145. Закриття кримінальної справи судом

Закриття справи під час її розгляду, згідно зі ст. 282 КПК, можливе, коли суд встановить, що:

1) підсудний на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг одинадцятирічного віку (п. 5ч. 2 ст. 6 КПК);

2) відбулося примирення потерпілого з підсудним у справах приватного обвинувачення, крім випадків, коли таке примирення не може бути прийняте судом (п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК);

3) потерпілий або його представник у справах приватного обвинувачення не з'явився на судове засідання без поважних причин, а підсудний не заявляє клопотання про розгляд справи по суті за відсутності потерпілого (ст. 290 КПК);

4) відсутня скарга потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 27 КПК (п. 7 ч. 1 ст. 6 КПК);

5) настала смерть підсудного, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами (п. 8 ч.1 ст. 6 КПК);

6) щодо підсудного вже є вирок з того ж обвинувачення, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на цій же підставі (п .9 ч. 1ст. 6 КПК),

7) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого чи прокурора про закриття кримінальної справи з того ж обвинувачення (п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК);

8) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого прокурора про відмову в порушення справи за тим же фактом (п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК).

Суд має право звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпеку або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ч. 1 ст. 7 КПК). Під зміною обстановки, внаслідок якої вчинене діяння втрачає характер суспільно небезпечною, треба розуміти зміну політичних та економічних умов, що мають значення для всієї країни, а також зміну конкретної обстановки на даній місцевості. Під впливом цих змін у результаті сприятливої обстановки, в якій винний безпосередньо перебував до і після вчинення діяння, особа може перестати бути суспільно небезпечною.

Провадження у кримінальній справі суд може закрити у зв'язку:

1) дійовим каяттям;

2) примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

4) передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) закінченням строків давності (ч. 1 ст. 71 КПК).

За наявності підстав, зазначених у ст. 45 КК, у справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком щодо осіб, які вперше вчинили злочин невеликої тяжкості і після вчинення злочину щиро покаялися, активно сприяли розкрито злочину, повністю відшкодували завдані ними збитки або усунули заподіяну шкоду, суд на судовому засіданні виносить постанову про закриття справи (ч. 2 ст. 72 КПК).

У справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, за наявності підстав, зазначених у ст. 46 КК (особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду), суд на судовому засіданні виносить постанову про закриття кримінальної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК суд на судовому засіданні виносить постанову про закриття справи щодо неповнолітнього за наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 97 КК (неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, його виправлення можливе без застосування покарання). У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені у ч. 2 ст. 105 КК.

За наявності підстав, зазначених у ст. 47 КК (особа вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на Поруки за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів І впливу та не порушуватиме громадського порядку), суду справах, що надійшли з обвинувальним висновком, на судовому засіданні виносить постанову про закриття кримінальної справи і повідомляє колектив про передачу їм особи на поруки (ч.ч. 3,4 ст. 10 КПК).

Суд на судовому засіданні за наявності підстав, передбачених у ч.1 ст.49 КК, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, якщо справа надійшла до суду з обвинувальним висновком, коли минуло:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який, згідно із законом, може бути призначене довічне позбавлення волі, вирішує суд. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і заміняється позбавленням волі на певний строк (ч. 4 ст. 11і КПК). Строк давності не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства (ч. 5 ст. 49 КК).

В ухвалі або постанові судді про закриття справи, яка виноситься у нарадчій кімнаті, необхідно навести підстави закриття справи, а також рішення, які стосуються скасування запобіжного заходу щодо підсудного, цивільного позову і можливої конфіскації майна, судових витрат тощо.

При вирішенні питання про закриття кримінальної справи суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити про це потерпілого та його представника. Потерпілий або його представник можуть оскаржити рішення про закриття справи в апеляційному порядку (ст. 12 КПК).