2.Теорія народонаселення Томаса Роберта Мальтуса

Безпосереднім приводом для виступу Томаса Роберта Мальтуса (1766–1834) були, як відомо, нариси І. Годвіна «Про політичну справедливість». Основуючись на теорії прогресу, висловленої Кондорсе. Годвін та інші стверджували, що головна причина бідності великих груп населення полягає у несправедливому розподілі національного доходу. Багатства вистачило б на всіх, якби воно розподілялося рівномірно по всім верствам населення. Треба погані закони замінити добрими – і всі заживуть прекрасно.

Мальтус вважав цю точку зору занадто благодушною. Населення має властивість збільшуватися по закону складних відсотків (геометричної прогресії), а продовольчі товари можуть рости тільки по закону арифметичної прогресії. Якщо все національне багатство розподілити рівномірно, говорив Мальтус, бідність дійсно зникне….але тільки на момент. Вдосталь їжі для всіх зніме всі перешкоди для розмноження (наприклад, розумну обережність у збільшенні сімейства). Це викличе необмежений ріст населення, який далеко вийде за межі можливостей його прогодувати. Виникне такий голод, якого ще ніколи не було.

Мальтус вважав, відвернути масову бідність можливо тільки моральним вихованням. Вступати у шлюб треба тільки тоді, коли є впевненість, що дана пара твердо стоїть на ногах і зможе прогодувати дітей. Кожному треба зрозуміти, що розраховувати він може тільки на себе. Всілякі спроби благодійності тільки послаблюють приведені вище обмеження росту населення.

Першим виданням памфлет Мальтуса вийшов у 1798 р. анонімно. Друге видання, розширене і допрацьоване, вийшло у 1803 р. під назвою, яка у перекладі звучить так: «Дослід про закон народонаселення, чи Погляд на його дію на щастя суспільства в минулому і сучасному, а крім того, вивчення, наскільки наші сподівання відносно відвернення або пом’якшення тих нещасть, які він призводить». Під схожими назвами вийшли видання 1806,1807,1817 та 1826 рр. – кожен раз із змінами і доповненнями.

Мальтус перший використав вираз «боротьба за існування «, який пізніше використав Чарльз Дарвін. В першому виданні «Досліду» Мальтуса мали місце найбільш жорстокі його судження. Там прямо говорилося, що народжуючи дітей без турботи про те, як їх прокормити, заслуговують того покарання, яке їм приготувала природа, і «було б жалкою амбіцією бажати вирвати бича з її рук і послабити дію законів природи». У подальшому Мальтус пом’якшив свої погляди і навіть, всупереч своїй теорії, висловлювався за надання державної допомоги родинам з числом дітей більше шести.

Велика кількість перевидань свідчить про публічний успіх теорії Мальтуса. Дійсно, вона викликали великий шум. У подальшому був виявлений цілий ряд помилок Мальтуса у його початкових положеннях. Головне значення він надавав співвідношенню шлюбів і народжень, набагато менше приймаючи до уваги зниження смертності. Це означає, по-перше, що він недооцінював дитячу смертність як природне обмеження росту населення. По-друге, зниження смертності у групі старшого віку веде до росту населення навіть при постійному темпі дітонародження. Крім того, з підвищенням рівня життя народу у визначених межах народжуваність має тенденцію самовільного зниження (це помітив ще Адам Сміт). Були знайдені і інші слабкі сторони його теорії.

Здавалося б життя заперечило теорію Мальтуса. Населення Європи за цей час зросло не менш ніж у п’ять разів, а площа сільськогосподарських угідь майже не змінилася. При цьому середній європеєць сьогодні годується навіть ліпше, ніж у часи Мальтуса. Масова бідність у країнах Європи ліквідована. Але не все так просто. Проблема, поставлена Мальтусом, встала перед країнами Азії і Африки у останній третині ХХ сторіччя. Можливо вона стане ще більш насущною у ІІІ тисячолітті нашої ери.