10.4. Трудове каліцтво

Під трудовим каліцтвом розуміють будь-яку травму, що перенесена працівником на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків. Причина інвалідності "трудове каліцтво" встановлюється також у випадках виконання різноманітних трудових обов'язків, у тому числі під час відрядження.

Інвалідність визнається від «трудового каліцтва» у працівника, що знаходиться у відрядженні, за наступних умов:

– по дорозі до місця відрядження та зворотній дорозі;

– незалежно від місця і часу, якщо відряджений працівник виконував передбачене відрядженням завдання (у вихідні, святкові дні, у понаднормовий або звичайний час);

– у випадках вимушеного збільшення термінів відрядження без узгодження з адміністрацією, якщо буде встановлено, що відряджений працівник діяв в інтересах підприємства.

У всіх цих випадках створюється комісія для розслідування нещасного випадку і складання акту за формою Н-1.

Однак якщо травма у працівника, що знаходився у відрядженні, сталася під час перебування його на пляжі, на відпочинку в лісі та ін., причина інвалідності встановлюється як «загальне захворювання».

Питання про встановлення причини інвалідності внаслідок "трудового каліцтва" вирішується позитивно незалежно від того – працівник постраждав у результаті своєї необачності або в результаті того, що адміністрація підприємства чи установи не дотримувалась необхідних правил техніки безпеки. Якщо травма сталася на виробництві в зв'язку з необережністю потерпілого, а в акті про травму написано, що «травма сталася з вини потерпілого», то причину інвалідності МСЕК повинна визначати «трудове каліцтво».

«Трудовим каліцтвом» вважаються випадки отримання травм:

– при перебуванні на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватись відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

– при приведенні в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;

– при перевезенні працівника до місця роботи та від місця роботи на транспортному засобі підприємства, або транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;

– при використанні власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;

– при проведенні дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівнику, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо);

– при ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

– при наданні підприємством шефської допомоги;

– при перебуванні на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

– при прямуванні працівника до(між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця.

Якщо працівник отримав травму на території підприємства (установи) або в іншому місці роботи протягом робочого часу, в тому числі під час установленої перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього розпорядку; під час перебування працівників на території підприємства у зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду і т. д., то така травма вважається пов'заною з виробництвом – інваліду встановлюється причина інвалідності "трудове каліцтво".

Наприклад: гр. Д., 46 років, під час обідньої перерви йшов у заводську їдальню, посковзнувся і впав; після такого падіння отримав перелом обох кісток лівої гомілки, який ускладнився остеомієлітом, у зв'язку з чим працівник був визнаний інвалідом; причина інвалідності – «трудове каліцтво».

У тих випадках, коли працівник вийшов за межі підприємства (установи) в робочий час без дозволу адміністрації, причина інвалідності встановлюється «загальне захворювання».

Бувають випадки, коли на підприємстві працівника в робочий час підміняє інша людина, яка отримує травму. В таких випадках встановлюється причина інвалідності «загальне захворювання».

Наприклад: гр. Д., 19 років, підміняла свою матір на птахофермі; при перенесенні вантажу вона спіткнулась і впала в яму, в результаті чого отримала відкритий перелом кісток лівої гомілки, що ускладнився остеомієлітом; була визнана інвалідом 3-ї групи; причина інвалідності – «загальне захворювання».

Причина інвалідності «трудове каліцтво» встановлюється громадянам, які навчаються і втратили працездатність у зв'язку з травмою при проходженні виробничої практики або виробничого навчання.

Наприклад: студент гірничого технікуму під час виробничої практики отримав травму лівої руки, внаслідок чого був визнаний інвалідом третьої групи і йому була встановлена причина інвалідності – «трудове каліцтво».

«Трудове каліцтво» встановлюється також у тих випадках, коли працівник під час навчання на курсах по перекваліфікації на виробництві, наприклад, в результаті травми ока втрачає зір на це око; або коли учень середньої школи під час короткочасної роботи або виробничої практики отримав травму, внаслідок якої був визнаний інвалідом.

Однак коли травма в учня отримана під час звичайних занять у лабораторії, на заняттях з праці, причина інвалідності встановлюється «загальне захворювання».

Травма може бути отримана в місцях ув'язнення й у таких випадках при визнанні потерпілого інвалідом встановлюється причина інвалідності «загальне захворювання». Причина інвалідності «трудове каліцтво» встановлюється тільки в тих випадках, коли засуджений отримав травму, яка призвела його до інвалідності під час роботи в ув'язненні, а потім його повністю було реабілітовано. В таких випадках весь час перебування в ув'язненні зараховується в трудовий стаж.

При встановленні зв'язку інвалідності з виробничою травмою не обов'язково, щоб ця травма була єдиною і безпосередньою причиною порушення життєдіяльності, що виникло. Достатньо того, щоб травма відігравала основну або суттєву роль поряд з іншими факторами у виникненні і розвитку захворювання, яке й призвело до інвалідності. Так, наприклад, виробнича травма обумовлює значне погіршення перебігу захворювання, яке перебігало в легкій формі, або виникненню такого хворобливого процесу, якого раніше не було.

Особливо важко буває лікарям-експертам вирішувати питання про зв'язок з виробничою травмою у випадках, коли нове захворювання або ускладнення виникає через деякий відрізок часу після травми.

Безпосередньо після травми або через деякий відрізок часу можуть розвинутись наступні хвороби: епілепсія, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, кісткова пухлина (саркома), туберкульоз суглоба, хребта або навіть туберкульоз легень після значної травми грудної клітки, в особливості з переломом ребер і пошкодженням плеври та легеневої тканини та ін. У більшості таких випадків в організмі людини уже були відповідні хворобливі зміни, які обумовили розвиток захворювання після травми, а можливо, уже була й сама хвороба, але раніше вона не проявлялась або ступінь функціональних порушень при ній не призводив до суттєвих порушень життєдіяльності.

У всіх вищенаведених випадках, коли травма могла призвести до значного погіршення стану здоров'я та життєдіяльності, лікарі-експерти ЛКК та МСЕК можуть встановити причину хвороби "виробнича травма" лише після детального вивчення всіх обставин справи. В таких випадках нерідко виникає необхідність вивчення медичних документів (виписки із історій хвороби, амбулаторна карта та ін.) безпосередньо до травми з метою вияснення впливу перенесеної виробничої травми на погіршення стану здоров'я потерпілого. Поряд з цим необхідно також встановити, чи відповідає локалізація хворобливого процесу місцю, на яке поширювалась дія травми.

Наприклад: гр. В. на роботі отримав травму лівого колінного суглоба, з приводу якої протягом 11 днів лікувався амбулаторно, знаходячись на лікарняному листку. Через 3 місяці після перенесеної травми у нього був діагностований туберкульозний гоніт цього ж суглоба. Після проведеного лікування він не зміг повернутись до своєї попередньої професії (підривник в шахті) і був визнаний інвалідом 3-ї групи, причина інвалідності – «трудове каліцтво».

В окремих випадках лише одна психічна травма без фізичного пошкодження організму може викликати захворювання, що призводять до інвалідності: деякі психічні захворювання, інфаркт міокарда, мозковий інсульт, гіпертонічна хвороба та ін.

В деяких випадках можна ув'язати захворювання з виробничою травмою, не дивлячись на те, що травми в прямому розумінні цього слова наче й не було. Це стосується хвороб, які виникають раптово під час роботи і провокують патологічні зміни, що вже були в організмі. До них належать інсульт, інфаркт міокарда, перфорація (прорив) виразки шлунка або дванадцятитипалої кишки, відшарування сітківки ока та ін.

Якщо ці хвороби розвиваються хоч і раптово, але під час виконання звичної для хворого роботи, то причина інвалідності встановлюється "загальне захворювання". Такий підхід пояснюється тим, що організм людини пристосовується до повсякденної роботи і вона не може бути причиною, що викликає ті або інші захворювання. Раптовість захворювання на роботі в таких випадках є звичайною випадковістю, яка могла виникнути в будь-якому іншому місці.

Інвалідність пов'язується з нещасним випадком на виробництві тільки тоді, коли захворювання виникає раптово під час роботи в незвичайних умовах, які не властиві даній професії або службовій посаді і при цьому має місце незвичне фізичне або нервово-психічне навантаження.

Наприклад: начальник цеха К., в зв'язку з відсутністю на місці директора та головного інженера, виконував обов'язки керівника підприємства. На підприємстві виникла аварія. В період ліквідації аварії у гр. К. розвинувся інсульт, внаслідок якого він згодом був визнаний інвалідом 3-ї групи. Причина інвалідності йому була встановлена «трудове каліцтво», тому що начальник цеха К. виконував незвичну для нього роботу і мало місце значне нервово-психічне навантаження.

Встановлення зв'язку тимчасової непрацездатності та інвалідності з виробничою травмою здійснюється тільки за наявності акту про нещасний випадок, складеного за формою Н-1 у відповідності з вимогами положення про розслідування нещасних випадків на виробництві (постанова Кабінету Міністрів від 21 серпня 2001 р. № 1094). Адміністрація підриємства, установи або організації забов'язана скласти акт за формою Н-1 всім працівникам у відповідності до вимог постанови й у всіх випадках, коли тимчасова втрата працездатності внаслідок травми є не меншою, ніж один день.

На сьогоднішній день згідно з Постановою Кабінету Міністрів «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 21 серпня 2001 року № 1094 комісії з розслідування нещасних випадків не визнають пов'язаними з виробництвом і не складають акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівником:

– під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовується в інтересах цього підприємства;

– за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

– під час використання ним в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;

– внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;

– під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

– у разі природної смерті або самогубства, за винятком самогубства працівників плавскладу на судах морського та рибопромислового флоту в разі перевищення терміну перебування їх у рейсі, обумовленого колективним договором, або їх природної смерті внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних та шкідливих виробничих факторів (складається акт по формі Н-1), підтверджені висновками судово-медичної екпертизи та органів прокуратури.

У всіх цих випадках акт за формою Н-1 не складається, а складається акт НТ («невиробничий травматизм») у відповідності з правилами розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

У випадках смерті працівника на роботі внаслідок травми, в тому числі психічної травми, згідно з Законом «Про охорону праці» складається акт про травму за формою Н-1, тому що право на відшкодування мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, що народилася після його смерті.

Причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом встановлюється лікарями МСЕК. В складних та конфліктних експертних випадках по визначенню причинного зв'язку з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом при обласних управліннях охорони здоров'я створюються спеціальні ради для вирішення цих питань.

У цю спеціальну раду для визначення питань про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом необхідно подавати наступні документи:

– направлення підприємства або рішення суду на визначення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом;

– посвідчення про смерть, яке завірене нотаріально;

– посмертний епікриз, завірений адміністрацією лікувально-профілактичного закладу, де помер хворий;

– копія протоколу паталого-анатомічного або судово-медичного розтину;

– докладна виписка із амбулаторної картки померлого та її оригінал;

– медично-експертна документація померлого;

– акт за формою Н-1 при визначенні причинного зв'язку смерті з гострим отруєнням і трудовим каліцтвом, що настала до моменту визначення стійкої втрати працездатності.

Крім цього, «трудовим каліцтвом» вважається природна смерть працівників під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) або протягом чотирьох годин після виходу на поверхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.

У випадках зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків, коли комісія з розслідування, виходячи з конкретних обставин, дійде висновку, що зникнення працівника пов'язане з можливістю нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків, вона видає акт спеціального розслідування з такими висновками сім'ї працівника або його довіреній особі для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника померлим роботодавець повинен визнати цей нещасний випадок пов'язаним з виробництвом і скласти акт за формою Н-1.

У всіх випадках встановлення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням або трудовим каліцтвом лікарі-експерти повинні керуватись "Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням чи трудовим каліцтвом, пов'язаним з виробництвом".