Порядок та межі норм надання послуг з утримання осіб у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, операції з яких звільняються від оподаткування на додану вартість

(постанова Кабінету Міністрів України № 803 від 28 липня 1997 року)

Цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 5.1.10 ст. 5 Зако­ну України «Про податок на додану вартість», Законів України «Про ста­тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Умови прийому та утримання громадян похилого віку та інвалідів у будинках-інтернатах

Категорія осіб, умови прийому та перелік документів, що дають право на влаштування до будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, визначаються положеннями про будинок-інтернат, пансіонат ветера­нів праці, психоневрологічний інтернат і про дитячий будинок-інтернат тощо (далі – будинок-інтернат), які затверджуються Мінсоцзахистом.

Порядок та межі норм надання будинками-інтернатами послуг, операції з яких звільняються від оподаткування на додану вартість

1. Будинок-інтернат забезпечує:

1) соціально-побутове обслуговування: в тому числі опалення, освітлення, радіофікацію, тепло-, водопостачання тощо в межах норм, затверджених в установленому порядку;

2) цілодобове медичне обслуговування, а також забезпечення життєво необхідними ліками за переліком, встановленим МОЗ та Мінсоцзахистом;

3) житлом у межах встановленої санітарної норми, з твердим інвента­рем та столовим посудом відповідно до норм, затверджених Мінсоцзахистом;

4) одягом, взуттям і м'яким інвентарем відповідно до норм, затвердже­них постановою Ради Міністрів УРСР № 254 від 19 травня 1976 року;

5) раціональним чотириразовим, в тому числі й дієтичним, харчуванням з урахуванням віку і стану здоров’я осіб, що проживають у будинках-інтернатах: для дорослих у межах натуральних норм харчування, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР № 14 від 11 січня 1989 року, а для дітей – затверджених МОЗ;

6) слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виро­бами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування (крім моторизованих), медикаментами та препаратами, відповідно до медич­ного висновку;

7) закупівлю підручників, навчального обладнання, сільськогоспо­дарського та спортивного інвентарю для загальноосвітнього і виробни­чого навчання молоді, підлітків і дітей з аномаліями фізичного розвитку (дитячі будинки-інтернати за профілем) за програмами, затвердженими Міносвіти;

8) закупівлю підручників, навчального обладнання, сільськогосподарського та спортивного інвентарю для загальноосвітньої підготовки і трудо­вого виховання розумово відсталих дітей (дитячі будинки-інтернати за про­філем) в обсязі програм та планів, затверджених Мінсоцзахистом.

2. З урахуванням стану здоров’я і віку осіб, що проживають у будин­ку-інтернаті, беруть участь у культурно-масовій та оздоровчо-спортивній роботі.

3. Відповідно до підпункту 5.2.3 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування на додану вартість операції з безкоштовної передачі продукції (робіт, послуг) власного ви­робництва допоміжними сільськими господарствами і лікувально-вироб­ничими майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів за умо­ви, що така передача здійснюється для забезпечення власних потреб зазначених закладів.

4. Адміністрація будинку-інтернату приймає на зберігання до запиту їх власником або особою, у якої є свідоцтво на право спадщини, грошові суми, коштовності та цінні папери громадян, які проживають у будин­ку-інтернаті, за їх бажанням.

5. Під час виписки з будинку-інтернату підопічному видається закріп­лений за ними одяг, білизна і взуття за сезоном, документи, власні речі і цінності (ощадна книжка, акції, цінні папери та ін.), які зберігалися в бу­динку-інтернаті, а також довідка з зазначенням терміну перебування в даній установі.