18.Принцип здійснення правосуддя у кримінальних справах на засадах рівності громадян перед законом і судом

Даний принцип кримінального процесу закріплений у низці конституційних норм, а також в КПК України (ст. 16).

Відповідно до ст. 21 Конституції усі люди є вільними і рівними щодо своєї гідності та прав.

Громадяни мають рівні конституційні права та свободи і є рівними перед законом (ч. 1 ст. 24 Конституції).

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч. 2 ст. 24 Конституції).

Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції, одним з основних принципів судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зазначені положення Конституції, відтворені у КПК, не створюють ніяких привілеїв або підстав для дискримінації жодної особи, яка бере участь у справі. Ці вимоги поширюються на все провадження справи, а не тільки на судові стадії.

Всі суб'єкти кримінального судочинства, які займають однакове процесуальне положення, рівні перед законом і судом, прокурором і органами досудового розслідування. Кожний з них у межах свого процесуального становища має однакову можливість користуватися передбаченими законом процесуальними правами та однаково виконувати покладені на них обов'язки. Щодо підозрюваних і обвинувачених, це виявляється в їх рівному праві на кваліфіковану юридичну допомогу з боку захисника у всіх, без винятку, кримінальних справах.

Рівність громадян перед судом і законом виявляється і в тому, що при порушенні, розслідуванні, розгляді, вирішенні кримінальних справ щодо всіх громадян застосовується одне й те ж кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство. Всі громадяни несуть однакову відповідальність перед судами, не маючи при цьому ніяких привілеїв і не зазнаючи жодних обмежень.

Наявність правил про підслідність і підсудність кримінальних справ не суперечить принципу рівності громадян перед законом і судом. Громадяни не отримують ніяких привілеїв, наприклад, у тих випадках, коли кримінальна справа розглядається по суті вищестоящим судом. Щодо всіх справ встановлений єдиний і обов'язковий для всіх судів, органів прокуратури і досудового розслідування порядок кримінальне-процесуального провадження.

Як виняток, з принципу рівності громадян перед судом і законом можна розглядати правила про недоторканність Президента України, кандидатів у Президенти, депутатів, кандидатів у депутати, суддів. Такий виняток необхідний для забезпечення належного виконання вказаними особами функцій, незалежно від незаконних впливів.

Порушення принципу рівності громадян перед законом і судом тягне за собою кримінальну відповідальність (ст.161 КК України).

19. Принцип національної мови судочинства

Державною мовою в Україні є українська мова (ч. 1 ст. 10 Конституції). Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається законом (ч. 5 от, 10 Конституції). Детально цей принцип врегульований в Законі України "Про мови"( ст.. 19 КПК).

Зміст принципу національної мови судочинства розкривається в таких положеннях :

1. Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості (ч. 1 ст. 19 КПК). Однією з вимог, що ставиться до кандидатів у судді, є володіння державною мовою (ч.3 ст. 127 Конституції),

2. Особам, що беруть участь у справі (підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, їх представникам, експертам, свідкам та іншим) і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ч. 2 ст.9 КПК).

Визначення поняття особи, яка не володіє мовою судочинства, закон не подає.

Це поняття - оцінювальне, тому питання про володіння або не володіння мовою судочинства у кожному конкретному випадку вирішує слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор, суд.

Володіння мовою передбачає здатність особи добре її розуміти і вільно нею висловлюватись.

3. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого законом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє (ч. 3 ст. 19 КПК).

Обвинуваченому вручаються у перекладі його рідною мовою тільки ті процесуальні документи, копії яких повинні обов'язково надаватись йому, наскільки того вимагає закон (наприклад, постанова про притягнення як обвинуваченого ч. 2 ст. 140, обвинувальний висновок - ст. 254 КПК, вирок - ст. 344 КПК).

Недотримання принципу національної мови судочинства тягне за собою скасування прийнятих у справі рішень. Кримінальна справа підлягає поверненню для провадження додаткового розслідування, якщо порушені вимоги ст. 19 КПК про забезпечення обвинуваченому, який не володіє мовою, якою ведеться судочинство, перекладача (підпункт "в" п. ІЗ постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, яке регулює повернення справ на додаткове розслідування" від 25 березня 1988 р.).

Якщо справу розглянуто без участі перекладача у тих випадках коли підсудний не володіє мовою, якою провадилося – це є істотним порушенням (відповідно до п. 5 ч. 370 КПК кримінально-процесуального закону), яке тягне безумовне скасування вироку.