4. Модель Томаса Мора

Треба зазначити, що утопічна думка не вмирає після реформації. Вичерпавши себе у релігійному плані, вона без якоїсь перерви стає надбанням світської думки. «Утопія» Томаса Мора була написана у 1516 р. Якщо в державі Платона метою була абстрактна справедливість, то у Мора метою є справедливість економічна. Книга Мора написана у формі діалогу. Моряк Гітлодей розповідає Мору про те, що він бачив на острові Утопія. Моряк розповідає, що на острові немає приватної власності і пов’язаних з нею злочинів. Раз немає приватної власності, всі продукти праці йдуть у спільний котел, звідки всім роздається порівну. Мор заперечує: із спільним котлом зникає стимул до праці. У відповідь він чує, що на Утопії все передбачено: праця там обов’язкова, робота суворо організована і проводиться за планом. Кожному доручений зазначений вид праці (який передається у спадок), дається завдання і перевіряється виконання. Для контролю створений особовий стан «сіфогрантів». Робочий день складає 6 годин.

Мор запитує: «Чи достатньо буде спільного котла для задоволення людських потреб, бо вони безмежні?». З’ясовується, що і це передбачено. Встановлені перелік «справедливих потреб» і норми споживання, тобто добовий пайок. Тяжкі і шкідливі роботи виконуються рабами, або найманцями із сусідніх країн (з цього приводу виникає питання, чому в інших країнах не ввели аналогічні правила). Жінки на Утопії прирівняні до чоловіків в усіх правах та обов’язках. Але родина не знищена: діти належать батькам. На Утопії є все ж таки деякі свободи: нема обов’язкової військової служби, є свобода совісті і є загальні вибори посадових осіб.

5. Томазо Кампанела і комунізм у Парагваї

Томазо Кампанела був чернець – домініканець. Його утопія «Місто Сонця» написана у 1611 році у Неаполі і надрукована у 1623 р. у Франкфурті-на-Майні. Не дивлячись на те, що Кампанела був ченцем, його утопія не хіліастична, а політична, і навіть ближча до Платона, ніж модель Томаса Мора.

Глава ідеальної держави – первосвященик, він же Метафізик. В нього три заступника: Пон – керує військовими справами; Сін – духовною сферою, культурою і наукою; Мор – матеріальним виробництвом і приростом населення. Військова служба обов’язкова і для чоловіків, і для жінок, які знаходяться на рівних правах. Навчання дітей так добре організоване, що в 10 років дитина осягає всі науки. Цьому сприяє та обставина, що в країні є лише один підручник «Мудрість», який містить доступне і коротке викладення усіх наук, пов’язаних філософською системою самого Кампанели, яка є істиною на всі часи. Тому всі наукові дослідження безкорисні і неможливі.

У місті Сонця все спільне – майно, житло, дружини, діти. Парування людей для виробництва потомства здійснюється за суворими правилами і точному розкладу, за чим наглядають лікар і астролог. Усі громадяни незалежно від статі і віку одягнені в одяг одного кольору і покрою.

Книга кампанели викликала сильне враження і не залишилася без наслідків. Кальвіністський пастор Іоган Валентин Андре, написав книгу «Христианаполь». Це був протестантський варіант «Міста сонця». Іншим наслідком утопії Кампанели була комуністична держава у Парагваї (1638–1773). Життєздатність цієї держави пояснюється тим, що об’єктом експерименту було плем’я індійців гуарані. Тут майже все було так, як у Платона і Кампанели (збережені були тільки шлюб і родина). Враховуючи рівень потреб первісно – суспільної людини, можна зрозуміти, чому у цій країні не було проблеми Мора: індійці могли отримувати із спільних складів кожному по потребі.

А ось із працею «Від кожного по здатності» було складніше. Як тільки священик відлучався з поля, його паства у ту ж мить кидала роботу, рубила плуг на дрова, різала бика на шашлик і справляла пікнік. Так виявлялась наївна помилка усіх комуністичних утопістів. Вважаючи, що знищивши приватну власність, можливо покінчити з майновими злочинами, вони чомусь не могли уявити собі крадіжку із спільного котла. Між тим, ще ніде і ніколи казнокрадство і корупція не отримували таких гігантських масштабів, як у суспільстві без приватної власності.

Коли орден ієзуїтів був ліквідований, увесь комунізм в країні рухнув в одну мить. Що стосується індійців гуарані, то втративши свою первісну культуру, вони нічого не отримали взамін, тому що наставники відучили їх приймати самостійні рішення і відчувати відповідальність за своє майбутнє.