120. Форма і зміст постанови про притягнення як обвинуваченого

Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість доказів винуватості певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК), слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення такої особи як обвинуваченого.

Зміст даної постанови визначають ст.ст. 130 та 132 КПК. Як і кожна постанова слідчого, вона складається із трьох частин: вступної, описової (мотивувальної) і резолютивної.

У вступній частині зазначаються місце і дата її складання, хто склав, найменування справи.

В описовій (мотивувальній) частині викладаються час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, визначається кваліфікація злочину за відповідними статтями кримінального закону, робиться висновок про те, що у справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення цього злочину даною особою.

Закон не зобов'язує слідчого наводити у мотивувальній частині постанови докази, на яких ґрунтується обвинувачення. Таким чином, слідчий сам визначає, коли це доцільно зробити, виходячи з конкретних обставин справи.

У резолютивній частині слідчий формулює конкретне рішення про притягнення особи як обвинуваченого за конкретними статтями (пунктами, частинами статей) кримінального закону із зазначенням її прізвища, імені та по батькові, дня, місяця і року народження.

Постанову підписує слідчий. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

Коли особа притягується як обвинувачений за вчинення декількох злочинів, в описовій частині постанови окремо викладаються обставини вчинення кожного злочину та їх кваліфікація.

Якщо є підстави для обвинувачення у вчиненні злочину (злочинів) декількох осіб, то щодо кожної із них слідчий виносить окрему постанову. Індивідуалізація і конкретизація обвинувачення має на меті визначити роль кожного співучасника у вчиненні злочину, є необхідною умовою реалізації обвинуваченим свого права на захист від обвинувачення. Пленум Верховного Суду України в постанові № 3 від 25 березня 1988 р. "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування" роз'яснив, що коли пред'явлено не конкретне обвинувачення, зокрема, не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, стаття (її частина) закону, за якою цей злочин передбачено, не подано юридичної оцінки кожному діянню, якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, то це є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону і безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п. 13).

121. Порядок виклику обвинуваченого. Підстави і порядок здійснення приводу обвинуваченого

Обвинувачений викликається до слідчого телефоном, телефонограмою, телеграмою або повісткою, яка вручається обвинуваченому під розписку із зазначенням часу вручення.

У разі тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для передачі йому вручається під розписку кому-небудь із дорослих членів сім'ї, які разом з ним проживають, житлово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його праці.

Обвинувачений, який перебуває під вартою, викликається через адміністрацію за місцем попереднього ув'язнення (ст. щ КПК).

Неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого, як правило, через його батьків або інших законних представників.

Інший порядок виклику неповнолітнього допускається в разі його приводу (ст. 136 КПК), за необхідності негайно допитати обвинуваченого або коли доцільно допитати його у відсутності законного представника, оскільки є підстави вважати, що той справить негативний вплив на неповнолітнього.

Обвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений час. У разі неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу.

Питання про поважність причин неявки обвинуваченого за викликом вирішує слідчий у кожному конкретному випадку на підставі даних перевірки та інших обставин.

Відповідно до Інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, слідчих, органів дізнання і ухвал суду про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків та потерпілих, яка затверджена наказом МВС України № 864 від 28 грудня 1995 р. привід виконують органи внутрішніх справ, як правило, за місцем фактичного проживання особи, яка ухиляється від явки за викликом.

Постанова про привід розглядається начальником органу внутрішніх справ, який повинен невідкладно забезпечити її точне виконання. За відсутності начальника органу внутрішніх справ постанову про привід розглядає його заступник.

Працівник міліції, який призначений для виконання приводу, на підставі наявних у постанові даних (прізвища, ім'я по батькові, року народження, місця проживання) зобов'язаний достовірно встановити особу. Якщо у постанові відсутні окремі дані, що не дозволяють встановити цю особу або місце її перебування, і з'ясувати їх неможливо, орган внутрішніх справ негайно сповіщає про це особу, яка винесла постанову.

Після встановлення особи, яка підлягає приводу, працівник міліції оголошує їй постанову про привід під розписку. Відмова від підпису із зазначенням мотивів заноситься до постанови ! підтверджується виконавцем приводу.

При посиланні особи, яка підлягає приводу, на хворобу, що позбавляє її можливості слідувати за місцем виклику, захворювання повинно бути підтверджене у встановленому порядку лікарем.

Про хворобу, а також інші обставини, що фактично перешкоджають виконанню приводу (стихійне лихо, довгочасна непередбачена перерва у русі транспорту, хвороба члена родини тощо), негайно сповіщається прокуророві, слідчому, органу дізнання, суду. До повідомлення додаються рапорт, копії листків непрацездатності та інші документи, що підтверджують зазначені обставини.

Якщо в особи, яка підлягає приводу, відсутні поважні причини неявки, їй оголошуються строки прибуття чи виїзду (згідно з розкладом руху транспорту) до місця виклику, роз'яснюють порядок і правила оплати витрат, наслідки ухилення від явки, передбачені КпАП, а також законодавством щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Якщо особа, яка підлягає приводу, виявила бажання добровільно слідувати до місця виклику, від неї береться письмове зобов'язання про явку в зазначений строк, яке начальником органу внутрішніх справ негайно надсилається прокуророві, слідчому, органу дізнання та суду, що винесли постанову (ухвалу) при привід.

Працівник міліції, призначений для виконання приводу, у такому випадку зобов'язаний:

- про отримане зобов'язання зробити відмітку у постанові про привід;

- проконтролювати прибуття (якщо привід виконується в межах одного населеного пункту) чи виїзд такої особи до місця виклику, а якщо необхідно надати допомогу в придбанні квитка на транспорт;

- доповісти про виконання приводу рапортом начальнику органу внутрішніх справ.

У разі відмови від добровільної явки особа, яка підлягає приводу, доставляється до місця виклику примусово у супроводі працівника міліції. У разі злісної непокори або опору законній вимозі працівника міліції слідувати до місця виклику складається протокол (акт), у якому вказується місце, час і характер порушення, а також свідки. Протокол (акт) доповідається начальнику органу внутрішніх справ для вжиття до порушника встановлених законом заходів.

Про це одночасно повідомляється прокурор, слідчий, орган дізнання чи суд, що винесли постанову (ухвалу).

Постанова про привід має бути виконана і після застосування заходів адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КпАП.

Привід, крім виняткових випадків, не може проводитися в нічний час за місцевим часом.

Особа, доставлена приводом передасться прокуророві, слідчому, головуючому на судовому засіданні чи особі, яка провадить дізнання і постанова якої виконується.

Працівник міліції, який здійснив привід особи, забезпечує присутність її там до часу, коли мене потреба.

Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих згідно з чинним законодавством України мають право на відшкодування понесених ними витрат у зв'язку з викликом до особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора чи в суд.