24. Принцип змагальності і диспозитивності

У пункті 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад кримінального судочинства віднесено змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності найбільш чітко виявляється на стадії судового розгляду, особливо в такій його частині, як судові дебати. У досудових стадіях його дія обмежена.

Змагальність - це така побудова судового розгляду, в якій функції обвинувачення і захисту відокремлені від суду, який вирішує справу, і здійснюються сторонами, наділеними рівними процесуальними правами для відстоювання своїх інтересів, а суд керує процесом і вирішує кримінальну справу по суті.

Основними елементами змагальності є :

- відокремлення функцій обвинувачення і захисту від функції правосуддя і здійснення їх незалежними один від одного суб'єктами;

- наділення сторін рівними процесуальними правами для здійснення своїх функцій (ст. 261 КПК)

- керуюче положення суду у процесі і надання тільки суду права приймати у справі рішення.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р, зазначив, що у статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, забезпечення доведеності вини та підтримання в суді державного обвинувачення, яке згідно зі ст. 121 Конституції покладається на прокуратуру (п. 18 Постанови). Виходячи з цього, при попередньому розгляді справи суддею слід у всіх справах, що надійшли до суду і обвинувальний висновком визнавати обов'язковою участь прокурора у судовому засіданні ( п. 1 ст. 253).

Диспозитивність полягає у наданні учасникам кримінального процесу свободи у можливості подавати докази і доводити перед судом їх переконливість.

Порушення принципу змагальності і диспозитивності є істотним порушенням кримінально - процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку (ст. 370 КПК).

25. Принцип участі представників громадських організацій і трудових колективів у кримінальному судочинству

Цей принцип включає в себе :

- участь народних засідателів і присяжних у судовому розгляді (ч. 3 ст. 17 КПК);

- участь у судовому розгляді справ про злочини неповнолітніх представників підприємств, установ і організацій за місцем навчання або роботи неповнолітнього, представників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного (ст. 443 КПК);

- передача особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації (ст. 10 КПК);

- особиста і громадська порука як запобіжні заходи (ст. ст. 152, 154 КПК);

- покладення на трудовий колектив обов'язку по нагляду за засудженим у разі звільнення його від відбування покарання з випробуванням і проведення з ним виховної роботи (ч. 10 ст. 335 КПК);

рішення суду про призначення неповнолітньому засудженому громадського вихователя (ст. 446 КПК);

- розгляд судом клопотань колективом підприємств, установ чи організацій про дострокове зняття судимості (ч. 1 ст. 414 КПК).

Широкий суспільно-політичний світогляд, багатий і різноманітний життєвий і професійний досвід народних засідателів, представників підприємств, установ, організацій, свіжість сприйняття, активна участь у судовому розгляді сприяють повному, всебічному й об'єктивному дослідженню обставин справи, прийняттю законних, обґрунтованих і справедливих рішень суду, охороні прав і законних інтересів громадян та організацій, виявленню та вжиттю заходів до усунення причин та умов вчинення злочинів, розширенню гласності сприяють підвищенню авторитету суду і виховному впливу судових процесів.