Положення про Індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда

(постанова КМ № 83 від 22.02.1992 р.)

1. Реабілітація та адаптація (надалі – реабілітація) інваліда це комплекс заходів, спрямованих на відновлення здоров'я і здібностей інваліда та створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності.

2. Документом, що визначає види, форми й обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації інваліда, що розробляється медико-соціальними експертними комісіями з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей.

Названа програма обов'язкова для виконання власниками підприємств, об'єднань, установ, організацій або уповноваженими ними органами, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.

3. Методика складання індивідуальної програми реабілітації інваліда затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

4. Основними видами реабілітаційної допомоги є: медична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія з поступовим протезуванням); професійна реабілітація (професійна орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування); соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування).

5. Індивідуальна програма реабілітації має рекомендаційний характер. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду, форми й обсягу реабілітаційних заходів або від реалізації програми в цілому. За наявності згоди інваліда з індивідуальною програмою реабілітації він зобов'язується активно сприяти її реалізації.

6. Реалізація індивідуальної програми реабілітації інваліда здійснюється на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством.

7. Фінансування індивідуальних програм реабілітації інвалідів здійснюється відповідно за рахунок коштів Фонду України соціального захисту інвалідів, а також можуть фінансуватися за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів.

(Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001 р.).

8. Контроль за реалізацією індивідуальних програм реабілітації інвалідів здійснюють медико-соціальні експертні комісії разом з органами місцевого самоврядування, профспілковими організаціями, відділеннями Фонду України соціального захисту інвалідів за участю представників громадських організацій інвалідів.

(Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з постановою КМ № 1758 (1758-2001-п) від 27.12.2001 р.).

9. (Виключений постановою КМ України № 738 від 01.06.2001 р.)

10. Спори між органами охорони здоров'я і підприємствами, установами й організаціями з питань обсягу, строків, вартості реалізації реабілітаційних заходів вирішуються в установленому порядку.

11. Індивідуальна програма реабілітації інваліда протягом місяця з дня її одержання від медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржена інвалідом до вищестоящого органу або до суду.

12. Медико-соціальні експертні комісії, які розробляють індивідуальні програми реабілітації інвалідів, відповідають за якість їх формування й організацію виконання.