Тема 8. Одержання, розгляд і вирішення заяв і повідомлень про злочини. Порушення кримінальної справи

79. Поняття, значення стадії порушення кримінальної справи

Порушення кримінальної справи є початковою стадією кримінального процесу.

Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта - винесення постанови або ухвали про її порушення чи відмови в цьому. Вона включає систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема: прийняття, розгляд та перевірка заяв і повідомлень про злочини; вжиття заходів про відвернення і припинення злочинів; прийняття рішення про порушення кримінальної справи або про його відмову; прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю вказаних рішень.

Своєчасне й обґрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання злочинам та для виконання інших завдань кримінального судочинства.

Завданнями на стадії порушення кримінальної справи є: прийняття, реєстрація, розгляд, перевірка заяв та повідомлень про злочини,' прийняття щодо них рішень, виявлення та попередження злочинів. Засобами вирішення цих завдань є процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Підсумковими рішеннями стадії порушення кримінальної справи є рішення про порушення справи або рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Швидкий та всебічний розгляд заяв та повідомлень про злочини створює оптимальні умови для вирішення слідчим завдань: встановити об'єктивну істину та забезпечити захист прав громадян і юридичних осіб. Несвоєчасне порушення кримінальної справи ці умови ускладнює: особи, заінтересовані в результатах справи, отримують можливість приховувати сліди злочину та перешкоджати встановленню істини.

Процесуальне значення стадії порушення кримінальної оправи полягає у наступному:

1. Тільки після прийняття рішення про порушення кримінальної справи допускається проведення слідчих дій і застосування заходів кримінально-процесуального примусу. До порушення кримінальної справи у випадках, що не терплять зволікання, допускається проведення огляду місця події. У такому разі, за наявності підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК).

2. Дана стадія є своєрідним фільтром, через який проходить інформація про різні діяння, які вимагають реагування у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку. При цьому "відсіюється" інформація про діяння, які не містять ознак злочину. У випадку встановлення обставин, що виключають провадження у справі (ч. 1 ст. 6 КПК), приймається рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

3. На стадії порушення кримінальної справи визначається, хоч і попередньо, кваліфікація злочину, а також межі дослідження обставин конкретної справи.

4. На цій стадії визначається місце провадження досудового слідства.

80. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи

Для законного і обґрунтованого порушення кримінальної справи необхідна наявність приводів і підстав.

Привід для порушення кримінальної справи - це передбачене законом джерело інформації, з якого орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд довідуються про вчинений злочин або злочин, що готується.

Частина 1 ст. 94 КПК містить вичерпний перелік приводів для порушення кримінальної справи. До них відносяться :

1. Заяви та повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.

Заяви і повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян про злочини можуть бути усними і письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, що підписує заявник і посадова особа, яка приймала заяву. При цьому заявника попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК), про що зазначається у протоколі.

Письмову заяву повинна підписати особа, від якої вона виходить. До порушення справи слід пересвідчитись в особі заявника, попередити його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення і відібрати від нього відповідну підписку.

Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб мають бути викладені у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 95 КПК).

2. Повідомлений представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з полічним.

У пункті 2 ч. 1 ст. 94 КПК передбачений різновид як усних, так і письмових заяв і повідомлень осіб, які затримали підозрюваного у вчиненні злочину.

3. Явки з повинною.

Явка з повинною - це особисте, добровільне письмове або усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений, підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявності ознак злочину, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого.

Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються відомості про особу заявника і викладений зміст заяви від першої особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала протокол.

Якщо усна заява про явку з повинною зроблена на судовому засіданні, то відомості про особу заявника заносяться до протоколу судового засідання і підписуються заявником. Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із протоколу судового засідання відповідному прокуророві.

Письмова заява про явку з повинною має бути підписана заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати її прийняття.

У випадку явки з повинною встановлюється особа заявника, після чого складається протокол, у якому докладно викладається зроблена заява. Протокол підписують особа, яка з'явилася з повинною, і посадова особа, яка склала протокол. Про кримінальну - відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину особу, яка з'явилася з повинною не попереджають.

Не можна вважати явкою з повинною заяву особи, яка вчинила злочин, надіслану поштою або зроблену по телефону. Якщо такий заявник не може з'явитись до відповідного органу через тяжку хворобу, його заява про злочин може бути прийнята і занесена до протоколу за місцем його перебування співробітником органу дізнання, слідчим або прокурором.

За загальним правилом, явка з повинною - це пом'якшуюча обставина, але є випадки, коли вона взагалі виключає кримінальну відповідальність (ч.2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212 , ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 385, ч. 4 ст. 401 КК України).

4. Повідомлення опубліковані в пресі.

Під пресою розуміються періодичні видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше разів на рік, мають свідоцтво про державну реєстрацію, а також додатки до них. Повідомлення, опубліковані у пресі, - це статті, нариси, замітки, фейлетони. За повідомленнями, опублікованими у пресі, кримінальну справу порушує прокурор - з мстою недопущення паралельних проваджень.

5. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором і судом ознак злочину.

Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею і судом ознак злочину означає, що ці органи незалежно від будь-яких заяв і повідомлень самі виявляють ознаки злочину: прокурор - під час перевірки у порядку загального нагляду; слідчий - при розслідуванні справи; орган дізнання - під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; суд або суддя - у процесі розгляду кримінальних і цивільних справ.

Підстави до порушення кримінальної справи передбачені у ч. 2 ст. 94 КПК, згідно з якою справа може бути порушена у тих випадках, коли є достатньо даних, що вказують на наявність ознак злочину. Повідомлення про ознаки злочину містяться в заявах і повідомленнях, а також у матеріалах перевірки. Під ознаками злочину слід розуміти окремі риси події, що є характерними для злочину або для його матеріальних наслідків. Це стосується здебільшого елементів об'єктивної сторони злочину і його суб'єкта (суспільна небезпека, протиправність, винність і караність).