4.6. Роль лкк у збереженні й відновленні

ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРИХ ТА ІНВАЛІДІВ

Збереження й відновлення працездатності громадян України має велике державне і економічне значення. Відновлення працездатності згідно з даними експертів ВООЗ – одна з головних задач медичного обслуговування населення і є проблемою не лише медичних працівників, а також й працівників соціальних служб, адміністрації підприємств, професійних спілок та ін. Відновлення працездатності, як і відновлення здоров’я, в першу чергу, залежить від своєчасного виявлення захворювання, точної діагностики, правильного лікування та профілактики загострень хвороби.

Вище нами підкреслювалось, що експертиза тимчасової непрацездатності

починається з діагностики, визначення клінічного і соціального прогнозу та лікувально-відновного лікування в кожному конкретному випадку. Мета лікувально-відновних заходів зводиться до того, щоб по можливості повернути хворого до праці в своїй професії, а при неможливості – забезпечити йому здатність працювати в іншій професії, що не шкодить стану його здоров’я, та досягти оптимального стану фізичних і психічних функцій.

Велике значення в плані профілактики стійкої втрати працездатності відіграє правильно організована робота первинної ЛКК з тривало і часто хворіючими (в тому числі й інвалідами). При цьому первинна ЛКК здійснює наступні найбільш значущі заходи:

1) контроль за проведенням лікування та лікувально-відновних заходів хворих та інвалідів (здійснюють зав. відділеннями поліклінік та медико-санітарних частин підприємств при допомозі головних спеціалістів міського та обласного управлінь охорони здоров’я і лікарів МСЕК);

2) поглиблений аналіз захворюваності та травматизму в зоні обслуговування поліклініки або медико-санітарної частини;

3) вивчення санітарно-гігієнічних умов роботи працівників та технологічних процесів на підприємствах і їх вплив на працюючих та розробка заходів по усуненню шкідливих факторів;

4) організовує і контролює комплексні огляди диспансерних хворих та цільові огляди працюючих (на глаукому, епідермофітію, жіночі хвороби та ін.);

5) проводить раціональне працевлаштування і контроль за ним хворих та інвалідів, вивчає вплив рекомендованої праці на їх здоров’я та працездатність;

6) бере участь у роботі інженерно-лікарських бригад і спільно з лікарями МСЕК вирішує питання про більш раціональне працевлаштування уже працевлаштованих хворих та інвалідів.

4.7. Спільна робота мсек і лкк по продовженню термінів тимчасової непрацездатності

В АСПЕКТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ТА ІНВАЛІДІВ

Продовження листка непрацездатності більш ніж на чотири місяці для лікування хворого було, є і буде дієвим заходом профілактики інвалідності і реінтеграції таких хворих у суспільство. Важливе значення в цих випадках має якість продовження листка непрацездатності, що залежить, в першу чергу, від спільної роботи лікарів МСЕК і ЛКК.

У відповідності до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність у громадян від 13 листопада 2001 р. № 455 на МСЕК направляються хворі, які були звільнені від роботи протягом чотирьох місяців або з перервами протягом п’яти місяців у зв’язку з одним і тим самим захворюванням за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз – протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

У тих випадках, коли хворий у медико-соціальній експертній комісії визнається інвалідом, листок непрацездатності закривається днем надходження у комісію документів. У той же час, коли хворий не може приступити до праці, тому що потребує продовження лікування, то йому МСЕК продовжує листок непрацездатності на цей період до відновлення працездатності або визнання інвалідом. На сьогоднішній день є загальноприйнятим, що якщо після такого продовження листка непрацездатності хворий відновлює свою працездатність або визнається інвалідом 3-ї групи, таке продовження лікарняного листка є правильним; у випадках визнання хворих після такого продовження листка непрацездатності інвалідами 1-ї або 2-ї групи, рішення МСЕК про доліковування є помилковим. Продовження листка непрацездатності проводиться без вказування терміну такого продовження. Якщо після такого продовження лікарняного листка пройшло чотрири місяці, хворий знову повинен бути направлений на МСЕК, де він може бути визнаний інвалідом або де йому знову буде продовжений листок непрацездатності для доліковування. Більшість експертів України вважають, що продовження листка непрацездатності для доліковування може тривати до одного року.

У кожному конкретному випадку продовження хворому листка непрацездатності для лікування лікарі МСЕК повинні оцінити якість лікувально-відновного лікування, реабілітаційний потенціал та клінічний і трудовий прогноз. Усі недоліки в лікувально-відновному процесі при продовженні лікарняного листка доводяться до відома лікуючих лікарів лікувально-профілактичних закладів.

А. В. Іпатовим, О. В. Сергієні, О. Ф. Башмаковим, Л. І. Матвієнко, Т. Г. Войтчак (2000) були розроблені наступні критерії продовження листка непрацездатності, якими повинні користуватись лікарі-експерти МСЕК.

І. Медичні:

– характер перебігу захворювання (прогресуючий, інгредієнтний, регресуючий), при цьому листок непрацездатності повинен продовжуватись при явній або прогнозованій позитивній динаміці стану хворого;

– морфо-функціональний стан хворого органу, системи, кількості і вираженості морфо-функціональних порушень, їх поєднання, взаємообважненість (за даними клініко-лабораторних, рентгенологічних, ендоскопічних, радіоізотопних та інших методів дослідження);

– листок непрацездатності може бути продовжений за відсутності грубих органічних і виражених стійких функціональних розладів органу, системи, які інвалідизують хворих (наприклад, системний червоний вовчак ІІ-ІІІ ст. активності при ефективності лікування, що проводиться; аутоімунний гепатит та ін.);

– наявність ускладнень захворювання, лікування, з урахуванням їх характеру і ступеня вираженості (нориці, нагноєння, спайкові процеси, грижі, контрактури, хибні суглоби, дефіцит маси тіла, астеноневротичний синдром, анемія та ін.);

– наявність і вираженість супутніх захворювань;

– адаптаційно-компенсаторні можливості хворого (імунний статус, динаміка показників крові, маси тіла, стан фізичної і розумової працездатності, рухової активності та ін.).

ІІ. Соціальні:

вік, стать, освіта, професія, стаж, побутові й матеріальні умови, працеспрямованість (позитивна, індиферентна, негативна та ін.); при відсутності у хворого бажання повернутися до праці, продовження листка непрацездатності є небажаним, при позитивній працеспрямованості продовження листка непрацездатності виправдане навіть при сумнівному клініко-трудовому прогнозі. При цьому слід враховувати, що втрата роботи хворим в сучасних економічних умовах дуже часто пов’язана з неможливістю працевлаштування у майбутньому.

ІІІ. Виробничі:

вид, характер і умови праці, наявність професійних шкідливих факторів,

можливість виготовлення та використання різних пристроїв для праці, перепрацевлаштування, перенавчання та ін.

Необхідно відмітити, що в багатьох випадках продовження листка непрацездатності після різних оперативних втручань на МСЕК викликане не стільки важкістю викликаних ними функціональних зрушень в організмі, скільки тим, що лікарі лікувально-профілактичних закладів вичерпали строки для самостійного його продовження (наприклад, стан після оперативного втручання з приводу перелому хребта; стан після оперативного лікування тяжкої форми тиреотоксикозу; стан після оперативного втручання на серці – протезування клапанів, аортокоронарне шунтування; стан після радикального лікування раку губи ІІІ стадії, стан після пневмонектомії, стан після гастректомії, стан після резекції половини або більше половини товстого кишечника та ін.).