70. Підписка про невиїзд

Підписка про невиїзд - найбільш поширений запобіжний захід.

Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого (ч. 1 ст. 15 КПК).

Місце постійного проживання - це населений пункт, в якому особа за певною адресою має постійне житло, перебуває на постійному паспортному і військовому обліку, проживає разом з сім'єю.

Місце тимчасового знаходження - це місце, в якому особа перебувала у зв'язку з проїздом, відрядженням, хворобою, відпусткою, навчанням.

Дозвіл відлучатися з місця постійного проживання або тимчасового знаходження є необхідним у випадках постійного або тимчасового переїзду в інший населений пункт чи в іншу місцевість. При переїзді в межах місця проживання (обмін, отримання квартири) дозволу не потрібно, але про зміну адреси слід повідомити орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа.

Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом. Про це підозрюваному або обвинуваченому повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про невиїзд (ч. 2 ст. 151 КПК).

Застосування підписки про невиїзд оформлюється постановою органу, який провадить розслідування, і самою підпискою, яку дає обвинувачений або підозрюваний.

На який строк застосовується підписка про невиїзд? У законі цей строк не встановлений. Слід вважати, що цей запобіжний захід діє в межах строку досудового розслідування. Стаття 120 КПК України не обмежує строк досудового слідства. Але підписка про невиїзд не може бути безстроковою, оскільки вона суттєво обмежує право громадянина на свободу пересування

71. Особиста порука

Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що заслуговують на довір'я, письмового зобов'язання про те, що воші ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов'язуються за необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу ж вимогу. Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше двох.

Поручитель повідомляється про суть справи, за якої обирається запобіжний захід, а також попереджується про те, що коли обвинувачений, щодо якого обраний запобіжний захід, ухиляється від слідства і суду, то на поручителя може бути накладене грошове стягнення (ч. 1,2 ст. 152 КПК).

Особиста порука застосовується до обвинувачених, які вперше вчинили не тяжкий злочин. Особиста порука - це одна із форм участі громадськості у кримінальному судочинстві.

Відмінність особистої поруки від підписки про невиїзд та інших запобіжних заходів у тому, що її реалізація не супроводжується обмеженням або позбавленням прав чи свобод. Обвинувачений опиняється під виховним впливом людей, близьких йому за спільною працею, місцем проживання або пов'язаних з ним родинними стосунками.

Ця міра запобіжного заходу застосовується як з урахуванням особи обвинуваченого, так і даних, що характеризують кожного з поручителів. Чесне ставлення до праці, належна поведінка, принциповість - лише такі й інші високі моральні та ділові якості мають бути притаманні особам-поручителям. Необхідно також, щоб поручителі за своїм віком, станом здоров'я були здатні виконати взяті на себе зобов'язання.

Проте даний запобіжний захід містить і елементи примусу (обвинувачений зобов'язаний вести себе згідно з вказівками органу розслідування, прокурора, чи суду, що дані йому при застосуванні запобіжного заходу, - не зловживати спиртними напоями, не підгримувати зв'язки з компанією, що негативно впливає на нього, тощо). Недотримання обвинуваченим належної поведінки служить підставою для застосування більш суворого запобіжного заходу.

При відмові поручителів від взятих на себе зобов'язань особиста порука замінюється іншим запобіжним заходом (ч. 3 ст. 152 КПК).

Особиста порука оформляється постановою і зобов'язанням, яке дає кожний поручитель. Поручитель повинен бути ознайомлений зі суттю кримінальної справи і знати про ту відповідальність, яку він несе.

Стаття 153 КПК встановлює порядок вирішення питання про грошове стягнення у поручителя в разі ухилення обвинуваченого від явки до органів дізнання чи слідства.

Якщо обвинувачений ухиляється від явки до органів досудового слідства, слідчий складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується судом на судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. На судове засідання викликається поручитель.

Якщо невиконання поручителем прийнятих зобов'язань буде встановлено на судовому засідання, ухвала про накладення грошового стягнення виноситься судом на тому ж засіданні.

Розмір грошового стягнення визначається судом, але не може перевищувати двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.