6. Модель Морелі

Перейдемо до ХVIII ст. Тут перед нами зразу постає фігура Морелі з його «Корабельною аварією плаваючих островів» і «Кодексом природи». Для теорії цього скромного шкільного вчителя головним словом безперечно є «насильство». Мало нового ми знайдемо у Морелі. Оригінальним він був тим, що відомі вже нам моменти утопій він доводе до граничних ступенів.

Ми вже знаємо, що ідеї природного руху речей, природної свободи, природної людини володіли суспільною думкою ХVIII ст. Фактично Морелі від цієї ідеї узяв лише словесну оболонку. «Кодекс природи» вигаданий і складений самим Морелі від імені природи, не містить послідовного опису якоїсь гіпотетичної країни, він є ні що інше, як конституція для реальних країн. Цей головний закон повинен замінити все інше законодавство. Закон цей настільки мудрий, що думка про його відміну може прийти в голову тільки божевільному. Така людина повинна бути об’явлена ворогом людства і покарана особливим чином: його живцем замуровують у печері, родина його отримує інше прізвище і переселяється в інше місто

Головний пункт конституції Морелі – це знищення приватної власності. Її він не просто засуджує, він пише про неї з якоюсь загадковою пекучою ненавистю. Ось перші параграфи конституції Морелі:

1. У суспільстві нічого не буде належати чийсь власності, окрім тих речей, які необхідні для задоволення особистих потреб.

2. Кожний громадянин буде посадовою особою, забезпеченою працею. Буде отримувати пособіє за суспільний рахунок.

Все, що виробляється, буде враховуватися і розподілятися між громадянами порівну. Заборона продажу або обміну названа «священним законом». Усі міста будуть однакові по території, формі будинків, планіровці вулиць і кількості жителів. Шлюб є обов’язковим для всіх, хто досяг шлюбного віку. Розлучення допускається тільки після 10 років шлюбу. У випадку розлучення діти залишаються з батьком.

Декілька родин складають «трибу», яка займає окремий квартал міста. Чисельність усіх триб однакова, кількість триб у місті – теж. Усе – люди, речі – розподіляються на десятки, сотні і т. д. З п’яти років діти залишають дім батьків і оселяються у дитячих домах: хлопчики і дівчата окремо. Там вони отримують суспільне виховання. При досягненні десятирічного віку, кожна дитина переходить у майстерні. Це теж, що і наші ПТУ- з гуртожитком, спільним харчуванням і виробничим навчанням. Усі громадяни віком від 20 до 25 років мусять займатися землеробством. Керує всім суспільством Верховний Сенат. Його членами стають усі батьки родин після 50‑тирічного віку.

Звісно, що в такій країні буде тільки одна суспільна філософія і одна суспільна наука (під якою слід розуміти «Кодекс природи» єдиного і неповторного Морелі).

Тепер ми підійшли до тієї стадії розвитку утопічної думки, яка, можливо, найбільш відома широкому загалу. У всякому випадку відомі імена Клода Анрі Сен-Сімона і Шарля Фур'є. Вони дуже не схожі один на одного, хоча обидва представляли свої теорії як суворо наукові. В обох випадках перед нами синтез двох типів утопій: хіліастичного і політичного.