Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КРНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ Історія економічних учень.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
21.08.2019
Размер:
1.67 Mб
Скачать

8.Історична школа в інших країнах Європи

Приклад німецької Історичної школи виявився привабливим. В ХІХст. стали з’являтися історико – економічні дослідження в інших країнах. У кращих випадках вчені інших країн не повторювали крайностей німецької Історичної школи і не протиставляли свій напрямок теоретичній політекономії. До кращих зразків таких робіт відносяться книги П. Манту (1904) «Промислова революція ХVІІІст. в Англії» і Г. Сальвіолі (1906) «Капіталізм в античному світі».

«Історичний метод», що виник, як ми пам’ятаємо, у вигляді реакції на англійську політичну економію, чудово проявив себе на англійському ґрунті. Це не було результатом простого копіювання німців. Ще у 1838 р. Томас Гук (1774–1858) почав випускати свою багатотомну «Історію цін і грошового обігу». Філософське обґрунтування історичного метода запропонував у 1876 р. Т. Кліфф-Леслі, відомий своїми теоретичними роботами. Серію видатних досліджень продовжили: Джеймс Роджерс (1823–1890), Арнольд Тойнді. У своїй «Промисловій революції в Англії» він вперше використав термін «промислова революція». Фундаментальні праці написані Уільям Кеннінгем і Ешлі, які були особисто знайомі з багатьма вченими Історичної школи в Германії.

Тема 5. Соціально – утопічні вчення

План:

  1. Виникнення та класифікація утопічних моделей.

  2. Модель Платона.

  3. Християнський комунізм та інші комуністичні єресі.

  4. Модель Томаса Мора.

  5. Томазо Кампанела: комунізм у Парагваї.

  6. Модель Морелі.

  7. Вчення Анрі Сен – Сімона.

  8. Погляди Шарля Фур’є.

  9. Підхід до побудови ідеального суспільства Роберта Оуена.

  1. Виникнення та класифікація утопічних моделей

У цій темі ми розглянемо розвиток утопічної думки. Але спочатку встановимо відмінності між думкою економічною і утопічною. По-перше, економічна думка має за мету пізнання життя заради практичного використання її результатів, а утопічна думка має за мету безпосередньо практику, минаючи стадію дослідження і часто припускає цю стадію вже пройденою. По-друге, думка економіста спрямована на якусь одну сторону дійсності – причому не всієї, а лише економічної її сфери. Думка утопіста принципово охоплює всі сторони життя людей. Зазвичай, саме автор наступного утопічного проекту вважав себе тією людиною, яка вже все знає.

Треба відмітити відмінність утопічних моделей, яка поділяє їх на дві категорії. Одна з груп поєднує ті моделі, які повинні здійснитися у більш чи менш віддаленому майбутньому як результат духовно – історичного процесу. Такі моделі називають хіліастичними, а відповідну ідею – хіліазмом (від грецького слова «хіліолі» – тисяча; назва пов’язана з ідеєю «тисячолітнього царства»). До хіліастичної категорії ми віднесемо іудейські апокаліптики і вчення Іохима Флорського. Інша група утопічних моделей – це такі, які не пов’язують реалізацію досконалого суспільства з історичним процесом. По переконанню авторів, в основі такого суспільства лежать декілька простих і мудрих принципів, які легко втілюються хоч завтра, аби знайшовся бажаючий государ або община. Для таких моделей нема поки що загальної рубрики, але щоб відрізняти їх від хіліастичних, назвемо їх політичними на пам’ять про Платона, першого, хто змалював проект утопії такого роду. До категорії політичних відносяться також моделі єретичних сект, а також більшість моделей Нового часу, починаючи з «Утопії «Томаса Мора.

Додатково треба зазначити, що у відповідності з нашою дисципліною, ми будемо звертати увагу на економічні моменти різних утопічних моделей, хоча й виділити їх серед усього іншого надзвичайно важко.

Староєврейські мислителі – поети і пророки – вперше представили царство загальної гармонії і справедливості у майбутньому часі. Думка їх така. Творець – істота досконала, Його витвір – наш світ – повинен бути досконалим у своєму роді. Але досконалість матеріального світу не може повністю дорівнюватися ідеалу. Щоб привести матерію до духовної досконалості, Творець утворив людину, як помічника собі на землі. Місією людини, таким чином, є сприяння задумці Творця. Сам цей задум Бог людині не відкриває, тому що людська свідомість просто не зможе осягнути його у всій повноті і тому й вірно зрозуміти. Зате людині були надані якості, яких не має ніхто в світі, крім самого Творця. Ці якості – свобода волі і здатність до творчості. Щоб утримати людину від зловживання свободою і спрямувати його творчість на сприяння здійснення задуму Творця, Він надає людині правила поведінки (заповіді). Адам і Єва порушили заповідь не вживати плодів з древа пізнання добра і зла, і були вигнані з райського саду. Змінилися всі фізико-географічні умови на землі (клімат, ґрунт і т. д.) і характер життя (від того після Адама скорочувалась тривалість життя людини).

Людині надана можливість покаятися і повернутися до повноцінного служіння Творцю, суворо дотримуючись усіх заповідей своєї релігії. Коли більшість людей прийде до такого стану, Творець пришле на землю свого місію – (від староєврейського слова «маміах», теж саме означає грецьке слово «Христос») – людину з особливим пророцьким даром, яка налагодить вічний мир і загальну справедливість.

В період ІІ ст. до н.е. – І-ІІ ст. н.е. в Іудеї було написано багато книг, де тема месіанського царства детально розроблялася. Ці книги у сучасній науці прийнято називати спільним терміном апокаліптики (грецьке слово «апокаліпсис» означає откровєніє).

Царство майбутнього відрізнялося повною перемогою над усіма бідами, навіть хвороби зникнуть. Ґрунт стане родючим і буде давати врожай більший у 10 тис. разів. Жінки будуть народжувати без болі. Працюючі не будуть стомлюватися. Таким чином, природа на Землі зміниться у бік вдосконалення. Багато з цих ідей були сприйняті християнськими мислителями і, передаючись і трансформуючись, проіснували у соціальній думці Європи аж до ХVIII – ХІХ сторіччя.