12.2.6. Особливості особистості

До особистісних особливостей відносять: ціннісні орієнтації людини, її моральні критерії та ін. соціально обумовлені феномени. Серед особистісних особливостей, що впливають на формування суб’єктивного ставлення до хвороби, на першому місці стоять світогляд і філософська позиція з приводу сенсу життя і життя після смерті. Так, наприклад, психологічні реакції на захворювання відрізняються у дуже віруючих людей і войовничого атеїста, Перші більш адекватно, психологічно комфортно ставляться до хвороб, які ведуть до смерті («бог дав, бог взяв»). Другі часто реагують досадою на хворобу, що з’явилась, тому що вона може призвести до втрати працездатності і навіть смерті. Такі люди починають відшукувати винуватців захворювання, створюють навколо себе ворожу обстановку, а самі на все це реагують неадекватно.

На сьогоднішній день виділяють декілька світоглядних установок у відношенні походження захворювань. Одна з груп:

– хвороба як кара;

– хвороба як випробування;

– хвороба як навчання іншим;

– хвороба як розплата за гріхи предків.

Усі ці трактовки походження хвороб тримаються на вірі в зв’язок між поведінкою людини, її моральності та виникненням захворювання. При цьому підкреслюється пасивність особи. Індивідуум не може протистояти хворобі за винятком можливості кардинально змінити свою поведінку і викупити вину та замолити гріхи.

Другою групою світоглядних установок є уявлення про хвороби, які викликані спадковими причинами або навколишнім середовищем:

– хвороба як неминучість;

– хвороба як збіг обставин;

– хвороба як особиста помилка.

У рамках цього світогляду всі процеси (в тому числі й походження хвороб) розглядаються через призму зовнішньої і внутрішньої заданості. Дуже багато людей упевнені, що «погана спадковість» є фатальним фактором в ґенезі захворювань. Все, що відбувається з людиною, представниками цієї групи трактується на основі спадково-конституціонального принципу причинності («І твій батько так кульгав», «Вся в матір – далекозора»).

У цій групі є протилежна тенденція: повністю відкидати значення спадковості і розглядати виникнення хвороби, наголошуючи на зовнішні фактори та поведінку людини. Слід відзначити, що обидві представлені позиції відображають обивательську платформу і є дуже консервативними та стійкими. Позиція «Сам винний», як правило, пов’язана з «локусом контролю» людини.

Третя група світоглядних установок оцінки механізмів базується на містичному підході до процесів етіопатогенезу:

– хвороба внаслідок заздрощів;

– хвороба внаслідок ревнощів.

При такому підході причини хвороби знаходять в упередженому ставленні близьких людей (сусідів, знайомих, родичів, товаришів по службі) до того, хто захворів. Виникнення захворювання розглядають як екстраполяцію «негативної енергії» людей, які заздрять або ревнують.

Широко поширеним є містичне тлумачення походження хвороб, коли у багатьох пацієнтів відсутній науковий підхід до аналізу причин його захворювання. До особливостей особистості, що впливає на вибір типу психологічного реагування на захворювання, відносяться і навколомедичні забобони. Вони дуже різноманітні і включають містичне тлумачення їх хвороби: «наврочили», «навели причину», «подіяв енергетичний вампір» і т. д. Містична концепція хвороби стає переконанням, у зв’язку з чим пацієнт не може критично оцінити свої висловлювання і вимагає від лікаря не лікування, а «зняття причини».

До особливостей особистості входить також антиципаційна спроможність – здатність передбачати хід подій, поведінки оточуючих людей і особисті реакції при змінах ситуації. До антиципаційної спроможності відносять також здатність побудови програми особистих дій, наприклад, у випадках прояви тяжкої хвороби, яка може суттєво змінити звичайний життєвий стереотип – призвести до інвалідності або смерті. До антиципаційної програми включається готовність до будь-якого виходу хвороби: гіршого, небажаного або кращого, бажаного. Слід відзначити, що хворі, які володіють антиципаційною спроможністю, складають декілька програм особистих дій, розподіляючи між ними різні можливості, і готують себе до всякого виходу з хвороби. Їхні роздуми представляють собою роздуми: «Що я буду робити, якщо у мене виявлять рак?»; «Чим я буду займатись, якщо у мене виявлять захворювання, яке не дасть можливості займатись моєю улюбленою роботою?» і т. д. У тих самих випадках, коли пацієнт не виробляє антиципаційної програми на протилежний вихід хвороби, реальний факт хвороби може стати для нього серйозною психічною травмою і викликати неадекватний тип психологічного реагування на хворобу. Наприклад, хворий виробив позитивну антиципаційну програму, що у нього має місце виразкова хвороба шлунка, від якої він вилікується. Висловлювання лікарів, що у нього підозрюється пухлина шлунка і що йому потрібне оперативне лікування, він проігнорував – «лікарі помиляються». В результаті неадекватного психологічного реагування на хворобу він відмовився від оперативного лікування. Хвороба прогресувала, з’явились метастази і хворий помер.

Такі особливості особистості, як рівень освіти і рівень її культури, також впливають на оцінку суб’єктивної тяжкості хвороби. Особливо це стосується рівня медичної освіти і культури. Негативні в психологічному плані є крайнощі: висока медична освіта і культура та низька медична освіта і культура.

В якості прикладу можна навести «хвороби» у студентів-медиків третього курсу, які починають вивчати клінічні дисципліни. Багато з них «знаходять» у себе симптоми і синдроми хвороб, які вони вивчають. Думка, що вони хворіють тяжкою хворобою, не залишає їх. Такі студенти-медики проходять обстеження у спеціалістів, поки не впевняться у відсутності у них тяжкої хвороби. Цей приклад, на наш погляд, є дуже яскравим тому, що показує, як високий рівень медичних знань призводить до неадекватного психологічного реагування на окремі симптоми хвороби (наприклад, кашель).

Слід відзначити, що як низька медична культура, так і висока медична культура з однаковою вірогідністю можуть викликати тяжку психологічну реакцію на хворобу. Проте механізми таких психологічних реакцій будуть різні: в одному випадку це буде пов’язано з недостатністю , а в іншому – з надлишком інформації про хвороби, їх тяжкість, перебіг і виходи.