4.3. Експертні висновки при тимчасовій

ВТРАТІ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Експертний висновок робиться на основі співставлення вищенаведених етапів.

Лікар або комісія лікарів у залежності від характеру захворювання та ступеня порушених функцій можуть приймати наступні рішення:

– визнання хворого працездатним і призначення йому лікування без звільнення від своєї роботи (наприклад, інженер-конструктор звернувся за медичною допомогою до невропатолога з приводу поганого сну та підвищеної дратівливості, була діагностована неврастенія, призначено лікування без звільнення від роботи);

– встановлення часткової тимчасової непрацездатності – випадки, коли хворий не може виконувати свою роботу, але без шкоди для свого здоров’я може виконувати інші роботи без суттєвого зниження кваліфікації і заробітної платні (частіше всього це стосується хворих після операцій на черевній порожнині, травм та ін. – наприклад, переведення на 2 тижні слюсаря по ремонту устаткування після перенесеної апендектомії на роботу слюсаря на видачі інструментів);

– тимчасове переведення (терміном до 2 місяців) працівника на іншу роботу з видачею листка непрацездатності («трудового лікарняного листка») хворого з професійним захворюванням або захворюванням на туберкульоз (наприклад, переведення обрубника металу в зв’язку з загостренням вібраційної хвороби на роботу слюсаря на видачі інструментів);

– тимчасова непрацездатність – випадки, коли порушення функцій організму, яке спричинене хворобою, вимагає лікування зі звільненням від будь-якої роботи; таким хворим видають листок непрацездатності (наприклад, гостре респіраторне захворювання у вчителя);

– ознаки стійкої втрати працездатності – випадки, коли після безперервного лікування протягом 4-х місяців або з перервами протягом 5-ти місяців по одному і тому ж захворюванню за останні 12 місяців мають місце суттєві функціональні порушення або анатомічні дефекти; такі хворі направляються на медико-соціальну комісію; листок непрацездатності в таких випадках закривається днем надходження документів хворого на МСЕК (в листку непрацездатності у випадках визнання хворого інвалідом вказується дата встановлення інвалідності).

При проведенні експертизи тимчасової непрацездатності важливе значення має правильне оформлення медичної документації. Діагноз та експертний висновок про тимчасову непрацездатність повинні бути обґрунтовані суб’єктивними симптомами та об’єктивними даними клінічного обстеження та результатами клініко-лабораторних методів дослідження. В записах необхідно вказувати дати звільнення працівника від роботи.

4.4. Заходи по зменшенню тимчасової непрацездатності

Одним із найбільш важливих завдань експертизи тимчасової непрацездатності є розробка та здійснення заходів, які направлені на зниження втрат робочого часу внаслідок захворювань та травм з урахуванням всіх можливих резервів. До таких заходів відносять наступні:

1) своєчасне виявлення захворювань на ранніх стадіях з тим, щоб призначити сучасне лікування та запобігти переходу хвороби в хронічну стадію (онкологічні захворювання, туберкульоз, серцево-судинні захворювання, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, цукровий діабет та ін.);

2) активне лікування та своєчасне раціональне працевлаштування хворих із хронічними захворюваннями з метою запобігання прогресуванню хвороби та стійкої втрати працездатності (група часто і тривало хворіючих осіб): направлення на лікування в стаціонари, санаторії-профілакторії, водолікарні, санаторії, призначення дієтичного харчування та ін.;

3) на підставі аналізу причин тимчасової непрацездатності робітників та службовців тієї чи іншої установи або виробництва проводити розроблення конкретних санітарно-технічних і організаційних заходів по оздоровленню працівників та попередженню тимчасової непрацездатності;

4) проводити постійний і дієвий контроль за обґрунтованістю видачі листків непрацездатності, особливо тих, що видаються на короткий строк;

5) поліпшення зв’язків між цеховими лікарями медико-санітарних частин та дільничними лікарями за місцем проживання робітників та службовців в питаннях правильності видачі листків непрацездатності та ефективного лікування;

6) своєчасне направлення на МСЕК хворих з ознаками стійкої та тривалої втрати працездатності;

7) проводити диспансерне спостереження та дієвий контроль за своєчасним і ефективним лікуванням та раціональністю працевлаштування інвалідів.