Tema 21. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження

171. Поняття стадії перегляду судових рішень у порядку виключного провадження

Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження с самостійною стадією кримінального процесу і формою перегляду судових рішень, які набрали законної сили, внаслідок виявлення після набрання судовим рішенням законної сили нових обставин, які встановлюють незаконність і необґрунтованість цього рішення.

Ці обставини могли існувати під час провадження у справі, щодо якої було винесено вирок (наприклад, неправдиві показання свідка), а також виникнути після винесення вироку і набрання ним законної сили (наприклад, смерть потерпілого від заподіяних йому тілесних ушкоджень). Вони вважаються новими незалежно від того, чи знав про них хтось з учасників процесу. Важливе лише те, щоб нові обставини, які є підставою для відновлення справи, не були відомі органам, які провадили розслідування, і судові при розгляді даної справи.

Відновлення кримінальних справ у порядку виключного провадження створює додаткові процесуальні гарантії здійснення правосуддя. Завданням перегляду судових рішень у порядку виключного провадження, як і в порядку касаційного провадження, є виправлення судових помилок, які призвели до винесення незаконних і необґрунтованих вироків, ухвал і постанов суду. Між цими стадіями є і розбіжності. Перегляд судових рішень у порядку касаційного провадження допускається лише за наявності підстав, які випливають із матеріалів справи. Якщо сумніви у законності й обґрунтованості судових рішень пов'язані з обставинами, які не були відомі судові і виявлені після набрання відповідним вироком, ухвалою, постановою законної сили, питання про перегляд такого рішення може бути розв'язане тільки в порядку виключного провадження.

172. Приводи і підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження

Приводами для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження с заяви про перегляд справи заінтересованих осіб, підприємств, установ, організацій і посадових осіб (ч. 1 ст. 400 КПК). Заяви про перегляд судових рішень подаються прокуророві, який з метою перевірки має право витребувати справу із суду. Якщо така заява надійшла до органів досудового розслідування, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК вони повинні надіслати її прокуророві за належністю.

Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини у справі, зобов'язаний особисто або через орган дізнання чи слідчих провести необхідні розслідування.

Про призначення розслідування нововиявлених обставин виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами провадження досудового слідства.

Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор за наявності підстав для відновлення справи направляє її разом із матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі й уже засуджені, і зі своїм висновком, відповідно, - прокуророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області, прокуророві міст Києва і Севастополя, військовому прокурору (на правах прокурора області), який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду.

Справи, у яких вирок виніс апеляційний суд," прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області або прокурор міст Києва, Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) направляє Генеральному прокуророві України, який вирішує питання про принесення подання до касаційного суду.

Коли прокурор не вбачає підстав для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому мотивованою постановою, про що повідомляє осіб "та підприємства, установи, організації, які подали заяви. Цю постанову прокурора можна оскаржити вищестоящому прокуророві.

Клопотання про перегляд судових рішень на підставі нововиявлених обставин мають право подавати прокуророві учасники процесу, а також інші особи, якщо таке право їм надає закон. Клопотання про перегляд судового рішення на підставі неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, має право подавати засуджений, його захисник чи законний представник, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції, Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень - незалежно від їх участі у розгляді справи судом, а також інші особи, якщо таке право надано їм законодавчими актами України.

Суддя, який розглядає клопотання про перегляд судового рішення, має право витребувати справу із суду.

На підставі подання, яке підписали не менше як п'ятеро суддів касаційного суду, клопотання про перегляд судового рішення на підставі неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотне вплинули на правильність судового рішення, справа призначається до судового розгляду (ст. 4009 КПК).

Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили в порядку виключного провадження є:

1) нововиявлені обставини;

2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Підставами для відновлення справи за нововиявленими обставинами, є фактичні дані, що свідчать про наявність таких обставин. Відповідно до ч. 1 ст. 400⁵ КПК нововиявленими обставинами визнаються:

1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів підчас провадження у справі;

3) всі інші обставини, які не були відомі судові при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного, зокрема, вчинення злочину іншою особою, виявлення нових співучасників злочину, завідомо неправдиві показання потерпілого, встановлені вироком суду, щ0 набрав законної сили (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 22 грудня 1989 р. "Про застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд у порядку нагляду судових рішень в кримінальних справах").

Сфальсифікованими можуть бути речові докази, протоколи слідчих дій, судових засідань, інші документи. Неправильними є як завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного чи висновки і пояснення експерта, за давання яких вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України, так і ті, які вони давали внаслідок помилки.

Зловживання суддів можуть проявитися в одержанні хабара у зв'язку з провадженням у справі, в необ'єктивному веденні судового процесу, у фальсифікації доказів у протоколі судового засідання, у винесенні завідомо неправосудного вироку, ухвали чи постанови у справі.

Зловживання прокурора, слідчого, дізнавача можуть проявитися в одержанні хабара, необ'єктивному проведенні розслідування, притягненні як обвинувачених завідомо невинуватих осіб, завідомо незаконному арешті, застосування насильства до підозрюваних і обвинувачених з метою змусити їх визнати свою вину, фальсифікації доказів тощо.

Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, слідчих, дізнавачів, суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а за неможливості постановлення вироку - матеріалами розслідування (ч. 2 ст. 400⁵КПК). Матеріалами розслідування обмежуються у випадках наявності акта амністії або помилування, смерті винуватого або неодержання згоди відповідного органу на притягнення до кримінальної відповідальності.

Факти фальсифікації доказів, давання свідком або потерпілим завідомо неправдивих показань, завідомо неправильного висновку чи пояснення експерта, чи завідомо неправильного перекладу можуть бути встановлені судовим вироком або матеріалами розслідування.