180. Провадження у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб

Згідно з діючим законодавством, не підлягають кримінальній відповідальності і покаранню особи, які під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебували у стані неосудності, тобто не могли усвідомлювати своїх дій (бездіяльності) і керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи, за рішенням суду, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До неї, за призначенням суду, можуть бути застосовані заходи медичного характеру, а після видужання вона підлягає покаранню, якщо не скінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності або не настали інші підстави, які звільняють від кримінальної відповідальності й покарання.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними (ч. 2 ст. 416 КПК).

Підлягає кримінальній відповідальності особа, яку суд визнав обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховує суд при призначенні покарання, це може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК).

Провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру має ряд особливостей. Наявність даних про психічну хворобу особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, зумовлює необхідність порушення кримінальної справи. Не кожна психічно хвороба може призвести до визнання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, неосудною відповідно, до звільнення її від кримінальної відповідальності і покарання. Тому для встановлення факту вчинення такою особою суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки конкретного злочину, вимагається винесення постанови про порушення кримінальної справи.

Якщо особа у стані неосудності вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, що віднесений до категорії справ приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК), або за яким провадження здійснюється за протокольною формою досудової підготовки матеріалів (ст. 425 КПК), провадження досудового слідства у таких випадках є обов'язковим, оскільки особа, внаслідок психічних вад, не може сама реалізувати своє право на захист (ст. 111 КПК).

У справах про застосування примусових заходів медичного характеру специфічний предмет доказування. До обставин, що підлягають встановленню у справі, належать:

- час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння;

- вчинені суспільно небезпечні діяння даною особою;

- наявність у особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, психічного захворювання в минулому, ступінь і характер психічного захворювання в момент вчинення суспільно небезпечного діяння і під час розслідування справи;

- поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, як до його вчинення, так і після; характер і розмір шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням.

Ретельне дослідження вказаних обставин дозволяє судити про наявність або відсутність підстав для застосування примусових заходів медичного характеру.

Для встановлення психічного стану особи, яка наявність або відсутність підстав для застосування примусових заходів медичного характеру вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо виникають сумніви щодо її осудності або здатності до моменту провадження у справі усвідомлювати свої дії та керувати ними, у справі обов'язково проводиться судово-психіатрична експертиза (ч. 3 ст. 76 КПК). Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, знайомиться з постановою про призначення експертизи і висновком експерта за умови, якщо дозволяє її психічний стан.

У справі про суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у стані неосудності, а також про злочини осіб, що захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину участь захисника є обов'язковою.

Можливість участі психічно хворої особи при провадженні слідчих дій залежить від їх психічного стану. Це питання вирішує слідчий з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи.

Щодо неосудного не виноситься постанова про притягнення як обвинуваченого. Слідчий має право затримати особу підозрюваного у вчиненні суспільно небезпечного діяння. За наявності підстав слідчий складає подання, яке узгоджує з прокурором і звертається до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу взяття під варту.

У процесі провадження у справах про осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, як і провадження у справах осіб, що захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину, необхідно встановити характер і розмір шкоди, оскільки можливе пред'явлення цивільного позову до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за діяння підопічних психічно хворих.

По закінченні досудового слідства потерпілий, цивільний повивач, цивільний відповідач та їх представники, захисник ознайомлюються з матеріалами справи (ст. ст. 217,219 КПК). їхні клопотання про доповнення досудового слідства вирішуються у встановленому законом порядку (ст. 221 КПК).

По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові належить викласти всі обставини, що підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця постанова разом із справою надсилається прокуророві (ст. 417 КПК).

Одержавши справу з постановою, прокурор:

1) погодившись із постановою, затверджує її і направляє справу до суду;

2) визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, що були зібрані у справі, недостатні для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що у справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудове слідство, вчинила дана особа повертає справу зі своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудового слідства (ст. 418 КПК).

Слідчий і прокурор мають право також закрити кримінальну справу на підставах, передбачених у ст. 213 КПК.

Особливістю кримінальних справ даної категорії є те, що в них відсутня стадія попереднього розгляду справи суддею. Отримавши від прокурора кримінальну справу із затвердженою постановою слідчого, суддя або голова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, виносить справу безпосередньо на судове засідання.

Розгляд вказаних справ провадиться на відкритому судовому засіданні за обов'язковою участю прокурора і захисника. Участь особи, щодо якої розглядається справа, не обов'язкова і можлива лише в тому випадку, коли цьому не перешкоджає характер захворювання.

На судовому засіданні допитуються свідки і перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках на судове засідання викликається експерт.

Якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана на судове засідання, суд вислуховує її пояснення, а потім - висновок експерта. По закінченні судового слідства висловлює свою думку прокурор, а потім - захисник.

Таким чином, судові дебати у даній категорії справ, на відміну від інших кримінальних справ, не відкриваються

Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена кримінальна справа;

2) чи вчинила це діяння особа, щодо якої розглядається справа;

3) чи вчинила особа зазначене діяння у стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічне захворювання, яка виключає застосування покарання;

4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме (ст. 420 КПК). Якщо буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, із зазначенням, яких саме.

Коли суд визнає непотрібним застосувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова).

Якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя - постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку.

Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя - постановою закриває справу (ст. 421 КПК).

Скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру можливі лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування.

Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру можливі, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або обмеженої осудності, видужала, або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.

Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру провадиться за правилами ст. 419 КПК за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів.

Коли особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинення злочину, видужає, то суд на підставі висновку медичної комісії виносить ухвалу, а суддя - постанову про скасування застосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду, якщо неосудність або обмежена осудність була встановлена під час судового слідства. Час перебування в медичній установі, якщо ця особа була засуджена до позбавлення волі або виправних робіт, зараховується в строк відбування покарання.

Ухвала (постанова) про відновлення справи може бути винесена в межах встановленої законом давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 423 КПК).