98. Недопустимість розголошення даних досудового слідства

Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора в такому обсязі, в якому вони визнають можливим.

У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Винні у розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.

Попередження, що його робить слідчий особам, які брали участь при провадженні слідчих дій або були присутні при цьому, про недопустимість розголошення без його дозволу даних досудового слідства можуть бути письмовими й усними.

99. Складання процесуальних документів при провадженні досудового розслідування

Складання процесуальних документів є необхідною умовою провадження дізнання і досудового слідства. Процесуальні документи, незалежно від повноти їх регламентації у кримінально-процесуальному кодексі, повинні відповідати певним загальним вимогам, оскільки вони фіксують слідчі дії, які провадяться у передбаченій законом процесуальній формі. До таких вимог належать: відповідність процесуального документа тому законові, який передбачає його складання як за назвою та формою, так і за змістом; відповідність процесуального документа за своїм змістом фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи; логічність, стислість і чіткість документа; грамотність і культура оформлення процесуального документа.

Під час досудового розслідування складаються процесуальні документи, які умовно можна поділити на обов'язкові (основні) і факультативні (допоміжні).

До обов'язкових процесуальних документів належать такі види документів, які з кожної кримінальної справи складає орган дізнання або слідчий. У них відображаються висновки з основних питань, які виникають під час дізнання і слідства, рішення про подальший рух справи, про виконання слідчих дій, фіксуються і закріплюються докази. Це постанови, протоколи і обвинувальний висновок.

Закон встановлює основні вимоги до складання обов'язкових процесуальних документів (ст.ст. 85, 130, 223 КПК). а також доповнює їх стосовно конкретної слідчої чи процесуальної дії, наприклад, щодо постанови про обрання запобіжного заходу (ч. 2 ст. 1651 КПК), закриття кримінальної справи (ч. 1 ст. 214 КПК), щодо протоколів допиту обвинуваченого (ст. 145 КПК), свідка (ст. 170 КПК), протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і про пред'явлення йому та його захисникові матеріалів справи для ознайомлення (ст. 220 КПК) та ін.

Факультативними і ті види процесуальних документів, які залежно від конкретних обставин справи вчиненого злочину, особи обвинуваченого, зібраних матеріалів не завжди складаються з кожної кримінальної справи. Факультативні документи сприяють прийняттю правильних рішень слідчим і органом дізнання, забезпеченню прав учасників кримінального процесу, своєчасному і належному виконанню слідчих дій, збереженню речових доказів. Факультативні документи не можна розглядати як другорядні процесуальні документи, оскільки вони відіграють важливу роль у тих кримінальних справах, щодо яких, відповідно до закону, вони повинні складатися з урахуванням обставин справи. До факультативних документів належать: окреме доручення, доручення органу дізнання, заперечення проти вказівок прокурора тощо.

Значення складання процесуальних документів на стадії досудового розслідування зумовлене тим, що, ознайомлюючись із процесуальними документами закінченого досудового слідства, учасники процесу роблять висновки про всебічність, повноту та об'єктивність розслідування, ступінь забезпечення їх прав (ст.ст. 217, 218 КПК). На основі документів прокурор і суд можуть зробити висновок про неповноту розслідування, істотне порушення кримінально-процесуального закону й повернути справу на додаткове розслідування (п. 2 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 246,281 КПК).