- •Тема 1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України…………………………14
- •Тема 2. Принципи кримінального процесу……………………………...43
- •Тема 3. Суб'єкти кримінального процесу…………………………….....74
- •Тема 4. Кримінально-процесуальні рішення, документи. Процесуальні строки і судові витрати………………………………………...135
- •Тема 5. Доказування у кримінальному процесі……………………….161
- •Тема 6. Кримінально-процесуальні джерела доказів…………………187
- •Тема 7. Запобіжні заходи у кримінальному процесі…………………..206
- •Тема 8. Одержання, розгляд і вирішення заяв і повідомлень про злочини. Порушення кримінальної справи…………………………………..227
- •Тема 9. Основні положення досудового розслідування………………241
- •Тема 10. Слідчі дії………………………………………………………….279
- •Тема 11. Притягнення як обвинуваченого……………………………317
- •Тема 12. Зупинення досудового розслідування………………………..331
- •Тема 13. Закінчення досудового розслідування……………………….341
- •Тема 14. Підсудність кримінальних справ……………………………..357
- •Тема 15. Загальні положення судового розгляду кримінальних……364
- •Тема 16. Попередній розгляд справи суддею…………………………..388
- •Тема 17. Розгляд кримінальної справи судом першої………………..398
- •Тема 23. Особливі порядки провадження у кримінальному процесі.................................................................................................................493
- •Тема 1.
- •2. Поняття кримінального процесу,його завдання, значення
- •Завдання кримінального процесу:
- •3. Система (стадії) кримінального процесу
- •4. Кримінально-процесуальна форма
- •5. Кримінально-процесуальні гарантії
- •6. Кримінально-процесуальні функції
- •7. Поняття, система й джерела кримінально - процесуального права
- •8. Чинність кримінально-процесуального закону у просторі, часі та щодо осіб
- •9. Наука кримінально-процесуального права. Кримінальний процес як навчальна дисципліна
- •10. Співвідношення кримінального процесу з Іншими галузями права і суміжними науками
- •Тема 2. Принципи кримінального процесу
- •11. Поняття, значення і система принципів
- •Кримінального процесу
- •12. Принцип законності
- •13. Публічний характер кримінально-процесуальної діяльності (принцип публічності)
- •14. Принцип недоторканності особи, охорони її честі та гідності
- •15. Принцип недоторканності житла, охорони особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків
- •16. Принцип здійснення правосуддя тільки судом
- •17. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону
- •18.Принцип здійснення правосуддя у кримінальних справах на засадах рівності громадян перед законом і судом
- •19. Принцип національної мови судочинства
- •20. Принцип гласності судового процесу
- •21. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист
- •22. Принцип презумпції невинуватості
- •23. Принцип всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи
- •24. Принцип змагальності і диспозитивності
- •25. Принцип участі представників громадських організацій і трудових колективів у кримінальному судочинству
- •26. Принцип вільної оцінки доказів
- •27. Принцип безпосередності дослідження доказів і усності судового розгляду
- •Тема 3. Суб'єкти кримінального процесу
- •28. Поняття і класифікація суб'єктів кримінального процесу
- •29. Суд, суддя, народні засідателі і присяжні у кримінальному процесі
- •30. Процесуальне становище прокурора на різних стадіях кримінального процесу
- •31. Органи досудового слідства. Процесуальне становище слідчого і начальника слідчого відділу
- •32. Органи дізнання і їх повноваження
- •33.Обставини, що виключають можливість участі у справі суддів, прокурора,слідчого і особи, яка провадить дізнання. Порядок їх відводу.
- •34. Потерпілий у кримінальному процесі
- •35. Процесуальне становище цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі
- •36. Підозрюваний в кримінальному процесі, його права та обов'язки
- •37. Обвинувачений, його процесуальне становище
- •38. Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному процесі
- •39. Законні представники потерпілого і обвинуваченого
- •40. Процесуальне становище захисника у кримінальному процесі
- •41. Обов'язкова участь захисника. Відмова від захисника і його заміна
- •42. Обставини, що виключають участь захисника у справі. Усунення захисника від участі у справі
- •43. Процесуальне становище спеціаліста у кримінальному процесі
- •44. Процесуальне становище експерта
- •45. Процесуальне становище перекладача
- •46. Процесуальне становище понятого
- •47. Секретар судового засідання
- •48. Забезпечення безпеки суб'єктів кримінального процесу
- •Тема 4. Кримшально-процесуальш рішення, документи, процесуальні строки і судові витрати
- •49. Кримінально-процесуальні рішення
- •50. Класифікація кримінально-процесуальних актів
- •51. Кримінально-процесуальні документи
- •52. Процесуальні строки і судові витрати
- •53. Відшкодування витрат суб'єктам кримінального процесу
- •54. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду
- •Тема 5. Доказування у кримінальному процесі
- •55. Поняття і значення доказів у кримінальному процесі. Ознаки доказів
- •56. Класифікація доказів
- •57. Кримінально-процесуальне доказування
- •58. Етапи процесу доказування
- •59. Предмет та межі доказування
- •60. Основні положення теорії доказів
- •61. Використання у доказуванні матеріалів оперативно-розшукової діяльності
- •Тема 6. Кримінально-процесуальні джерела доказів
- •62. Поняття і види кримінально-процесуальних
- •Джерел доказів
- •63. Показання свідка у кримінальному процесу, їх перевірка й оцінка
- •64. Предмет показань потерпілого, особливості їх перевірки й оцінки
- •65. Показання підозрюваного й обвинуваченого у кримінальному процесі, особливості їх перевірки й оцінки
- •66. Висновок експерта та особливості його оцінки
- •67. Поняття і види речових доказів. Порядок і строки їх зберігання. Вирішення питання про долю речових доказів
- •68. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з додатками, отриманими за результатами оперативно-розшукових заходів, та інші документи як джерела доказів
- •Тема 7. Запобіжні заходи у кримінальному процесі
- •69. Запобіжні заходи в системі кримінально - процесуального примусу. Мета, підстави і порядок їх застосування
- •70. Підписка про невиїзд
- •71. Особиста порука
- •72. Порука громадської організації або трудового колективу
- •73. Застава
- •74. Нагляд командування військової частини.
- •75. Поняття, умови застосування запобіжного заходу взяття під варту
- •76. Строки тримання під вартою
- •77. Затримання
- •78. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу. Порядок обрання запобіжного заходу
- •Тема 8. Одержання, розгляд і вирішення заяв і повідомлень про злочини. Порушення кримінальної справи
- •79. Поняття, значення стадії порушення кримінальної справи
- •80. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи
- •81. Порядок порушення кримінальної справи
- •82. Обставини, що виключають порушення кримінальної справи
- •83. Прокурорський нагляд за законністю на стадії порушення кримінальної справи
- •Тема 9. Основні положення досудового розслідування
- •84. Поняття, завдання, значення досудового розслідування
- •85. Форми досудового розслідування: дізнання і досудове слідство
- •86. Поняття і система основних положень досудового розслідування
- •87. Провадження досудового розслідування уповноваженими на те державними органами і посадовими особами. Своєчасний початок розслідування.
- •88. Підслідність кримінальних справ
- •89. Об'єднання і виділення кримінальних справ
- •90. Строки досудового слідства, порядок їх продовження
- •91. Взаємодія слідчого з органами дізнання
- •92. Окреме доручення слідчого
- •93. Використання групового (бригадного) методу розслідування
- •94. Забезпечення прав учасників досудового розслідування
- •95. Участь спеціаліста, перекладача, понятих при провадженні досудового розслідування
- •96. Процесуальний порядок визнання особи потерпілим, цивільним позивачем. Притягнення як цивільного відповідача
- •97. Повне відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Накладення арешту на майно обвинуваченого
- •98. Недопустимість розголошення даних досудового слідства
- •99. Складання процесуальних документів при провадженні досудового розслідування
- •100. Використання науково-технічних засобів при провадженні досудового розслідування
- •101. Залучення громадськості до розкриття і розслідування злочинів
- •102. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів
- •103. Оскарження дій органу дізнання, слідчого, прокурора, пов'язаних із розслідуванням кримінальних справ
- •104. Здійснення прокурорського нагляду та відомчого контролю за законністю в діяльності органів досудового розслідування
- •Тема 10. Слідчі дії
- •105. Поняття і система слідчих дій
- •106. Загальні умови проведення слідчих дій
- •107. Слідчий огляд
- •108. Освідування
- •109. Обшук
- •111. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації і каналів зв'язку. Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку
- •112. Допит свідка і потерпілого. Допит експерта
- •113. Допит підозрюваного й обвинуваченого
- •114. Очна ставка
- •115. Призначення експертизи
- •116. Одержання зразків для експертного дослідження
- •117. Відтворення обстановки й обставин події
- •118. Пред'явлення для впізнання
- •Тема 11. Притягнення як обвинуваченого
- •119. Поняття і значення притягнення як обвинуваченого
- •120. Форма і зміст постанови про притягнення як обвинуваченого
- •121. Порядок виклику обвинуваченого. Підстави і порядок здійснення приводу обвинуваченого
- •122. Строки і порядок пред'явлення обвинувачення
- •123. Допит обвинуваченого
- •124. Підстави, порядок зміни і доповнення обвинувачення
- •125. Відсторонення обвинуваченого від посади
- •Тема № 12. Зупинення досудового розслідування
- •126. Поняття, підстави і умови зупинення досудового розслідування
- •127. Підстави і порядок відновлення досудового слідства. Закриття кримінальної справи, в якій досудове слідство зупинено.
- •128. Прокурорський нагляд за законністю зупинення досудового розслідування
- •Тема 13. Закінчення досудового розслідування
- •129. Поняття, форми закінчення досудового розслідування
- •130. Підстави і порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
- •131. Обвинувальний висновок. Додатки до обвинувального висновку
- •132. Порядок направлення прокуророві кримінальної справи і обвинувальним висновком. Рішення прокурора у справі з обвинувальним висновком
- •133. Поняття і підстави закриття кримінальної справи
- •134. Форма і зміст постанови про закриття кримінальної справи, порядок її оскарження
- •135. Відновлення досудового слідства у закритій кримінальній справі
- •Тема 14. Підсудність кримінальних справ
- •136. Підсудність кримінальних справ
- •137. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції декількох однойменних або різнойменних судів.
- •138. Направлення справи за підсудністю
- •Тема 15. Загальні положення судового розгляду кримінальних справ
- •139. Суть, значення та завдання стадії судового розгляду. Загальні положення судового розгляду кримінальних справ
- •5) Постановлення і проголошення вироку.
- •140. Незмінність складу суду, безпосередність, усність судового розгляду і рівність прав його сторін
- •141. Наслідки неявки до суду учасників судового розгляду
- •142. Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в
- •143. Вирішення питання про нове обвинувачення, притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи, за завідомо неправдиві показання, неправильний переклад і неправдивий висновок
- •144. Відкладення, зупинення справи. Направлення справи на додаткове розслідування
- •145. Закриття кримінальної справи судом
- •146. Розпорядок судового засідання
- •Тема 16. Попередній розгляд справи суддею
- •147. Суть, завдання і значення попереднього розгляду справи суддею
- •148. Попередній розгляд справи суддею
- •149. Особливості попереднього розгляду у справах, які порушуються за скаргою потерпілого
- •150. Підготовка справи до розгляду на судовому засіданні
- •Тема 17. Розгляд кримінальної справи судом першої інстанції
- •151. Система судового розгляду. Підготовча частина судового засідання
- •152. Судове слідство
- •153. Судові дебати
- •154. Останнє слово підсудного
- •155. Постановлення і проголошення вироку
- •156. Поняття, значення і види вироку
- •157. Структура і зміст вироку
- •158. Окрема ухвала (постанова). Ухвала суду. Протокол судового засідання
- •Тема 18. Апеляційне провадження кримінальної справи
- •159. Поняття, значення та основні риси апеляційного провадження
- •160. Суб'єкти, строки і порядок подачі апеляцій
- •161.Попередній розгляд справи апеляційним судом
- •162. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
- •163. Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови
- •164. Процесуальні акти апеляційної інстанції
- •Тема 19. Виконання вироку, ухвали і постанови суду
- •165. Суть і значення виконання вироку, ухвали і постанови суду
- •166. Набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання
- •167. Питання, які вирішує суд на стадії виконання
- •Тема 20. Касаційне провадження
- •168. Поняття і значення стадії касаційного провадження
- •169. Суди касаційної інстанції та особи, які мають право на касаційне оскарження або внесення касаційного подання
- •170. Розгляд справи касаційним судом. Результати розгляду справи
- •Tema 21. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження
- •171. Поняття стадії перегляду судових рішень у порядку виключного провадження
- •172. Приводи і підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження
- •173. Строки і порядок розгляду справ у порядку виключного провадження
- •Тема 22. Правова регламентація міжнародних правовідносин у галузі кримінального судочинства
- •174. Правова регламентація міжнародних правовідносин у галузі кримінального судочинства
- •175. Основні процесуальні питання розслідування, порядок направлення доручень
- •176. Розшук за межами України обвинувачених та засуджених, порядок їх видачі
- •177. Відшкодування шкоди і порядок закінчення розслідування
- •Тема 23. Особливі порядки провадження у кримінальному процесі
- •178. Особливості провадження кримінальних справ про злочини неповнолітніх
- •179. Особливості провадження у справах приватного обвинувачення
- •180. Провадження у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб
- •181. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів
7. Поняття, система й джерела кримінально - процесуального права
Кримінально-процесуальне право - це самостійна галузь у системі права України.
Кримінально-процесуальне право - це система нормативних приписів, які регулюють громадські правовідносини, що виникають під час порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ.
Що стосується понять "кримінальний процес" і "кримінально-процесуальне право", то вони не рівнозначні. Кримінальний процес - це діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, яка регулюється нормами кримінально-процесуального права. Термін "кримінальний процес" лише іноді вживається для умовного позначення відповідної галузі права.
Система кримінально-процесуального права - це його внутрішня будова, яку можна подати у вигляді схеми: норма-інститут - галузь.
Кримінально-процесуальна норма. Мінімальною одиницею кримінально-процесуального права виступає правова норма або поодиноке правило поведінки.
Кримінально-процесуальні норми — це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальних правовідносин, які забезпечуються системою державного примусу і громадського впливу, мають своїм завданням ефективне здійснення кримінального судочинства.
Норми кримінально-процесуального права - це такі правила поведінки, які:
- встановлені державою і закріплені у відповідному нормативному акті;
- є загальними для суб'єктів кримінально-процесуальних правовідносин (розраховані не на одну конкретну дію, а на багаторазове застосування під час провадження у кримінальній справі);
- є загальнообов'язковими для тих осіб, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок та ін.);
- забезпечуються силою державного примусу. Норми кримінально-процесуального права поділяються на зобов’язуючі (імперативні), уповноважуючі (диспозитивні) та забороняючі.
Зобов'язуючі норми передбачають за певних умов конкретній вад поведінки і зобов'язують діяти відповідним чином. Частина 1 ст. 22 КПК зазначає, що суд, прокурор, слідчий чи особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті що викривають, так і ті, що виправдовують його, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
Уповповажуючі — наділяють учасників процесу певними правами, надають їм повноваження на певні юридичні дії, тобто мають дозволяючий характер. Ст. 43 КПК визначає права обвинуваченого, а саме: знати, у чому його обвинувачують; давати показання з пред'явленого обвинувачення або відмовитись давити показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту тощо.
Забороняючі - зобов'язують суб'єктів кримінального процесу утриматися від вчинення певних дій. Наприклад, у ч. 3 ст. 22 КПК зазначається: "Забороняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства та інших незаконних заходів".
Кримінально-процесуальна норма, як і будь-яка інша правова норма, має структуру, яка включає: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
Гіпотеза вказує на те, коли і за яких обставин слід керуватись даною правовою нормою.
Диспозиція визначає, хто є учасником конкретних правовідносин, які регулюються даною нормою, і яка поведінка приписується або дозволяється.
За цією правовою нормою, наприклад, повинна бути забезпечена присутність особи, яка займає приміщення, де проводиться обшук або виїмка (ч. 1 ст. 181 КПК).
Санкція вказує на те, які негативні наслідки тягне за собою невиконання приписів даної норми. Наприклад, у разі неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу (ч. 2 ст. 135 КПК).
Кримінально-процесуальна норма - вихідний елемент системи кримінально-процесуального права. Вона може міститися в одній або декількох статтях закону чи підзаконних нормативних актах і, навпаки, одна стаття може містити декілька правових норм, які регламентують окремі правовідносини.
Кримінально-процесуальні норми об'єднуються у процесуальні інститути.
Кримінально-процесуальний інститут — це сукупність кримінально-процесуальних норм, які регулюють певний вид однорідних громадських правовідносин у межах галузі права (інститут запобіжних заходів ст.ст. 148-165 КПК; інститут захисту - ст.ст. 44-48 КПК).
Кримінально-процесуальні інститути в цілому і становлять галузь кримінально-процесуального права.
Єдиним джерелом кримінально-процесуального права є закон, тобто прийнятий вищим законодавчим органом держави нормативний акт.
Конституція – основний закон держави, який визначає основні начала національної системи права, становить собою систему правових норм, які мають найвищу юридичну силу.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, визначається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до цього Конституція має вищу юридичну силу, ЇЇ норми є нормами прямої дії. Конституційні права і свободи людини, є безпосередньо діючими і гарантуються державою. Це зобов'язує суди і правоохоронні органи при здійсненні кримінального процесу керуватись передусім нормами Конституції України.
Найвища юридична сила Конституції полягає в тому, що:
норми Конституції мають основоположний концептуальний характер для всього кримінально-процесуального права.
- усі закони й інші нормативні акти, які регламентують кримінально-процесуальну діяльність, не повинні суперечити Конституційним положенням, прийматися відповідно до них.
- при вирішенні проблеми конкуренції правових норм пріоритет мають норми Конституції.
- будь-які правові норми, які суперечать Конституції України, не мають юридичної сили, не можуть бути застосовані і підлягають скасуванню.
конституційні норми є загальнообов'язковими до виконання, забезпечуються засобами державного впливу і в необхідних випадках захищаються Конституційним судом.
Виходячи з цього, суддя, слідчий, дізнавач або прокурор при провадженні у справі повинен оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акту з точки зору відповідності його Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові й інші процесуальні рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на діючому законодавстві, яке не суперечить їй. На ці обставини звернув увагу Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 57 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Конституція суттєво розкриває концептуальні положення кримінального процесу і в цьому розумінні вона має значення не тільки акта найвищої юридичної сили, але є єдиним джерелом права.
Кримінально-процесуальний кодекс України є нормативним актом, прийнятим Верховною Радою України 28 грудня 1960 р. Кодекс містить понад 450 статей, складається із 36 глав, які об'єднані у 8 розділів.
Закони України, які містять кримінально-процесуальні норми, можна поділити на дві групи:
- закони, які вносять зміни і доповнення у КПК;
- комплексні закони.
Закони, які вносять зміни і доповнення у КПК, після набрання чинності "зливаються" з КПК і самостійного значення не мають. У процесі провадження у справі застосовуються не норми закону, які вносять зміни і доповнення, а статті КПК із змінами і доповненнями або в новій редакції.
У комплексному законі містяться норми кількох галузей права, в тому числі і кримінально-процесуального. До числа таких законів можна віднести закони "Про судоустрій України", "Про статус суддів", "Про прокуратуру" та інші. Всі закони мають однакову юридичну силу і підлягають застосуванню. Безумовно, вони не повинні погіршувати одне одного. У випадку виникнення конкуренції правових норм, за наявності протиріччя, застосуванню підлягають ті норми, які містяться у законі, прийнятому пізніше. У даному випадку прийняті норми вважаються застарілими, а заново прийняті вважаються діючими і скасовують ті, які їм не відповідають.
До джерел кримінально-процесуального права належать також і міжнародні договори, якими встановлюється порядок зносин органів держав, що ведуть боротьбу з злочинністю, із судово-слідчими органами зарубіжних держав, а також порядок виконання доручень правоохоронних органів іноземних держав.
Ратифіковані міжнародні договори є частиною законодавства України (ч. 1 ст. 8 Конституції). Якщо міжнародним договором передбачені інші правила, ніж законом України, то застосовуються правила міжнародного договору відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції.
Рішення Верховного Суду України з конкретних кримінальних справ, керівні роз'яснення Пленуму Верховного
Суду України не є джерелом кримінально-процесуального права, оскільки вони містять не нові норми права, а лише роз'яснення діючих норм, які є у законі.
Особливу увагу слід приділяти роз'ясненням Пленуму Верховного Суду, коли мова йде про необхідність дати вказівку з питання, яке не врегульоване законом, тобто при виявленні прогалини у законодавстві. Прогалини охоплюють собою випадки, коли законодавець передбачає регулювання тих чи інших правовідносин, але робить це недостатньо повно. Найбільш типовим засобом подолання прогалин є використання закону, який регулює подібну в правовому відношенні процесуальну ситуацію (використання закону за аналогією).
Значний внесок у зміцнення законодавства у сфері кримінального судочинства здійснюють накази Генерального Прокурора України, інструкції МВС та Міністерства юстиції, більшість яких спрямована на організацію точного, ініціативного виконання кримінально-процесуального закону, на усунення недоліків у слідчій та прокурорській практиці. Оцінюючи роль керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України і наказів Генерального Прокурора України, слід зазначити, що вони зміцнюють правову основу тим, що . виявляють недоліки у застосуванні кримінально-процесуального закону і дають обов'язкові вказівки про шляхи і засоби усунення виявлених недоліків; розкривають зміст кримінально-процесуального закону у тих випадках, коли він недостатньо зрозумілий, роблять з закону певні логічні висновки, формулюють їх як положення, які виступають додатковими і допоміжними засобами правового регулювання; вироблені обов'язкові вказівки у вигляді правоположень не повинні підміняти законодавство і створювати нові кримінально-процесуальні норми. їх завдання - створити умови для ефективного застосування існуючих норм кримінально-процесуального законодавства.