5.2 Управління якістю продукції і виробничого процесу

Метою даної курсової роботи є розкриття основної економічної проблеми - підвищення якості продукції і процесу.

Найважливішим джерелом зростання ефективності виробництва вважається постійне підвищення технічного рівня і якості продукції, що випускається. Для технічних систем характерна жорстка функціональна інтеграція всіх елементів, тому в них немає другорядних елементів, які можуть бути неякісно запроектовані і виготовлені. Таким чином, сучасний рівень розвитку науково-технічного прогресу (НТП) і економічних відносин значно посилив вимоги до технічного рівня і якості виробів в цілому і їх окремих елементів.

У якості методологічної основи операційних процедур і методів управління якістю використовується системний підхід і його інструментарій системний аналіз. Системний підхід дозволяє об’єктивно вибирати масштаби і напрями управління якістю, види продукції, форми і методи виробництва, що забезпечують найбільший ефект операцій і засобів, що затрачують на підвищення якості продукції. Відносно операційного менеджменту, то системний підхід до всебічного поліпшення якості продукції, дозволяє закласти наукові основи організацій, об’єднань, органів планування, логістично-маркетингових відносин.

Для зручності і ефективності аналізу, проект розглянемо на основі деякого позиційного підходу. В цьому сенсі проект поділимо на такі складові:

1. Постанова проблеми - опис загальних принципів управління якістю, методів, на підставі яких відбувається управління.

2 Аналіз за допомогою діаграм Ісікави і Паретто причини і чинників для бездефектного виробництва.

3. Розробка і пропозиція низки конкретних заходів до поліпшення якості. На підставі загальних принципів операційного управління, розглянемо вплив нововведень на ефективність управління якістю продукції конкретного підприємства.

Сутність загальної теорії управління якістю.

Механізм управління, згідно загальної теорії управління можна зобразити у вигляді схеми (рис.5.2.1) .

Умовні позначення: прямий зв’язок

зворотний зв’язок

Рисунок 5.2.1 Загальна схема управління

Як відомо, застосування основних принципів теорії управління передбачає наявність визначених умов. Такими основними умовами вважаються:

• Наявність програм поведінки керованого об’єкту або завдань, запланований рівень параметрів його стану;

• Нестійкість об’єкту по відношенню до програми і заданих параметрів, тобто об’єкт повинен відхилятися від заданої програми або планових значень параметра;

• Наявність способів і засобів для виявлення і вимірювання відхилення об’єкту від заданої програми або значень параметрів;

• Наявність можливості впливати на керований об’єкт з метою усунення виникаючих відхилень

1. Програми якості після встановлення значень показників можуть входити складовою частиною у відповідні корпоративні, державні плани і програми, плани проектно-конструкторських організацій, виробничих об’єднань підприємств, договірні зобов’язання. Показники якості обумовлюються в операціях на товарних біржах і при інших формах руху товарів.

Вимоги до якості встановлюються і фіксуються в нормативних і нормативно-технічних документах: державних, галузевих, фірмових стандартах, технічних умовах на продукцію, в технічних завданнях (ТЗ) на проектування або модернізацію виробів, в кресленнях, технологічних картах і технологічних регламентах, в картах контролю якості і т.ін.

2. Стосовно другої умови можна розглядати декілька ситуацій. Перш за все, зверніть увагу на те, що відхилення якості продукції від заданих параметрів відбувається, як правило, в бік дефектності і має загальні і приватні вияви. До числа загальних відносяться моральний знос, фізичне і моральне старіння продукції, тобто втрата первинних властивостей при експлуатації і зберіганні.

Нестійкість, мінливість якості продукції виявляється не тільки в двох загальних тенденціях фізичного і морального старіння. Мають місце так звані приватні відхилення якості від встановлених вимог. Вони надзвичайно різноманітні і обумовлені вже не економічною і технічною природою, а умовами зовнішнього характеру: порушеннями правил і умов експлуатації, помилками розробників і виробників, порушеннями виробничої дисципліни, дефектами приладів, устаткування, за допомогою якого виготовляється і використовується продукція і т.ін.

Значення показників якості, що обумовлена приватними відхиленнями заданих параметрів, мають випадковий характер. Тобто поява дефектів продукції (виробу) може очікуватись з певним ступенем імовірнолсті.

Помітно на значення оцінки якості впливає нестійкість і мінливість потреб. Параметри продукції можуть в повній мірі відповідати нормативній і технічній документації, але змінюються вимоги споживачів і якість при незмінних параметрах може отримати негативну економічну оцінку.

Таким чином, з точки зору об’єктивної реальності, якість являє собою хронічно нестійкий об’єкт (систему), знаходиться в постійному русі, що задовольняє другій умові загальної теорії управління.

3. В практичній діяльності менеджери відстежують процес втрати властивостей якості, виміряють і оцінюють ці зміни. Такі процедури входять до поняття контролю якості. Так для того, щоб уповільнити процес фізичного старіння, встановлюються сприятливі експлуатаційні режими і умови зберігання, використовуються різні профілактичні заходи по технічному обслуговуванню і поточному ремонту. Якщо погіршення якості переходить за межі допустимих значень (контрольних меж), проводиться капітальний ремонт.

Тобто якість як система, що потребує управління задовольняє третій і четвертій умовам загальної теорії управління .

При організації раціональної і ефективної роботи до проектування і управління якістю, незалежно від масштабів системи, форм і методів контролю, операційні менеджери завжди діяли, діють і будуть діяти приблизно за такою схемою:

• Визначення потреби і вироблення вимог до якості продукції і якості процесу (план, програма якості);

• Додання вихідному матеріалу необхідних властивостей (виконання плану, програми якості);

• Перевірка відповідності отриманої якості проектним вимогам (виявлення відхилень) або констатація відповідностей;

• Дія для усунення відхилень отриманої якості від заданого (зворотний зв’язок).

При такому алгоритму дій якості, як системі, притаманні властивості, що мають надзвичайно важливе значення для розуміння всієї філософії тотальної якості (TQM). Серед цих властивостей наявність єдності і органічного поєднання прямих і зворотних зв’язків у всіх діях людей, що пов’язані із створенням і використовуванням (споживанням) продукції.

Наведений алгоритм дій може мати вираз блок – схеми.

Блок - схема алгоритму буде складатись із шістьох блоків, які містить перелік чинників і дій. До числа чинників, що впливають на якість (прямокутник в центральній частині схеми) відносяться:

- верстати, машини, інше виробниче устаткування;

- професійна майстерність, знання, навички, досвід, психофізичний стан працівників.

До блоку умов забезпечення якості входять такі чинники:

- характер виробничого процесу, його інтенсивність, ритмічність тривалість;

- кліматичний стан навколишнього середовища і виробничих приміщень;

- інтер’єр і виробничий дизайн;

- характер матеріальних і моральних стимулів;

- морально-психологічний клімат у виробничому колективі;

- форми організації інформаційного обслуговування і рівень оснащеності робочих місць;

- стан соціально-матеріального середовища тих хто працює.

Сутність такого алгоритму витікає із універсальної блок - схеми управління якістю продукції (рис.5.2.2).

Чому слід виділяти чинники і умови? Ці показники реально змінюють властивості сировини і вихідних матеріалів до заданого рівня якості засобу виробництва. На можливостях чинників позначаються умови, в яких вони взаємодіють. Практика показує, що таке розподілення, такий підхід дозволяє не тільки більш чітко організувати контролюючі процеси, але і більш цілеспрямовано і ефективно визначати заходи до забезпечення потрібної якості.

При виникненні відхилення від заданих параметрів якості, які виявляються в блоці порівняння і прийняття рішення, блок цілеспрямованих операційних дій для усунення цих відхилень спрямовує зусилля або на чинники, або на умови, або одночасно на те і інше. Заходи операцій і їх поєднання залежать від характеру і величини відхилень якості, і від ефективності тих або інших можливих варіантів усунення відхилень.

Умовні позначення: прямий зв’язок

‑ ‑ ‑ ‑ ‑ ‑ ‑ ‑ ‑ ‑ зворотній зв’язок

Рисунок 5.2.2. Блок – схема алгоритму управління якістю

За універсальною схемою працюють всі, але найбільш часто робочі, майстри, контролери ВТК. Для них план за якістю укладений в кресленнях, технологічних операційних і контрольних картках. Робітники часто самі безпосередньо проводять порівняння фактичних і заданих в технологічній документації параметрів якості і самі, як правило, ухвалюють рішення про те, яким способом, прийомом ліквідовувати відхилення. Тут механізм управління якістю знаходиться в руках працівника і діяльність його залежить від професійних навичок, знань. Він як би закладений в самому робітнику і в тих умовах, в яких йому доводиться працювати.

В даному випадку узагальнена схема управління якістю, що наведена може сприйматись як первинне уявлення, первинна ланка складної, багаторівневої роботи по управлінню якістю.

При цьому, чим вище рівень концентрації виробництва, його спеціалізації і кооперації, тим вище рівень системи якості, а отже складніше механізм, що забезпечує її функціонування.

Для ефективної організації управління якістю продукції необхідно, щоб не лише об’єкт управління був чітко виділений, але і щоб чітко були визначені категорії управління, тобто явища, що дозволяють краще усвідомити і організувати весь процес.

Відносно управління якістю продукції слід виділити як мінімум наступні категорії:

Об’єкт управління – якість продукції. Іноді у вигляді об’єкту управляння сприймається конкурентоспроможність, технічний рівень, або будь-який інший показник, характеристика. Крім того, із системних позицій, як об’єкт управління може виступати або вся сукупність властивостей продукції, або окрема її частина, група, або окрема властивість.

Ціль управління – рівень і стан якості продукції з урахуванням економічних інтересів виробника і споживача, а також вимог безпеки і екологічності продукції. Йдеться про те, яку сукупність властивостей і який рівень якості слід задати, а потім досягти і забезпечити, щоб дана сукупність і даний рівень відповідали характеру потреби. При цьому виникають питання виробництва і споживання, доступності ціни для споживача, рівень собівартості і прибутковості продукції для її розробника і виробника. Не можна також випустити з уваги терміни розробки продукції розгортання її виробництва і доведення до споживача, що напряму пов’язано із конкурентоспроможністю.

Суб’єкт управління – управляючі органи всіх рівнів і особи, покликані забезпечити досягнення і зміст планованого стану організації і рівня якості продукції.

Методи і засоби управління – заходи, якими органи управління впливають на елементи виробничого процесу, до досягнення і підтримки запланованого стану і рівня якості продукції. В прикладному сенсі процедури управління якістю спираються на наступні чотири типи методів:

Економічні методи, що забезпечують створення економічних умов, які б спонукали колективи підприємств, конструкторських, технологічних і інших організацій вивчати запити споживачів, створювати, виготовляти і обслуговувати продукцію, що задовольняє ці потреби і запити. До числа економічних методів відносяться: правила ціноутворення, умови кредитування, економічні санкції за недотримання вимог стандартів і технічних умов, правила відшкодування економічного збитку споживачу за реалізацію йому неякісної продукції;

Методи матеріального стимулювання, що передбачають, з одного боку, заохочення працівників до створення і виготовлення високоякісної продукції (до числа цих методів відносяться: створення систем преміювання за високу якість, встановлення надбавок до заробітної платні і ін.), а з іншого – стягнення за заподіяний збиток від її дефектності;

Організаційно-розпорядливі методи, в основі яких обов’язкові для виконання директиви, накази, вказівки керівників. До числа організаційно-розпорядливих методів управління якістю продукції можна зарахувати також вимоги нормативної документації;

Виховні методи, що роблять ставку на свідомість і настрій учасників виробничого процесу, спонукають їх до високоякісної праці і чіткого виконання спеціальних функцій управління якістю продукції. До числа таких методів відносять моральне заохочення за високу якість продукції,

Вибір методів управління якістю продукції і пошук їх найбільш ефективного поєднання - один з самих творчих моментів в створенні систем управління, оскільки вони мають пряму дію на тих, хто бере участь в процесі створення і виготовлення продукції, тобто на мобілізацію людського чинника.

Засоби управління – включають оргтехніку (у тому числі, комп’ютери), засоби зв’язку, тобто, все те, що використовують органи і особи, які управляють виконанням операційних і спеціальних функцій в системах управління якістю. До складу засобів управління якістю продукції також включаються:

- банк нормативної документації, що регламентує показники якості продукції і організацію виконання спеціальних функцій управління якістю;

- метрологічні засоби, що включають (залежно від рівня системи) державні еталони фізичних величин, зразкові і(або) робочі засоби вимірювань;

- державна система забезпечення єдності вимірювань (ГСИ);

- державна служба стандартних довідкових даних про властивості речовин і матеріалів (ГССД).

Управлінські відносини, тобто відносини субординації (підкорення) і координації (співпраці).

Відносини субординації звичайно характеризуються вертикальними зв’язками від керівника до підлеглих. Зміст цих відносин визначається ступенем централізації і децентралізації функцій і задач управління якістю продукції. На рівні підприємства відношення субординації по управлінню якістю визначається виробничою структурою підприємства і структурою діючої системи управління якістю. Управлінські відносини базуються на поєднанні єдиноначальності, колегіальної, активності членів трудового колективу, на економічних, моральних і матеріальних стимулах.

Для координації відносини характерні горизонтальні зв’язки між окремими працівниками і організаціями, що вступають у взаємодію заради забезпечення певного рівня, або поліпшення якості продукції.