- Поточний рівень запасу (включає вже наявні вироби).
Стандартне відхилення за період T+L
незалежних потреб
.
Оскільки кожен день незалежний, а
постійна:
.
Якщо вважаєте за потрібне використовувати
модель, слідкуйте за тим, щоб застосовувались
одні і ті ж одиниці виміру. Потребу
можна прогнозувати і переглядати для
кожного контрольного періоду.
Річний дефіцит, який очікується, можна визначити із формули:
(
;
,
де: E(z) – очікувана величина дефіциту
виробів при =1; Р –
рівень обслуговування, що вимагається
(задається як 95% потреби); (1-Р) – частка
потреби, що залишилась не задоволеною;
- потреба в період контрольного терміну
(тут
-
денна середня потреба; Т – кількість
днів).
Залежність величини дефіциту виробів, яка очікується у запасі від стандартного відхилення (попит = 1) можна узяти з наведеної таблиці (табл.4.11). Ймовірність реалізації останнього виробу слід визначити як відношення максимальних витрат до максимального прибутку (одноперіодна модель): Р ML/(MP+ML),
де: МР – прибуток від продажу n – го виробу;
МL- витрати, якщо n - й виріб не буде реалізовано.
Якщо розглядається ймовірність, то взаємозв’язок “max прибуток – max втрати” приймає вигляд: P(MP) (1-P)ML, (4.1)
де: Р - ймовірність того, що товар (вироб) буде реалізовано;
(1- Р) – ймовірність того, що виріб не буде продано.
Таблиця 4.11 Залежність значення дефіциту від значень стандартних
відхилень
|
E(z) |
Z |
E(z) |
Z |
E(z) |
Z |
E(z) |
Z |
|
4,5 |
-4,5 |
2,2 |
-2,2 |
0,399 |
0 |
0,004 |
2,3 |
|
4,4 |
-4,4 |
2,1 |
-2,1 |
0,351 |
0,1 |
0,003 |
2,4 |
|
4,3 |
-4,3 |
2,008 |
-2 |
0,307 |
0,2 |
0,001 |
2,5 |
|
4,2 |
-4,2 |
1,911 |
-1,9 |
0,267 |
0,3 |
0,001 |
2,6 |
|
4,1 |
-4,1 |
1,810 |
-1,8 |
0,23 |
0,4 |
0,001 |
2,7 |
|
4 |
-4 |
1,718 |
-1,7 |
0,198 |
0,5 |
0,001 |
2,8 |
|
3,9 |
-3,9 |
1,623 |
-1,6 |
0,189 |
0,6 |
0 |
2,9 |
|
3,8 |
-3,8 |
1,529 |
-1,5 |
0,143 |
0,7 |
0 |
3 |
|
3,7 |
-3,7 |
1,437 |
-1,4 |
0,12 |
0,8 |
0 |
3,1 |
|
3,6 |
-3,6 |
1,348 |
-1,3 |
0,1 |
0,9 |
0 |
3,2 |
|
3,5 |
-3,5 |
1,256 |
-1,2 |
0,083 |
1 |
0 |
3,3 |
|
3,4 |
-3,4 |
1,169 |
-1,1 |
0,089 |
1,1 |
0 |
3,4 |
|
3,3 |
-3,3 |
1,083 |
-1 |
0,056 |
1,2 |
0 |
3,5 |
|
3,2 |
-3,2 |
1 |
-0,9 |
0,046 |
1,3 |
0 |
3,6 |
|
3,1 |
-3,1 |
0,92 |
-0,8 |
0,037 |
1,4 |
0 |
3,7 |
|
3,0 |
-3 |
0,843 |
-0,7 |
0,029 |
1,5 |
0 |
3,8 |
|
2,9 |
-2,9 |
0,769 |
-0,6 |
0,023 |
1,6 |
0 |
3,9 |
|
2,8 |
-2,8 |
0,698 |
-0,5 |
0,018 |
1,7 |
0 |
4 |
|
2,7 |
-2,7 |
0,63 |
-0,4 |
0,014 |
1,8 |
0 |
4,1 |
|
2,6 |
-2,6 |
0,587 |
-0,3 |
0,011 |
1,9 |
0 |
4,2 |
|
2,5 |
-2,5 |
0,507 |
-0,2 |
0,008 |
2 |
0 |
4,3 |
|
2,4 |
-2,4 |
0,451 |
-0,1 |
0,006 |
2,1 |
0 |
4,4 |
|
2,3 |
-2,3 |
0,399 |
0 |
0,005 |
2,2 |
0 |
4,5 |
Вирішуючи нерівність (4.1) відносно Р, будемо мати Р ML/(MP+ML). Тобто, об’єм запасу слід збільшувати доти доки ймовірність продажу останнього доданого виробу не буде дорівнювати, або не стане більшою за відношення – ML/(MP+ML)
Управління постачанням.
Оптимальний об’єм
замовлення.
,
де: D – попит, одиниць/рік; S – витрати
замовлення; Н – витрати збереження на
одиницю в рік.
2.Модель виробничого процесу:
,
де:
-
кількість виробничих одиниць; d – обсяг
попиту за день; S – витрати замовлення;
– об’єм
виробництва за день.
3. Кількість одиниць в замовленні із
врахування витрат на резервування:
,
де :
- витрати на резервування, одиниць/рік.
4. Оптимальна кількість одиниць за рік
поверх резервування:
5. Кількість одиниць, що резервуються:
6.Загальні витрати:
,
де:
- вартість перебудови;
- витрати на збереження;
- вартість продукції.
6. Вартість із врахуванням дисконту:
,
де: J – дисконт; -
ціна.