Тема 6. Теорія Карла Маркса

План:

1. Загальна характеристика теорії К. Маркса;

2. Трудова теорія цінності;

3. Теорія капіталу;

4. Норма експлуатації;

5. Концепція перевтілених форм.

1. Загальна характеристика теорії к. Маркса

Складність наукових положень багато в чому залежить від того як їх пояснювати. Що стосується економічного вчення К. Маркса, то воно є одним з найбільш простих в нашій науці. Його сутність можна викласти в декількох словах. Усі продукти виробництва створюються працею робітників. Товарний обмін відбувається на основі співвідношення витрат праці, уречевлених в кожному з товарів. Ці витрати утворюють цінність товарів. Рівний труд віддається за рівний труд. Тому у сфері обігу не може виникнути той надлишок продуктів, який залишається у товаровласників у вигляді прибутку на їх капітал. Однак прибуток існує, значить він створюється ще до продажу товару, тобто у сфері виробництва. Коли робітник вкладає свій труд в даний продукт, капіталіст сплачує не увесь цей труд, а тільки його частину. Оплата труда визначається таким чином, щоб робітник мав деякий мінімум коштів існування. Цей рівень оплати труда («необхідний продукт» по К. Марксу) завжди менший, ніж та кількість труда, яку витрачає робітник. Залишається різниця, яку К. Маркс називає «прибавочним продуктом». В цьому залишку уречевлений «прибавочний труд робітника», який (труд) створює «прибавочну цінність» («прибавочну вартість»). Її то і присвоює капіталіст. Присвоює без еквіваленту, задаром, в силу своєї власності на капітал. Ця прибавочна цінність стає капіталістичним прибутком і складає сутність експлуатації труда капіталом.

Навіть такої скороченої характеристики достатньо, щоб побачити спадкоємність теорії К. Маркса від Д. Рікардо. Треба відзначити, що Маркс намагався подолати суперечності в теорії свого попередника і тим самим для нього відкрилися широкі можливості сказати своє слово в науці. Таким чином, те оригінальне, що з’явилося у К. Маркса, відноситься не до фундаментальних ідей, а до того способу, яким він намагався побудувати несуперечливу теорію експлуатації труда. Не треба зменшувати – наукова задача такого роду, в принципі, може бути дуже складною і вимагати нових понять і тонких розмірковувань, які знайшли собі місце в 1 томі «Капіталу». Але не треба і забувати про те, що К. Маркс писав «Капітал» як наукове обґрунтування революційних ідей «Маніфесту комуністичної партії».

2. Трудова теорія цінності

В одному з своїх листів до Енгельса в період роботи над «Капіталом» Маркс виклав схему своєї теорії. «Цінність – повністю зводиться до кількості труда; час як міра труда…». Усе своє життя Маркс вважав, що в побудові теорії обміну він слідував за Рікардо і почав його поправляти тільки тоді, коли дійшов до «нестиковок». Між тим Маркс з перших же кроків зробив те, на що ніколи не міг наважитися його вчитель.

Згадаємо, що Рікардо казав про відносну цінність товарів, які обмінюються. Відносна, вона ж мінова, цінність – це мінова пропорція. Тобто якщо товар А обмінюється на товар Б, то кількість А відноситься до кількості Б, як трудомісткість одиниці А відноситься до трудомісткості одиниці Б.

Маркс наводить мінову пропорцію в іншому виді: А = Х*Б. Таке співвідношення не можливо зрозуміти, якщо не припустити, що з обох боків рівняння знаходиться якась «однорідна субстанція». Маркс говорить не про відносну цінність, яка пропорційна затратам труда. Для нього цінність і є затрата труда, що вимірюється робочим часом. (Приклад: 1 кг золота = 10 т заліза). Цінність фактично ототожнюється з трудомісткістю.

З початку здається, що розбіжність між підходом Рікардо і Маркса мало суттєве і скоріше казуїстичне. Але насправді завдяки цій відмінності Маркс, ще не здолавши жодної нестиковки, що дісталися у спадок від вчителя, створив собі додаткові труднощі.

Двоякий характер труда.

Пригадаємо приклад про обмін стільця на три сокири. Згідно Марксу, один труд прирівнюється до іншого у визначеній пропорції, причому обидва вимірюються не чим іншим, як робочим часом. Виникає питання. На підставі чого між такими різнохарактерними роботами встановлюється будь яка рівність?

На це Маркс відповідає: треба розрізняти дві якості в одному і тому ж виді труда. З одного боку, це конкретна трудова діяльність з усіма її прийомами та особливостями, яка переслідує якийсь результат, скажімо той же стілець. Це конкретний труд. З іншого боку, будь яка трудова діяльність представляє собою просто витрачання людської робочої сили – витрачання людського мозку, мускулів, нервів і т. п. Це абстрактний труд. Саме абстрактний труд представлений в цінності товарів, і на співвідношенні його витрат на кожний з товарів встановлюється мінова пропорція.

Поняття абстрактного труда усуває розбіжності в прийомах, рухах і т. п. праці, але не знімає іншої розбіжності, а саме: в якій мірі за одну годину робітники витрачають свої мускули та нерви? Іншими словами, яким чином можна порівняти 1 годину праці інженера-програміста і двірника. Маркс відчуває цей момент і починає розмову про «простий середній труд». По відношенню до останнього, говорить він, «порівняно складний труд означає тільки помножений простий труд, так що менша кількість складного труда дорівнюється більшій кількості простого». Але ці розмірковування не знімають питання: як відбувається встановлення пропорцій між простим і складним трудом на ринку? Маркс відповідає, що пропорції «встановлюються суспільним процесом за спинами виробників і тому здаються останнім встановленими звичаєм». Тобто пояснення Маркса ґрунтується тільки на тому, що існує «суспільний процес», який як-то (з цим можна погодитися) встановлює обмінні пропорції на ринку. Сьогодні так і кажуть: ринок встановлює ціни. Але з того факту, що ринок сам встановлює ціни, ніяк не слідує, що він це робить за теорією Маркса.