3. Середня Азія

Стародавній Шумер

З початку 3 тис. до н.е. з'являються перші міста-держави в Шумері (долина річок Тигра і Євфрату). Пізніше виділяється серед них Аккад і виникає перша велика держава (24–22 ст. до н.е.) яка проіснувала недовго і пала під тиском кочівників – кутєїв. Наприкінці 22 ст. до н.е. виникає нове Шумеро – Аккадське царство з центром в Урє (3‑я династія Ура).

Головною умовою землеробства у стародавній Месопотамії була іригація, яка потребувала великих колективних зусиль. Тому одною з матеріальних основ державної влади було регулювання водопостачання і все населення країни приймало участь в роботах по створенню і очистки каналів. Центрами соціально-економічного і суспільно-політичного життя шумерських общин у 3‑му тис. до н.е. були храми, в яких і зосереджувалась головна маса додаткового продукту. З укріпленням державної влади головною формою стає господарство верховного жриця і правителя міста-держави – енсі. Господарські активи Урука, Ура, Лагаша та інших міст дозволяють прослідити основні етапи розвитку храмового, енсіального і державного господарств. У рамках державного господарства вівся щільний облік робочої сили і засобів виробництва, складалися земельні кадастри. Крім того здійснювався щомісячний і щорічний облік зберігаємих на складах матеріальних ресурсів. Таке громіздке державне господарство проіснувало недовго. З падінням 3-ї династії Ура воно зникло зовсім. Але крах жорстокої централізованої системи організації державного господарства не означав повного припинення втручання держави в економічне життя країни. Такі нові форми одержали своє класичне відображення в законах Старовавілонського царства (19–16 ст. до н.е.).

Старовавілонське царство

Ліквідація крупного державного господарства і розподіл царсько-храмових земель (як посадового окладу або в фонд царським людям) сприяла укріпленню приватної власності. Общинники все більше втягувались у товарний обмін. Все гостріше стає необхідність державного регулювання приватновласницьких відносин. Були спроби вирішити ці завдання за допомогою законодавства. Найбільшу відомість набув збірник законів підготовлений при шостому царі 1‑ої вавілонської династії – Хаммурапі (1792–1750 р. до н.е.). Закони Хаммурапі викреслені на чорному базальтовому стовпі. Головною метою законів є захист власності громадян Вавилона. При цьому особлива увага поділяється захисту власності дворця і храму, а також вавилонських громадян і державних службовців, насамперед воїнів.

Хетське суспільство

У XVIII в. до н.е. в східній частині Малої Азії виникає об’єднання хетських племен – Хетська держава. Головного галуззю їх господарства було скотарство, а особливе значення мали вівчарство і конярство. Землеробство відігравало підпорядковану роль. Верховним власником усієї землі вважався цар, хоча самі царські володіння складали лише частину території держави. Головною формою царського господарства були релігійно – господарські комплекси, виникаючі біля «кам’яних домів» (склепів померлих царів).

Найважливішим пам’ятником економічної думки є звід хетських законів (XVI ст. до н.е.). В них міститься розгорнена характеристика державних повинностей, які несло головне населення країни, велика увага наділяється питанням регламентації умов торгівлі, найму, фіксації товарних цін.

Володіння земельною власністю було пов’язане з виконанням визначених повинностей, а несення повинностей було невід’ємною умовою володіння наділом. Повинності визначалися характером наділа. Тому при отриманні землі новим власником, на нього розповсюджувались повинності, пов’язані з цією ділянкою. Характер повинностей визначався царем. Держава не дозволяла продаж землі, але земля могла переходити іншим особам на умовах несення повинностей.

В Хетському суспільстві існувала грошова форма вартості і як головний загальний еквівалент виступає срібна грошова одиниця – сікль срібла. Поряд із сріблом існує і такий еквівалент як вівця (при продажу м’яса). Тому згідно хетського законодавства вартість 1-ї вівці складала 1 сікль срібла.

Хетські закони свідчать про кругову поруку в рамках сільської громади. За скоєний злочин несли відповідальність як общинник, так і те об’єднання до якого він належав.

В Хетському суспільстві існували раби. Одна частина рабів поповнювала військо, отримуючи при цьому наділи. Друга частина, з числа скореного мирного населення, ставала рабами, праця яких використовувалась головним чином у царському і храмовому господарстві. У той же час раби володіли деякими правами. Наприклад, дозволялися шлюби вільних і рабів.

Таким чином ми бачимо, що хетське законодавство зробило подальший крок до ще більшої регламентації економічного життя населення. Регламентування цін відображує слабий розвиток товарно – грошових відносин, перешкоджає розвитку ринкового механізму. Усі виникаючи економічні проблеми Хетська держава намагається вирішити головним образом адміністративним шляхом. Про це свідчать своєрідні службові інструкції, якими повинні були користуватися царські чиновники. У той же час були відсутні намагання об’єднати державу за допомогою економічних заходів. Питання економічного управління державою також не отримали необхідного розвитку у хетській літературі.