Вибір транспортних засобів.

При виборі транспортних засобів слід виходити із характеру потокової лінії, планування ділянки, габаритів виробів, величини транспортної партії.

При виборі розміру транспортної партії треба враховувати, що її збільшення викликає відповідне збільшення транспортного запасу. Тому при остаточному встановленні розміру транспортної партії мають бути прийняті до уваги працеємність, габарити і маса, періодичність обслуговування потокової лінії, щоб з одного боку не займати дуже великі площі, а з іншого дуже часто не проводити транспортування проміж робочими місцями. Розмір транспортної лінії дорівнює - N_діб/4.

У разі пересування невеликих транспортних партій можна використовувати транспортери або пристрої не механізованого транспорту.

Якщо проектується механізований транспорт, необхідно розрахувати робочу довжину потокової лінії або конвеєра. Робоча лінія розраховується як: L=і*1, де: L – робоча довжина потокової лінії, м; і – кількість робочих місць по один бік конвеєра; 1 – середня відстань між осями двох робочих місць, м.

Швидкість руху конвеєра при безперервному просуванні деталей.- V=І/r, де:V – швидкість руху конвеєра, м/хвил; r – такт, хвил.

У курсовому проекті слід надати ескіз обраних транспортних засобів (із розмірами), описати їх конструкцію і принцип дії.

У разі використання транспортерів, роликових пересувачів слід обґрунтувати економічну доцільність їх застосування і доречно погодити розміщення цих засобів із плануванням робочих місць на потоці. У даному проекті розмір лінії паяння прийняти таким, що дорівнює 6х1 м, всіх інших робочих місць 1.5х1,5 м.

Розрахунок наробок потокової лінії

У курсовому проекті слід аналітично і графічно визначити лише внутрішньо лінійні наробки: технологічний, транспортний і оборотний. Страховий запас не розраховують, а обґрунтовують доцільність його застосування на окремих операціях потоку і на основі досвіду (або досліду) встановлюють його розмір.

Величину технологічного наробку на робочих місцях у разі передачі плат транспортними партіями визначають за формулою :

де: Z₁ – технологічний наробок плат, од.; m - кількість операцій на лінії або на окремій її дільниці; С – кількість робочих місць на операціях; р - кількість плат або транспортних партій, що обробляються одночасно.

Величину транспортного наробку -Z₂ визначають за такими формулами:

- у разі використання безперервного транспортування:

- у разі періодичного транспортування (пульсуючий потік):

де: L - довжина транспортного устрою (рольганга, конвеєра), м; е - відстань між виробами (транспортними партіями) на транспортному устрої, м; р - величина транспортної партії, од.; R_ТР - періодичність транспортування, хв.; r - такт поточній лінії, хв.; m – кількість операцій.

Для прямоточного виробництва (для несинхронізованих операцій) визначають обернені наробки - Z₃.

В рис. 5.1.2 надано приклад графіку роботи потокової лінії за один період обслуговування.

Величину оборотних наробок розраховують стосовно кожної двійки операцій на основі побудови графіка просування оборотних наробок. Відтворення завантаження робочих місць по операціях наведено на графіку роботи потокової лінії (рис. 5.1.2). Після цього для кожної пари суміжних операцій будується ломана лінія створення наробок (від нуля до максимуму) і витрачання наробок (від максимуму до нуля). При цьому додержання масштабу не є строго обов’язковим.

Після графічного визначення точкової величини наробки, розраховують максимум. Точки перелому ломаної лінії визначаються режимом роботи і перервами у виконанні операцій. Змінення наробок визначається як від’ємність продуктивності двох суміжних операцій за період, у продовж якого режими роботи або перерви двох суміжних операцій залишаються незмінними. Як тільки змінюється режим роботи хоча б однієї з двох суміжних операцій, змінюється темп створення або використання наробок (тобто кут нахилу прямої на даній ділянці ломаної лінії). Величина наробки по кожній парі суміжних операцій за той чи інший проміжок часу визначається за формулою :

де: Z₃ - величина наробок за період Т, од.; Т - період сумісної роботи робочих місць, хв.; С₁ і С₂ - кількість робочих місць на суміжних операціях, що працюють у продовж періоду Т; t_шт1, t_шт2 – штучний час операцій, хвил.

Так, наприклад, розрахунок обернених наробок між 1-м і 2-м робочими місцями буде складатись із трьох етапів: