- •Тема 1. Предмет та метод курсу. Економічна думка стародавнього світу
- •Предмет і метод
- •Економічна думка Стародавнього Єгипту
- •Середня Азія
- •Стародавня Індія
- •5. Економічна думка Стародавнього Китаю
- •6. Стародавня Греція
- •7. Стародавній Рим
- •Тема 2. Становлення економічної думки середньовіччя та виникнення класичної політекономії
- •Становлення економічної думки середньовіччя
- •Меркантилізм
- •Уїльям Петті та п’єр Буагільбер – засновники класичної політекономії
- •Перша школа класичної політекономії у Франції – фізіократи
- •Тема 3. Класична політична економія
- •1. Економічна теорія Адама Сміта
- •2.Теорія народонаселення Томаса Роберта Мальтуса
- •3.Політична економія ж.Б. Сея
- •4. Теорія розподілу суспільного продукту ф. Баста
- •5. Теорія національної економіки та протекціонізму г.К. Кері
- •6. Економічна теорія Давіда Рікардо
- •8. Постулати класичної політекономії
- •9. Питання розвитку і періодизації економічної теорії
- •Тема 4. Критичний напрям політичної економії
- •Теорія відтворення і криз с. Сісмонді
- •2. Теорія «конституйованої вартості» п.Ж. Продона
- •3. Концепція історичної школи в працях в. Рошера, к. Кніса, б. Гільдебранда
- •4. Погляди Адама Мюллера – як реакція на класичну економічну теорію
- •5. Принцип «промислового виховання націїї» та ідеї протекціонізму ф. Ліста
- •6. «Нова» Історична школа в Німеччині
- •7. Концепція «ідеальних типів» м. Вебера
- •8.Історична школа в інших країнах Європи
- •Тема 5. Соціально – утопічні вчення
- •Виникнення та класифікація утопічних моделей
- •2. Модель Платона
- •3. Християнський комунізм та інші комуністичні єресі
- •4. Модель Томаса Мора
- •5. Томазо Кампанела і комунізм у Парагваї
- •6. Модель Морелі
- •7. Вчення Анрі Сен-Сімона
- •8. Погляди Шарля Фур'є
- •Підхід до побудови ідеального суспільства Роберта Оуена
- •Тема 6. Теорія Карла Маркса
- •1. Загальна характеристика теорії к. Маркса
- •2. Трудова теорія цінності
- •3. Теорія капіталу к. Маркса
- •«Органічна побудова капіталу»
- •4. Норма експлуатації
- •5. Концепція «перевтілених форм»
- •Тема 7. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії
- •Зміна класичної школи політичної економії неокласичною
- •2. Виникнення маржиналізму
- •3. «Трикутник» маржиналізму
- •4. Австрійська школа граничної корисності
- •5. Англійська (Кембріджська) школа маржиналізму
- •Тема 8. Подальший розвиток неокласичного напряму в економічній теорії
- •1. Теорія статики та динаміки граничної продуктивності д.Б. Кларка (1847–1938)
- •2. Економічна концепція шведської (стокгольмської) школи
- •3. Розвиток неокласичної традиції в працях а. Пігу, р. Хоутрі, і. Фішера
- •4. Математичний підхід – Лозанська школа
- •5. Другий класичний стан в розвитку економічної думки
- •Тема 9. Кейнсіанство і його особливості в різних країнах
- •Історичні умови виникнення кейнсіанства
- •Теоретична система Дж.М. Кейнса
- •Американський варіант кейнсіанства – а. Хансен (дивись тему 10);
- •4. Кейнсіанство у Франції – в. Перру.
- •5. Кейнсіанство у Швеції – г. Мюрдаль
- •6. Неокейнсіанські теорії економічного зростання
- •Наступне рівняння відображує на думку Харрода, умови досягнення «рівноваги безперервного поступового руху»:
- •7. Посткейнсіанство
- •Тема 10. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм
- •Головні елементи «неокласичного відродження»
- •2. Теорія суспільного розвитку й. Шумпетера
- •3. Виникнення і загальна характеристика неолібералізму
- •4. Концепція «ідеальних типів господарських систем» в. Ойкена
- •5. Неолібералізм в Німеччині
- •6. Неокласичний синтез в теорії п. Самуєльсона, Дж. Хікса
- •7. Виробнича функція Кобба-Дугласа
- •8. Неокласичні теорії росту – р. Солоу, Дж. Мід
- •9. Загальна характеристика монетаризму
- •10. Монетарна модель циклу м. Фрідмена
- •11. «Економіка пропозиції» – а. Лаффер, р. Мандель
- •12. Теорія «раціональних очікувань»
- •13. Четверта класична ситуація
- •Тема 11. Інституціоналізм
- •1. Загальна характеристика інституціоналізму
- •Головні напрями американського інституціоналізму початку хх ст.
- •3. Неоінституціоналізм
- •4. Теорії «конвергенції»
- •5. Колективний капіталізм г. Мінза та а. Берлі
- •6. Еволюція теорій трансформацій капіталізму під впливом нтр
- •7. Буржуазна футурологія
- •Тема 12. Економічні концепції соціал – демократії
- •1. Суть реформізму
- •2. Економічні концепції е. Бернштейна, к. Каутського, р. Гільфердінга
- •3. Еволюція реформізму. Концепція «демократичного соціалізму» як теоретична платформа сучасного соціал – реформізму
- •4. Моделі «змішаного економічного ладу»
- •5. Розвиток концепції «демократичного соціалізму» в межах соціал-демократичного руху наприкінці хх ст.
8.Історична школа в інших країнах Європи
Приклад німецької Історичної школи виявився привабливим. В ХІХст. стали з’являтися історико – економічні дослідження в інших країнах. У кращих випадках вчені інших країн не повторювали крайностей німецької Історичної школи і не протиставляли свій напрямок теоретичній політекономії. До кращих зразків таких робіт відносяться книги П. Манту (1904) «Промислова революція ХVІІІст. в Англії» і Г. Сальвіолі (1906) «Капіталізм в античному світі».
«Історичний метод», що виник, як ми пам’ятаємо, у вигляді реакції на англійську політичну економію, чудово проявив себе на англійському ґрунті. Це не було результатом простого копіювання німців. Ще у 1838 р. Томас Гук (1774–1858) почав випускати свою багатотомну «Історію цін і грошового обігу». Філософське обґрунтування історичного метода запропонував у 1876 р. Т. Кліфф-Леслі, відомий своїми теоретичними роботами. Серію видатних досліджень продовжили: Джеймс Роджерс (1823–1890), Арнольд Тойнді. У своїй «Промисловій революції в Англії» він вперше використав термін «промислова революція». Фундаментальні праці написані Уільям Кеннінгем і Ешлі, які були особисто знайомі з багатьма вченими Історичної школи в Германії.
Тема 5. Соціально – утопічні вчення
План:
Виникнення та класифікація утопічних моделей.
Модель Платона.
Християнський комунізм та інші комуністичні єресі.
Модель Томаса Мора.
Томазо Кампанела: комунізм у Парагваї.
Модель Морелі.
Вчення Анрі Сен – Сімона.
Погляди Шарля Фур’є.
Підхід до побудови ідеального суспільства Роберта Оуена.
Виникнення та класифікація утопічних моделей
У цій темі ми розглянемо розвиток утопічної думки. Але спочатку встановимо відмінності між думкою економічною і утопічною. По-перше, економічна думка має за мету пізнання життя заради практичного використання її результатів, а утопічна думка має за мету безпосередньо практику, минаючи стадію дослідження і часто припускає цю стадію вже пройденою. По-друге, думка економіста спрямована на якусь одну сторону дійсності – причому не всієї, а лише економічної її сфери. Думка утопіста принципово охоплює всі сторони життя людей. Зазвичай, саме автор наступного утопічного проекту вважав себе тією людиною, яка вже все знає.
Треба відмітити відмінність утопічних моделей, яка поділяє їх на дві категорії. Одна з груп поєднує ті моделі, які повинні здійснитися у більш чи менш віддаленому майбутньому як результат духовно – історичного процесу. Такі моделі називають хіліастичними, а відповідну ідею – хіліазмом (від грецького слова «хіліолі» – тисяча; назва пов’язана з ідеєю «тисячолітнього царства»). До хіліастичної категорії ми віднесемо іудейські апокаліптики і вчення Іохима Флорського. Інша група утопічних моделей – це такі, які не пов’язують реалізацію досконалого суспільства з історичним процесом. По переконанню авторів, в основі такого суспільства лежать декілька простих і мудрих принципів, які легко втілюються хоч завтра, аби знайшовся бажаючий государ або община. Для таких моделей нема поки що загальної рубрики, але щоб відрізняти їх від хіліастичних, назвемо їх політичними на пам’ять про Платона, першого, хто змалював проект утопії такого роду. До категорії політичних відносяться також моделі єретичних сект, а також більшість моделей Нового часу, починаючи з «Утопії «Томаса Мора.
Додатково треба зазначити, що у відповідності з нашою дисципліною, ми будемо звертати увагу на економічні моменти різних утопічних моделей, хоча й виділити їх серед усього іншого надзвичайно важко.
Староєврейські мислителі – поети і пророки – вперше представили царство загальної гармонії і справедливості у майбутньому часі. Думка їх така. Творець – істота досконала, Його витвір – наш світ – повинен бути досконалим у своєму роді. Але досконалість матеріального світу не може повністю дорівнюватися ідеалу. Щоб привести матерію до духовної досконалості, Творець утворив людину, як помічника собі на землі. Місією людини, таким чином, є сприяння задумці Творця. Сам цей задум Бог людині не відкриває, тому що людська свідомість просто не зможе осягнути його у всій повноті і тому й вірно зрозуміти. Зате людині були надані якості, яких не має ніхто в світі, крім самого Творця. Ці якості – свобода волі і здатність до творчості. Щоб утримати людину від зловживання свободою і спрямувати його творчість на сприяння здійснення задуму Творця, Він надає людині правила поведінки (заповіді). Адам і Єва порушили заповідь не вживати плодів з древа пізнання добра і зла, і були вигнані з райського саду. Змінилися всі фізико-географічні умови на землі (клімат, ґрунт і т. д.) і характер життя (від того після Адама скорочувалась тривалість життя людини).
Людині надана можливість покаятися і повернутися до повноцінного служіння Творцю, суворо дотримуючись усіх заповідей своєї релігії. Коли більшість людей прийде до такого стану, Творець пришле на землю свого місію – (від староєврейського слова «маміах», теж саме означає грецьке слово «Христос») – людину з особливим пророцьким даром, яка налагодить вічний мир і загальну справедливість.
В період ІІ ст. до н.е. – І-ІІ ст. н.е. в Іудеї було написано багато книг, де тема месіанського царства детально розроблялася. Ці книги у сучасній науці прийнято називати спільним терміном апокаліптики (грецьке слово «апокаліпсис» означає откровєніє).
Царство майбутнього відрізнялося повною перемогою над усіма бідами, навіть хвороби зникнуть. Ґрунт стане родючим і буде давати врожай більший у 10 тис. разів. Жінки будуть народжувати без болі. Працюючі не будуть стомлюватися. Таким чином, природа на Землі зміниться у бік вдосконалення. Багато з цих ідей були сприйняті християнськими мислителями і, передаючись і трансформуючись, проіснували у соціальній думці Європи аж до ХVIII – ХІХ сторіччя.