рис. 5.3. Структура Генеральної Асамблеї ООН

В економічній галузі ГА організовує дослідження і надає ре­комендації з питань сприяння розвитку міжнародного співробіт­ництва, заохочення прогресивного розвитку міжнародного права і його кодифікації. ГА остаточно затверджує всі міжнародні кон­венції з економічних питань. У структурі ГА економічними пи­таннями займаються: Комітет з економічних і фінансових питань;

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL); Комісія з міжнародного права; Комітет з інвестицій.

118

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ

(UN Commission on International Trade Law — UNCITRAL) — створена в 1966 p. з метою сприяння гармонізації та уніфікації правових норм у міжнародній торгівлі. З 1973 р. в Комісії пра­цюють 36 осіб, які обираються на 6 років. Комісія складається з:

9 представників — членів від країн Африки; 7 — від країн Азії;

5 — від східноєвропейських країн; 6 — від країн Латинської Амерцки і Карибського басейну; 9 — від країн Західної Європи і США. Комісія співпрацює з ЮНКТАД (див. п.6.2.2).

Комісія з міжнародного права — КМП (International Law Commission — ILC) утворена у 1947 p. з метою сприяння міжна­родному співробітництву і розвитку міжнародного права та його кодифікації. Як правило, сферою компетенції комісії є міжнарод­не публічне право, але вона може займатися і питаннями міжна­родного приватного права. Комісія готує проекти з питань, які вона визначає або самостійно, або які передані їй Генеральною Асамблеєю чи ЕКОСОР. Після завершення розробки проекту статей з конкретного питання ГА, як правило, скликає міжнарод­ну конференцію повноважних представників для втілення проек­ту статей у конвенцію, до якої потім можуть приєднуватися краї­ни. На основі проектів Комісії були прийняті такі конвенції з економічних питань: Конвенція про риболовство й охорону ре­сурсів відкритого моря; Міжнародна конвенція про право міжна­родних договорів; Міжнародна конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнарод­ними організаціями. Комісія складається з 34 представників кра­їн-членів, які розподіляються таким чином: 8 — від країн Афри­ки; 7 — від країн Азії; 3 — від країн Східної Європи; 6 — від країн Латинської Америки і Карибського басейну; 8 — від країн Західної Європи і США; 2 — на правах ротації від різних країн. Члени Комісії — визнані авторитетні спеціалісти.

Комітет з інвестицій (Investment Committee) створений у 1947 р. для сприяння Секретаріату в розміщенні інвестицій з ко­штів пенсійного фонду та інших трастових і спеціальних фондів, які перебувають під контролем ООН. Кількість членів — дев'ять.