7.5. Основні принципи відбору інвалідів

НА РЕАБІЛІТАЦІЮ

Питання відбору інвалідів на реабілітацію є складним. Так, на сьогоднішній день на реабілітацію відбираються переважно інваліди, у яких можливо поліпшити стан їхньої життєдіяльності. Під час огляду у МСЕК визначається контингент інвалідів для диференційованої розробки реабілітаційних заходів. Виділяють наступні контингенти:

– інваліди 3-ї групи, у яких можливе повне відновлення звичайного для даної особи стану життєдіяльності, в тому числі і працездатності, або неповне відновлення стану життєдіяльності, але зі збереженням часткової працездатності;

– інваліди 2-ї групи, у яких можливе повне або часткове відновлення звичайного для даної особи стану життєдіяльності;

– інваліди 1-ї групи, у яких можливе поліпшення стану життєдіяльності за рахунок часткової трудової та побутової реабілітації.

Можливості реабілітації у кожної людини визначаються певними медичними, соціальними, біологічними та психологічними факторами:

а) медичні фактори:

– вираженість патоморфологічних змін в організмі,

– особливості перебігу основного (інвалідизуючого) захворювання (стабільний, прогресуючий та регресуючий),

– особливості перебігу та вираженість супутніх захворювань,

– ступінь функціональних порушень, що викликані основним та супутніми захворюваннями,

– можливостями компенсації з урахуванням стану компенсаторних систем організму,

– прогноз основного та супутніх захворювань,

– сучасні можливості лікування (оперативного, консервативного і т. д.),

– реґіонарні (місцеві) можливості для проведення медичної реабілітації;

б) соціальні фактори:

– ступінь порушення життєдіяльності (тяжкість інвалідності),

– рівень освіти,

– професійний маршрут та основна професія,

– регіональні (місцеві) можливості оптимального і раціонального працевлаштування інвалідів, їх професійна орієнтація, можливості професійного навчання та перенавчання;

в) біологічний фактор:

– вік хворого;

г) психологічний фактор:

– особливості особистості хворих.

При винесенні експертного рішення враховуються всі медичні, соціальні, біологічні та психологічні фактори кожного конкретного хворого. Ці ж фактори враховуються і при розробці індивідуальної реабілітаційної програми. З числа медичних факторів суттєве значення мають нозологічна форма захворювання, тяжкість функціональних порушень, що виникли в організмі, перебіг основного захворювання та його прогноз.

Так, наприклад, при стабільному та регресивному характері захворювання і сприятливому прогнозі захворювання медичні та соціальні заходи при проведенні реабілітації повинні бути спрямовані на часткову або повну реабілітацію інваліда. В той же час при ремітованому або прогресуючому перебігу захворювання і несприятливому прогнозі індивідуальна програма реабілітації повинна бути спрямована переважно на профілактику поважчання інвалідності.

Дуже важливими критеріями для диференційованого відбору інвалідів для реабілітації є також визначення у них ступеня тяжкості функціональних порушень, їх зворотність і рівень компенсаторних можливостей уражених органів та систем і стану компенсаторних систем.

Важливе значення в проведенні реабілітації мають реґіонарні можливості використання тих або інших форм медичної реабілітації: наявність спеціалізованих відділень, відділень реабілітації, місцевих санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв і т. д.

Особливої уваги при розробці ІПР потребують інваліди 3-ї групи. Їм призначаються конкретні заходи в залежності від віку, освіти, професійного маршруту та досвіду роботи в основній професії. Так, наприклад, інваліди 3-ї групи молодого віку, які не мають професії і які не можуть повернутися до своєї попередньої роботи, з урахуванням функціональних порушень та прогнозу захворювання повинні направлятись на перекваліфікацію, в тому числі в спеціалізовані навчальні заклади, що спеціально створені для інвалідів.