Таврійський державний агротехнологічний університет

Кафедра економічної теорії

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

дисципліни «Історія економічних учень»

для студентів 3 курсу економічний спеціальностей

м. Мелітополь, 2007 р.

Конспект лекцій розглянуто на засіданні кафедри економічної теорії від 3.11.2006 р. протокол № 3 та ухвалені на методичній раді економічного факультету від _____________ протокол № ___.

Рецензент методичної розробки:

Завідувач кафедри менеджменту та маркетингу к.е.н., доц. М.І. Лобанов

Зміст

Вступ

Тема 1. Предмет та метод курсу. Економічна думка стародавнього світу

Тема 2. Становлення економічної думки середньовіччя та виникнення класичної політекономії

Тема 3. Класична політична економія

Тема 4. Критичний напрям політичної економії

Тема 5. Соціально – утопічні вчення

Тема 6. Теорія Карла Маркса

Вступ

Вивчення дисципліни «Історія економічних вчень» має дуже велике значення для формування майбутніх спеціалістів. Історія економічних вчень – самостійний навчальний курс, який вивчає історію політичної економії від часів виникнення економічної думки до сучасності.

Вивчення курсу надає можливість студенту значно глибше опанувати сучасну економічну теорію. Разом з тим значно поширюється загальноекономічний світогляд майбутнього спеціаліста.

Отримавши знання з історії економічних вчень, студент повинен володіти інструментарієм всебічного аналізу економічної дійсності, вміти давати науково обґрунтовані оцінки різним теоретичним поглядам, а також обґрунтовувати свої теоретичні пропозиції і рекомендації з урахуванням історичного досвіду розвитку економічної думки.

Даний курс тісно пов'язаний із курсами політичної економії, економічної теорії, економічної історії, макроекономіки, мікроекономіки.

Запропонований конспект лекцій призначений для підвищення ефективності роботи студентів над питаннями курсу на лекційних заняттях та при самостійній роботі.

Тема 1. Предмет та метод курсу. Економічна думка стародавнього світу

План:

1. Предмет та метод курсу;

2. Економічна думка Стародавнього Єгипту;

3. Середня Азія:

4. Стародавня Індія;

5. Економічна думка Стародавнього Китаю;

6. Стародавня Греція:

7. Стародавній Рим:

1. Предмет і метод

В складній системі економічних наук історія економічних вчень займає важливе місце, теоретично осмислюючи і узагальнюючи досягнення кожної з них, забезпечуючи тим самим одну з передумов їх подальшого поступового розвитку.

Предметом історії економічних вчень є історичний процес виникнення, розвитку, боротьби та зміни економічних ідей, що виражають інтереси тих чи інших класів і соціальних груп у різних суспільно-економічних формаціях.

Основою методології дослідження історії економічних вчень є діалектичний підхід, згідно якому саме матеріальні умови життя суспільства являються дійсною основою, яка визначає характер суспільних ідеї і поглядів. Тобто джерело розвитку економічних ідей вбачається у змінах і суперечностях самого господарського життя суспільства, у зіткненні інтересів різних класів і соціальних груп, а також у суперечностях всередині самої теорії.

Треба відмітити, що наукове дослідження історії економічної думки неможливе поза принципом історизму. Для того, щоб вірно судити про ту чи іншу течію економічної думки, треба враховувати історичні умови її виникнення, розвитку, розповсюдження і занепаду.

2. Економічна думка Стародавнього Єгипту

Єгипет – одна з перших країн, на території яких розкладання первісно суспільного ладу привело до утворення держави. Для великої централізації господарства, суворої регламентації процесу відтворення необхідні чисельні грамотні чиновники. Тому про економічні уявлення того часу ми можемо судити перш за все по творам, написаними державними чиновниками. У Стародавньому Єгипті здійснювався суворий облік матеріальних і трудових ресурсів. З цією метою періодично проводилися переписи населення, складалися земельні кадастри, рахувалася скотина та інші матеріальні ресурси. Важливу роль в забезпеченні державних надходжень грали центральні і місцеві храми. За контроль за царсько храмовим комплексом храми одержували 7,5 % врожаю, тоді як частина, яка надходила до казни, складала 22,5 %. Зібрана рента-податок використовувалась як матеріальне забезпечення величезного культового будівництва. На ці кошти утримувались робітники царського некрополя.

Треба відмітити, що економічна думка стародавніх єгиптян була укутана релігійною оболонкою. Головна особливість релігійного вчення-віра у загробне життя. Значна частина духовних і матеріальних ресурсів країни йшла на «забезпечення» загробного існування. Кожний заможний єгиптянин намагався ще при житті збудувати собі гробницю, а також був зобов’язаний утримувати гробниці своїх предків.

В економічній думці Стародавнього Єгипту поняття «власність» виникло не відразу. Важливо зазначити, що поняття приватної власності складалося на базі державної власності. Староєгипетське поняття власності (джет) включало не тільки предмети, які знаходяться у особистій власності, але і ті, якими єгиптянин міг користуватися завдяки своїй службі.

Для того, щоб той чи інший предмет став особистою власністю, необхідно було виконати наступні умови:

1. Щоб він був зроблений своїми руками і у вільний від службових обов'язків час;

2. Щоб предмет (будівля) був зроблений з власного матеріалу і власними знаряддями праці;

3. Щоб збудований об'єкт знаходився не на царський, а на власній або нічийній землі (насамперед це стосувалося будівель).

З розвитком товарно-грошових відносин рабство знаходить більше відображення у староєгипетських документах. В них говориться про купівлю-продаж рабів, найом і звільнення, а також про переслідування збіглих рабів.

Стародавнє єгипетське господарство було натуральним, тому торгівля виникає між окремими виробниками. В якості більш розповсюджених еквівалентів обміну виступають зерно і мідь, а пізніше – срібло. Боргові зобов'язання укладалися як у натуральній так і у грошовій формі. Борговий відсоток складав 150–200 % (відсотків). За кожний місяць затримки нараховували ще 10 відсотків. Високі норми відсотку і жорстокі умови повернення боргу свідчать про нерозвиненість обігу і перевагу натурального господарства.