3.5.7. Співдружність Незалежних Держав (снд)

3.5.7.1. Історія створення, цілі та принципи діяльності снд

Співдружність Незалежних Держав — СНД (Commonwealth of Independent States — CIS) створена на основі Угоди про створен­ня Співдружності Незалежних Держав, підписаної вищими керів­никами Республіки Білорусь, Російської Федерації та України 8 грудня 1991 р. в Біловезькій пущі. В столиці Казахстану Алма-Ата 21 грудня 1991 р. на нараді глав нових незалежних держав було підписано Протокол до Угоди, в якому зазначалося, що Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Мол­дова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан і Україна на рівноправних засадах утворюють Співдружність Незалежних Держав. Пізніше до Співдружності приєдналася і Грузія. Членст­во в організації є добровільним і кожний з учасників має право призупинити чи припинити своє членство в СНД, повідомивши про це її учасників за рік (стаття 10 Угоди).

Верховна Рада України ратифікувала Угоду про створення СНД вже 12 грудня 1991 р. 22 січня 1993 р. був прийнятий Ста­тут СНД, в якому визначені цілі і принципи СНД, а також поря­док вступу до Співдружності, забезпечення колективної безпеки і військово-економічного співробітництва, врегулювання конфлік­тів, економічного, соціального і правового співробітництва та міжпарламентських контактів.

74

Цілями Співдружності проголошені:

— співробітництво в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній і культурній галузях;

— сприяння всебічному і збалансованому економічному і соці­альному розвитку держав-членів у межах загального економічного простору, а також міждержавному співробітництву й інтеграції;

— забезпечення прав людини і основних свобод відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та доку­ментів ОБСЄ;

— співробітництво з метою забезпечення миру і безпеки, прийняття ефективних заходів до скорочення озброєння і війсь­кових витрат, ліквідації ядерної зброї та інших видів озброєння;

— мирне врегулювання суперечок і конфліктів між держава­ми-членами.

Основними принципами діяльності організації та її членів бу­ли визнані:

1) суворе дотримання взятих на себе міжнародних зобов'я­зань; 2) невтручання у внутрішні справи; 3) дотримання терито­ріальної цілісності й недоторканості кордонів СНД; 4) суворе до­тримання міжнародних норм у сфері прав людини й основних свобод, включаючи права національних меншин; 5) об'єктивне висвітлення громадсько-політичного життя в засобах масової ін­формації держав-членів, недопущення поширення повідомлень, які могли б стати причиною міжнаціональної ворожнечі; 6) забо­рона діяльності політичних партій та угруповань, що пропагують ідеї фашизму, расизму.

Україна є асоційованим членом СНД. Вона не підписала Ста­тут СНД через те, що деякі його положення суперечать українсь­кому законодавству. Україна ставиться до СНД як до організації з дорадчими функціями і віддає перевагу двосторонньому спів­робітництву перед багатостороннім.

3.5.7.2. Організаційна структура снд

Співдружність не має наддержавних повноважень. Усі органи СНД мають виключно консультативні та координуючі функції. В структурі організації функціонують такі органи: Рада глав держав, Рада глав урядів, Міждержавний економічний комітет, Рада мініс­трів закордонних справ, Міжпарламентська асамблея, Координа­ційно-консультативний комітет. Рада міністрів оборони, Штаб ко­ординації військового співробітництва, Рада командувачів прикор­донними військами. Міждержавний банк, Комісія з питань прав

75

людини, Рада міністрів внутрішніх справ, Економічний суд. Орга­ни галузевого співробітництва. Виконавчий секретаріат СНД.

Офіційним місцем перебування координуючих органів СНД є м. Мінськ (Білорусь), де знаходяться Виконавчий секретаріат, Економічний суд СНД та деякі галузеві органи. Всього в рамках СНД створено понад 90 статутних, міждержавних, міжгалузевих і галузевих органів, з них Україна бере участь у 58. Більшість ор­ганів СНД знаходиться в Росії. В Україні працюють такі органи СНД: Робоча група Міждержавної науково-технічної ради, Між­державна рада з науково-технічної інформації та Рада з питань туризму. Українська частка у фінансуванні СНД становить 14 %.

Рада глав держав, у якій представлені всі 12 держав-членів, є вищим органом, який збирається двічі на рік для прийняття рі­шень з принципових питань діяльності організації. За ініціативою будь-кого з членів можуть скликатися позачергові засідання Ра­ди. Рішення приймаються консенсусом. Проте будь-яка з держав-членів може заявити про свою незацікавленість тим чи іншим пи­танням і не брати участі в його розгляді. Тому ухвалені рішення можуть стосуватися не всіх членів СНД.

Рада глав урядів втілює у життя рішення вищого органу, ко­ординує співробітництво органів виконавчої влади держав-членів в економічній, соціальній, військовій та інших галузях. Рішення приймаються на основі консенсусу. Так само, як і в Раді глав держав, будь-яка держава може відмовитися брати участь у роз­гляді того чи іншого питання. Рада глав держав і Рада глав урядів можуть проводити спільні засідання.

Рада міністрів закордонних справ, виконуючи рішення Ради глав держав, координує зовнішньополітичну діяльність країн-членів, включаючи діяльність країн СНД у міжнародних органі­заціях. Засідання відбуваються не менш як один раз на три міся­ці, позачергові — за рішенням Ради глав держав, а також на про­позицію одного з членів, яку підтримали два інших.

Координаційно-консультативний комітет СНД — постій­ний виконавчий і координаційний орган, створений у квітні 1993 p., складається з постійних повноважних представників (по два від кожної держави-члена) і координатора комітету, який призначається Радою глав держав. Комітет розробляє пропозиції з питань співробітництва в політичній, економічній та інших га­лузях, сприяє реалізації економічної політики держав-членів (спів­робітництво в торговельній, бюджетній, грошово-кредитній, ва­лютній та митній галузях), займається питаннями створення за­гальних ринків робочої сили, капіталу і цінних паперів.

76

Для координації економічної діяльності у сферах цінової, по­даткової та бюджетної політики спочатку було створено Еконо­мічний союз, куди Україна і Туркменистан входили на правах асоційованого члена. Восени 1994 p. його було перетворено на Міждержавний економічний комітет (МЕК), до президії якого увійшли віце-прем'єри держав—учасниць СНД. Україна увійшла до МЕК на повних правах.

Міжпарламентська асамблея держав—учасниць СНД (МПА) створена Угодою від 27 березня 1992 p. як консультативний ор­ган для обговорення питань і розгляду проектів документів, які представляють спільний інтерес. Спочатку цю Угоду підписали керівники парламентів семи країн СНД. Молдова і Туркменистан були відсутні на зустрічі. Азербайджан та Україна виступили спостерігачами. Пізніше до Угоди приєдналися й інші країни. Україна стала членом МПА 3 березня 1999 p., коли Верховна Ра­да прийняла відповідну постанову. В роботі 13-ї сесії МПА, яка відбулася 2-3 квітня 1999 p., українська парламентська делегація вперше взяла участь як повноправний член.

МПА СНД складається з парламентських делегацій країн СНД, склад яких оновлюється перед кожним новим засіданням МПА, і приймає виключно рекомендаційні акти. Всі делегації мають рівні права, кожна з них має один голос, рішення прийма­ються консенсусом, керівники делегацій голосують почергово.

Основними органами МПА є :

а) Рада МПА СНД (складається з керівників парламентських делегацій);

б) Комісії МПА: 1) з правових питань; 2) з питань економіки та фінансів; 3) з питань соціальної політики та прав людини; 4) з питань навколишнього середовища; 5) з питань безпеки;

в) Секретаріат Ради — постійно діючий орган (складається з експертів та технічних працівників).

Однією з головних функцій МПА є уніфікація законодавчої бази і зближення національних законодавств, що здійснюється розробкою рекомендаційних (модельних) законодавчих актів, які потім пропонуються на затвердження національним парламен­там. Висувалась пропозиція щодо формування МПА прямими виборами громадян країн СНД (на зразок Європарламенту), але вона не мала підтримки. Проте ідея перетворення Асамблеї на щось більше, ніж просто «консультативний інститут», не відки­нута, про що свідчить прийняття 26 травня 1995 р. у Мінську Конвенції про МПА СНД, де передбачається, зокрема, що МПА матиме повноваження укладати міжнародні договори від імені

77

держав-учасниць. Пленарні засідання МПА відбуваються не менш як двічі на рік. Місце роботи МПА — Санкт-Петербург, Таврійський палац.

Органами координації військового співробітництва є Рада мі­ністрів оборони, яка безпосередньо підпорядкована Раді глав держав і відповідає за військову політику і визначення структури збройних сил держав-членів, Штаб координації військового співробітництва країн СНД (колишнє Верховне командування об'єднаних збройних сил), який координує військове співробіт­ництво і здійснює керівництво об'єднаними збройними силами, а також групами військових спостерігачів та колективними миро­творчими силами, Рада командувачів прикордонними війсь­ками, яка координує дію прикордонних військ. Україна участі в цих структурах не бере.

Міждержавний банк керує питаннями платіжного обігу та кліринговими розрахунками між державами-членами.

Виконавчий секретаріат СНД здійснює організаційну та технічну підготовку засідань Ради глав держав, Ради глав урядів і Міждержавного економічного комітету, а також, за необхідності, й інших органів. До його компетенції входить підготовка пропо­зицій для реалізації рішень, підготовка відповідних документів (переважно з економічних та соціальних питань), збір та опрацю­вання інформації для глав держав і Міждержавного економічного комітету, правова експертиза проектів документів, що готуються для керівних органів СНД.

Координаційне бюро Виконавчого секретаріату знаходиться в Мінську.