36. Підозрюваний в кримінальному процесі, його права та обов'язки

Підозрюваним в кримінальному процесі визнається: - особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину; особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого (ст. 43 КПК).

Особа набуває статусу підозрюваного в результаті складання двох процесуальних документів: протоколу затримання і постанови про застосування одного із запобіжних заходів до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого.

Для застосування зазначених примусових заходів необхідна наявність певних фактичних даних, які вказують на причетність особи до вчинення злочину.

Особа може бути затримана за підозрою у вчиненні злочину, за яке в КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі тільки за наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину (ч. 1 ст. 106 КПК).

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, затримання можливе лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного (ч.2ст. 106 КПК).

Право затримати особу за підозрою у вчиненні злочину надане органу дізнання (ст. 106 КПК) та слідчому (ст. 115 КПК).

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч,2 ст. 21 КПК, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Підстави для звільнення з ізолятора тимчасового тримання передбачені у Положенні про порядок короткочасного затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Особа підлягає звільненню з ізолятора тимчасового тримання, якщо:

- не підтвердилась підозра у вчиненні злочину;

- немає необхідності застосовувати запобіжний захід взяття під варту;

- закінчився строк затримання;

- затримання було здійснено з порушенням вимог ч. ч. 1,2 ст. 106 КПК.

Відповідно до ст. 29 Конституції України обґрунтованість затримання протягом 72-х годин повинна бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено мотивоване рішення суду про тримання під вартою.

Кожному затриманому повинно бути невідкладно повідомлено про мотиви затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 2 ст. 29 Конституції).

Підозрюваний - короткочасний і необов'язковий учасник стадії досудового розслідування. Якщо підстав затримання особи за підозрою у вчиненні злочину або застосування до нього запобіжного заходу немає, підозрюваний у процесі взагалі не з'являється. Перебування особи як підозрюваного обмежується коротким строком: затримання не може перевищувати 72-х годин ( ч. 10 ст. 106 КПК), а обраний запобіжний захід щодо підозрюваного -10 діб (ч.4 ст.148 КПК)

Протягом зазначених строків підозрюваному повинно бути пред'явлено обвинувачення. Якщо обвинувачення не пред'явлено, підозрюваний звільняється з ізолятора тимчасового тримання, обраний запобіжний захід скасовується і особа перестає бути підозрюваним. В подальшому підозрюваний може брати участь у справі як свідок. З моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого підозрюваний стає обвинуваченим.

Як учасник процесу підозрюваний наділений процесуальними правами для захисту своїх законних інтересів, і на нього покладаються відповідні обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43¹ КПК підозрюваний має право:

- знати, в чому його підозрюють;

- давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

- мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

- подавати докази;

- заявляти клопотання і відводи;

- вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання;

- подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання слідчого і прокурора;

- за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається у протоколі затримання або в постанові про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 43¹ КПК).

Право мати захисника роз'яснюється підозрюваному окремо, про що складається окремий протокол (ст. 21 КПК).

Підозрюваний зобов'язаний:

- з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого і прокурора;

- не ухилятися від дізнання і досудового слідства;

- не перешкоджати проведенню розслідування шляхом вчинення незаконних дій;

- дотримуватись умов застосованого запобіжного заходу;

- підпорядковуватись винесеним відповідно до закону постановам осіб, які ведуть розслідування (ст.ст. 135,136 КПК).

У випадку неявки без поважних причин підозрюваний може бути підданий приводу (ст.ст. 135,136 КПК).