Тема 3. Суб'єкти кримінального процесу

28. Поняття і класифікація суб'єктів кримінального процесу

Регулятивна роль кримінально-процесуального права полягає перш за все у визначенні меж відповідної або можливої поведінки суб'єктів кримінально-процесуальних відносин (кримінального процесу).

Коло суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності у КПК України, на жаль, чітко не визначено. У ньому йдеться про "осіб, які беруть участь у справ" (ст. 19, 20, 22, 53, 89 КПК); "учасників процесу" (глава 3); "учасників судового розгляду" ( ст. 261 КПК).

Процесуальне становище, функції, які виконують суб'єкти кримінального судочинства, досить різні.

Так, одні суб'єкти ведуть кримінальний процес, другі відстоюють у справі свої інтереси, треті - залучаються до кримінального процесу для виконання допоміжних функцій.

Залежно від вищезазначених чинників всіх суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності можна поділити на декілька груп (провести їх класифікацію ):

1. Державні органи і посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінальний процес та залучають до його сфери всіх інших суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності: суд; суддя; прокурор; слідчий; начальник слідчого відділу; орган дізнання; особа, яка провадить дізнання.

2. Особи, які мають у справі законний особистий інтерес або представляють інтереси інших осіб: потерпілий; цивільний позивач; цивільний відповідач; підозрюваний; обвинувачений; законні представники неповнолітнього потерпілого і обвинуваченого; представники потерпілого; представники цивільного позивача і цивільного відповідача; захисник

3. Представники громадських організацій та трудових колективів як суб'єкти кримінального судочинства: представник підприємств, установ, організацій, де навчався або працював неповнолітній обвинувачений, та інших організацій.

4. Інші суб'єкти, діяльність яких має допоміжний та епізодичний характер в кримінальному процесі: свідок; понятий; спеціаліст; експерт; перекладач; секретар судового засідання; педагог та ін. Зазначені суб'єкти не мають у кримінальній справі самостійного інтересу і після виконання своїх функцій вибувають із процесу

Суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності - це всі державні органи, посадові і приватні особи, які ведуть кримінальний процес або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і маючи процесуальні обов'язки. При цьому для визнання особи суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності необхідно, щоб однією із сторін правовідносин були органи влади або посадова особа, яка веде процес.

29. Суд, суддя, народні засідателі і присяжні у кримінальному процесі

Суд - єдиний уповноважений державний орган, на який покладена функція правосуддя. З усіх органів, які ведуть процес, лише суд є колегіальним органом. Серед суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, які мають владні повноваження для виконання завдань кримінального процесу, суд посідає особливе місце, бо лише йому належить право не тільки визнати людину винуватою у вчиненні злочину, але й своїм вироком піддати її кримінальному покаранню.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді, у визначених законом випадках - народні засідателі і присяжні.

На посаду професійного судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, з вищою юридичною освітою і стажем роботи в галузі права не менше трьох років, який проживає в Україні не менш як 10 років і володіючий державною мовою (ч. 3 ст. 127 Конституції, ст.59 Закону України "Про судоустрій").

Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховною Суду України. Особа, призначена на посаду судді чи обрана суддею безстроково, набуває статусу професійного судді відповідного рівня і спеціалізації судів: судді місцевого чи апеляційного загального або військового суду, судді Апеляційного суду України, судді Касаційного суду України, судді місцевого, апеляційного або вищого спеціалізованого суду або суддя Верховного Суду України.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

1)визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2)які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3)щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

У кримінальному процесі суди розглядають справи у першій, апеляційній та касаційній інстанціях. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних (ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Більшість кримінальних справ розглядається по суті одноособово суддею, який діє від імені суду. Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд. Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Розгляд справи у апеляційному і в касаційному порядку здійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами у складі трьох суддів. Розгляд справ у виключному порядку здійснюється апеляційними і касаційними судами у складі не менше трьох суддів (ст. 17 КПК).

Коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще й інший злочин, щодо якого обвинувачення йому не було пред'явлено, або злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності суд виносить ухвалу, а суддя – постанову, якими про це повідомляє прокурора або направляє все провадження у справі для проведення досудового слідства (ст.ст. 276, 278 КПК). Одночасно з постановленням вироку суд своєю ухвалою, а суддя — постановою мають право поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад (ст. 279 КПК). Після закінчення розгляду по справі суддя або колегія суддів розглядає зауваження на протокол судового засідання, якщо вони подані учасниками процесу (ст. 88 КПК).

Суддя одноособово або суд вирішують питання, пов'язані із зверненням вироку до виконання (ст. 404 КПК), інші питання, пов'язані з виконанням вироку (ст. 409 КПК), а також із застосуванням примусових заходів медичного і виховного характеру (глави 34, 36 КПК).

Судця одноособово, крім вище названих повноважень, має право порушити кримінальні справи приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК), застосувати запобіжний захід взяття під варту (ст. 165 КПК), продовжити строки тримання обвинуваченого під вартою (ст. 165³ КПК), дати дозвіл на проведення обшуку житла або іншого володіння особи (ч. 3 ст. 177 КПК), примусової виїмки із житла (ч. 4 ст. 178 КПК), здійснювати судовий контроль за законністю і обґрунтованістю відмови в порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи (ст. ст. 236 , 236 КПК) тощо.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних (ч. 2 ст. 124 Конституції).

Народними засідателями є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями. Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються усіма правами судді. Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. Списки народних засідателів затверджуються на строк чотири роки і переглядаються у разі необхідності, але не рідше ніж через два роки. Список народних засідателів публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради (ст.65 Закону України "Про судоустрій").

Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 25-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом залучаються до здійснення правосуддя.

Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ визначених процесуальним законом. Список присяжних за поданням голови апеляційного суду формується на підставі списків виборців комісією, склад якої затверджується відповідно Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, головою обласної ради, Київським та Севастопольським міськими головами.

До списків присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території відповідної області. Цей список затверджується рішенням відповідної ради не пізніше одного місяця з дня одержання подання голови суду і в той же строк надсилається до суду , а також публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.

Списки присяжних затверджуються строком на чотири роки і переглядаються кожних два роки.

Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку. Одна й та сама особа не може бути одночасно включена до списку народних засідателів і списку присяжних.

Не можуть бути народними засідателями і присяжними громадяни:

1)визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2)які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя чи присяжного;

3)щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість;

4)депутати усіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси (ст.ст. 66, 69 Закону України "Про судоустрій").

Підлягають звільненню від виконання обов'язків народного засідателя за розпорядженням голови суду на їх прохання:

1. громадяни, старші 65 років;

2. жінки, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною, а також які мають дітей чи молодшого шкільного віку або утримують дітей-інвалідів, інших хворих або похилого віку членів сім'ї;

3) керівники та заступники керівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

4) особи, які не володіють державною мовою;

5. особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійснення правосуддя;

6. інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються.