72. Порука громадської організації або трудового колективу

Порука громадської організації або трудового колективу полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху, бригади постанови про те, що дана організація або трудовий колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.

Громадська організація або трудовий колектив повинні бути ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, яка віддається на поруки (ст. 154 КПК).

За загальним правилом, порука громадської організації або трудового колективу може бути прийнята від організації, колективу, де працював або вчився потерпілий, підозрюваний або обвинувачений. Як виняток можлива порука іншої організації, яка зацікавлена у подальшій долі обвинуваченого (наприклад, колективу, де працював батько, який загинув), і цей колектив може вплинути на особу, за яку ручається.

Рішення трудового колективу або громадської організації повинно бути прийнято на загальних зборах, про що повинен бути представлений протокол, який відображає обговорення питання і прийняте рішення. Рішення про задоволення або відмову у клопотанні про поруку орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя оформляють постановою, а суд - ухвалою.

Якщо обвинувачений вибуває з організації чи колективу або виявиться, що вони не можуть забезпечити належну поведінку і явку обвинуваченого за викликом, організація або колектив зобов'язані відмовитися від поруки і повідомити про це слідчого, який повинен негайно вирішити питання про обрання щодо обвинуваченого іншого запобіжного заходу.

У разі, коли керівництво організації чи трудового колективу не вжило заходів щодо здійснення поруки або не повідомило своєчасно орган, який обрав цей запобіжний захід, про неправильну поведінку обвинуваченого чи про те, що він не піддається заходам громадського впливу, цей орган може надіслати організації або колективу подання чи окрему ухвалу (суд) або поставити перед вищестоящим громадським органом питання про притягнення до відповідальності осіб.

73. Застава

Застава полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним або іншими фізичними та юридичними особами грошей чи передачі їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.

Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути меншим:

- щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого тяжкого злочину чи раніше судимої особи - п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- щодо інших осіб - п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У всіх випадках розмір застави не може бути менший за розмір цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами.

При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки у разі їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена в доход держави.

Запобіжний захід у вигляді застави щодо особи, яка перебуває під вартою, до направлення справи до суду і після надходження її до суду може бути обраний після скасування суддею (судом) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому запобіжного заходу іншим. Застава повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов'язання, застава звертається в доход держави. Питання про звернення застави в доход держави вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. У судове засідання викликається заставодавець для дачі пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в доход держави.

Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень (ст.1541 КПК),

Застава як запобіжний захід має застосовуватись у тих випадках, коли для забезпечення явки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного за викликом органу розслідування і суду підписка про невиїзд є за даних обставин недостатньою, а для взяття під варту немає підстав, або застосовувати його недоцільно.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 гривень (станом на 1 жовтня 1995 року та з урахуванням грошової реформи 1996 року).

Застереження про те, що у всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами, зумовлено тим, що застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Останнє положення не поширюється на заставу, внесену іншими фізичними та юридичними особами.

Про обрання застави як запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор і суддя виносять мотивовану постанову, а суд - ухвалу. Крім того, складається протокол про прийняття застави, який підписує особа (представник юридичної особи), що внесла заставу, і особа, яка її прийняла.

У протоколі повинно бути зазначено, що підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснені його обов'язки, передбачені ч. 1 ст.1541 КПК, і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена в доход держави. Особа, яка внесла заставу, отримує копію протоколу.

Питання про звернення застави в доход держави вирішується аналогічно до порядку вирішення питання про грошове стягнення з поручителя.

Коли застава як запобіжний захід скасовується, а особа, що її внесла, виконала свої зобов'язання, питання про повернення застави вирішує суд при розгляді справи, якщо вона надійшла до суду, або орган дізнання, слідчий, прокурор у разі закриття ними кримінальної справи,

Повернення застави доцільно оформлювати протоколом, який приєднується до справи.