Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КРНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ Історія економічних учень.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
21.08.2019
Размер:
1.67 Mб
Скачать
  1. Підхід до побудови ідеального суспільства Роберта Оуена

«Влаштування комуністичних селищ буде до тих пір невдалим, доки не вдасться створити іншу вдачу. Набагато важливіше впливати на людей духовним шляхом, ніж змінювати відразу практичні умови їх життя». Так підсумував свій багаторічний теоретичний і практичний досвід Роберт Оуен (1771–1858).

Як і Етьєн Кабе, Оуен теж намагався створити комуністичне поселення в Америці. І воно теж збанкрутувало. Але було це у 1825 р. А до того Оуену вдалося здійснити визначний соціальний експеримент в Нью-Лєнарке (Шотландія).

Оуен йшов від експерименту до теорії. Це звісно не означає, що він починав свій експеримент не знаючи чого хоче. Звісно в нього були деякі ідеї. Головною з них була думка про вирішальний вплив навколишнього середовища на формування характеру людини. Навколишнє середовище Оуен розумів як весь спектр умов життя людини: від матеріальних умов до морального клімату. Але ж моральний клімат у суспільстві якраз і визначається характерами утворюючого його людей. Чи може сформуватися «добра» моральна обстановка у колективі «поганих «характерів? На це питання Оуен відповідає рішучим «Так».

Суть ідеї Оуена – виховання людей. Потрібен досвідчений і гуманний керівник, щоб взяти на себе таку педагогічну задачу.

У 1800 році Оуен стає співвласником раніше створеного іншими прядивно-ткацького підприємства у Шотландії. Підприємство знаходилося в долині, далеко від інших міст. Там було чотири фабрики, завод по виробництву прядивних танків, сільськогосподарська ферма і селище Нью-Ленарк. Ізольованість селища забезпечувала чистоту експерименту. У Нью-Ленаркі панував безпорядок. Загальна кількість населення біля двох тисяч чоловік. У той час, як усі інші власники жили у містах, не приймаючи участі у керуванні підприємством, Оуен оселився в Нью-Ленаркі і взяв на себе функції менеджера. Два роки було потрачено на упорядкування економіки підприємства, доки воно на стало рентабельним. У 1802 році Оуен переходе до вирішення соціальних задач. Він замінює весь обслуговуючий персонал і добивається відданості спільній справі і злагодженої праці. Він формує біля себе актив з розумних і авторитетних робітників і починає змушувати всіх до дисципліни, чистоти і організованості. Примушення супроводжувалося пояснювальною роботою, націленою на виховання свідомості. Робітники зрозуміли своє благо в новому порядку і стали підтримувати його добровільно. Все це схоже на те, що в 20‑х роках ХХст. робив А. Макаренко, який змалював свій досвід у книзі «Педагогічна поема». Крадіжка і інші аморальні вчинки каралися тільки адміністративними заходами. Звинуваченого публічно засуджували. Ніяких каральних заходів не вживали принципово. Звичайно, на перших парах Оуен зіштовхнувся з сильною протидією з «низу». Знадобилась безмежна витримка і постійна доброзичливість господаря. Одночасно утворювалась система дитячих садків, шкіл для дітей та дорослих, культурний центр з бібліотекою, служба санітарного нагляду, соціальне забезпечення і страхування. Постійно працювала народна дружина по підтримці порядку. Все це потрібно було винайти і продумати, тому що всі ці речі були невідомими у ті часи.

Через п’ять років (т.б. у 1807 р.), коли Оуен сплатив усім повний заробіток за декілька місяців змушеного простого (тоді була бавовняна криза), пройшов останній перелом у свідомості робітників. Вони всією масою повірили в нього. В колективі стало формуватися почуття спільності і гордості своїм підприємством. Все більшу роль стали відігравати такі речі, як організаційна і соціальна активність робітників, елементи самоврядування. За десять років від початку роботи були вижиті крадіжки, пияцтво, сексуальна розпущеність, національно-релігійна ворожнеча, та інші негативні явища. Звичайними стали порядок, працелюбність, терпимість, взаємодопомога. Містечко стало чистим та красивим. Реальний прибуток на душу населення був набагато вищим, ніж на інших підприємствах. Робочий день із звичайних тоді 16 годин був скорочений до 10,5 годин.

Експеримент вдався блискуче. Але все пішло прахом, коли виник конфлікт з власниками. Оуен був змушений покинути Нью-Ленарк. Тоді з’ясувалося, що «мікроклімат» цієї общини утримувався головним чином на особистості Оуена. Можливо йому не хватило часу, щоб перевести праведне життя населення в автоматичний режим. Можливо, це відбулося б при другому поколінні, яке б народилося і виросло в Нью-Ленаркі. Але слід зазначити, що це був новаторський досвід. Оуен випередив свій час. Більшість його ідей стали звичайними рисами життя ХХ ст. Наприклад, згадаємо соціальну інженерію і патерналізм (від слова «патер» – батько. Мається на увазі, що господар фірми і співробітники знаходяться у відносинах, нагадуючи відносини між батьком та дітьми. Він краще за них знає, що їм потрібно).

Історичний досвід показав, що для цього потрібен прогрес як у матеріальному виробництві, так і у суспільній свідомості. Утопізм Оуена міститься не в тому, що ідеї його нездійсненні, а у намаганні прискорити їх здійснення. Але це стало зрозумілим лише через 100 і більше років. Але очевидно, що без Оуена та його мрії, теперішні здвигни, можливо, відбулися ще пізніше.