59. Предмет та межі доказування

За допомогою доказів встановлюються факти, обставини кримінальної справи, які розслідуються і розглядаються судом. Ті факти, обставини кримінальної справи, які підлягають встановленню за допомогою доказів, становлять предмет доказування.

Ст. 64 КПК України визначає коло обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі. При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Щодо кожної кримінальної справи повинно бути встановлено, що подія чи діяння, з приводу якого порушена кримінальна справа, дійсно мали місце. Місце і час вчинення злочину, як елемент події злочину, підлягає встановленню щодо кожної справи, незалежно від того, чи мають ці елементи значення для кваліфікації дій. У справах про деякі злочини, наприклад, ухилення від призову у зв'язку з мобілізацією, час (військовий) - є ознакою складу злочину. Важливого кримінально-правового значення чинник часу набуває і в тих випадках, коли від цього залежить вирішення питання про те, чи досяг обвинувачений на момент вчинення злочину віку, з настанням якого можлива кримінальна відповідальність, а також (при змінах у законодавстві) про те, який кримінальний закон повинен бути застосований у кримінальній справі. Спосіб вчинення злочину - це комплекс вчинених у певній послідовності дій, які призвели до злочинного результату. Спосіб може мати кваліфікуюче значення. Під іншими обставинами, що становлять поняття події злочину, мають на увазі наслідки злочину, які не охоплюються поняттям шкоди (п. 4 ст. 64 КПК); дані про потерпілого від злочину, а деколи й характер його дій; заходи, які здійснює обвинувачений щодо знищення слідів злочину; інші обставини, необхідність встановлення яких вимагає кримінально-процесуальний закон про повне, об'єктивне і всебічне дослідження фактичних обставин справи.

Доказати винуватість обвинуваченого - це значить встановити, по-перше, те, що даний злочин вчинила саме та особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, по-друге, що обвинувачений діяв винно, тобто за наявності умислу чи необережності. Щодо деяких кримінальних справ, то для правильного їх вирішення необхідно доказати, що дана особа володіє так званими ознаками спеціального суб'єкта злочину або вона діяла у специфічних умовах. Крім цього, необхідно встановити мотив і мету злочину, незалежно від того, чи мають ні суб'єктивні чинники кримінально-правове значення для кваліфікуючих обставин.

Кожний злочин має свої специфічні риси, індивідуальні форми здійснення. Тому необхідно встановлювати наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання. Вказані обставини необхідно достовірно і повно встановити для вирішення питання про можливість застосування адміністративної відповідальності, умовного засудження, для правильного визначення міри покарання.

Обставини, що характеризують особу обвинуваченого, повинні бути встановлені і відповідно доказані, оскільки це має значення для правильного вирішення справи, для того, щоб суду було зрозуміло, що являє собою обвинувачений (його поведінка у побуті, на роботі, ставлення до своїх обов'язків, наявність або відсутність попередніх судимостей).

Обставини, що мають відношення до особи обвинуваченого, переплітаються і в деякім мірі співпадають з обтяжуючими і пом'якшуючими обставинами, але вони мають ширший спектр, оскільки включають всі обставини в цілому, що в сукупності характеризують особу обвинуваченого.

Під час розслідування кримінальної справи встановити характер і розмір шкоди необхідно як для правильної кваліфікації, так і для точного визначення суспільної небезпечності вчиненого в межах одного й того ж складу злочину. При визначенні шкоди, заподіяної злочином, обліку підлягає не весь розмір шкоди, а лише та її частина, яка причинно і винно пов'язана зі злочином. Тому необхідним є доказування причинного зв'язку між діянням і наслідками, що настали. Незалежно від того, чи є шкода елементом складу злочину, чи ні, вона, підлягає доказуванню у кожній кримінальній справі оскільки вона може бути підставами для визнання особи потерпілим або заявлення цивільного позову.

Якщо тяжкість наслідків злочинних дій може мати значення для встановлення ступеня відповідальності обвинуваченого і для кваліфікації злочину, тоді наслідки злочину включаються до предмету доказування. Але вони можуть мати і самостійне значення, коли їх встановлення служить підставою для відшкодування шкоди потерпілому та стягнення збитків з обвинуваченого.

Крім характеру і розміру шкоди, завданої злочином, необхідно також з'ясувати, чи перебував потерпілий від злочину на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я і які витрати у зв'язку з цим поніс. Порядок відшкодування витрат регламентується от. 93¹ КПК.

При проведенні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ органи дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст.23 КПК).