Розділ 4 тимчасова непрацездатність та питання профілактики інвалідності

4.1. Тимчасова непрацездатність

ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ І ІНВАЛІДІВ

Тимчасова непрацездатність– це такий стан організму людини, при якому сукупність її фізичних і духовних спроможностей не дає можливості виконувати їй з максимальною ефективністю певну кількість звичної повсякденної роботи або унеможливлює будь-яку роботу протягом того чи іншого проміжку часу.

Експертиза тимчасової непрацездатності включає в себе багато соціально-біологічних напрямків: діагностика, проведення лікування, контроль за лікуванням, визначення тимчасової втрати працездатності, лікувально-профілактичне працевлаштування осіб, які потребують за станом свого здоров’я зміни умов праці в своїй професії або перекваліфікацію з наступним раціональним працевлаштуванням, аналіз тимчасової та стійкої втрати працездатності, розробка та впровадження в практику заходів по скороченню такої втрати та ін. Тимчасова втрата працездатності засвідчується листком непрацездатності або довідкою, що надаються працівникові.

Проведення експертизи тимчасової непрацездатності покладено переважно на лікувально-профілактичні заклади Міністерства охорони здоров’я. Наказом міністра охорони здоров’я України № 455 від 13 листопада 2001 року була затверджена Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

Згідно з цим наказом проведення експертизи тимчасової втрати працездатності з правом видачі листків непрацездатності надається: лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров’я, стаціонарів протезно-ортопедичних установ, туберкульозних санаторіїв та фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах.

Не мають права видачі листків непрацездатності лікарі станцій швидкої медичної допомоги, станцій переливання крові, закладів судово-медичної експертизи, бальнеогрязелікувальних, косметологічних та фізіотерапевтичних лікарень і курортних поліклінік, будинків відпочинку, туристичних баз, зубопротезних поліклінік (відділень), санітарно-профілактичних закладів; лікарі приватних закладів охорони здоров’я, приватні лікарі, лікуючі лікарі лікувально-профілактичних закладів усіх форм власності при косметологічних втручаннях без медичних показань.

4.2. Етапи проведення експертизи

ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

При проведенні експертизи тимчасової непрацездатності слід виділяти

декілька етапів:

1) етап клінічної і соціальної діагностики, в період якого встановлюється точний діагноз захворювання, уточнюються супутні захворювання, проводиться правильне призначення лікування, визначається клінічний і трудовий прогноз;

2) етап визначення ступеня порушення функцій окремих органів або систем організму внаслідок основного та супутніх захворювань;

3) етап визначення характеру виконуваної хворим роботи, ступінь впливу виконуваної роботи на хвору людину, можливість виконання ним своєї звичної роботи або іншої роботи, або неможливість виконання будь-якої роботи; на цьому ж етапі вирішується питання про введення обмежень у роботі, переведення працівника на іншу роботу, що відповідає стану його здоров’я, або припинення будь-якої діяльності і направлення на МСЕК та ін.;

4) завершальний етап експертизи тимчасової непрацездатності зводиться до визначення тривалості тимчасової непрацездатності, яка в більшості випадків не співпадає з тривалістю самої хвороби та є різною в окремих хворих; терміни тимчасової непрацездатності залежать від багатьох факторів: нозологічної форми захворювання або травми, схильності даної особи до загострення або рецидивів захворювання, віку, професії, характеру виконуваної роботи, умов праці, індивідуальної реакції хворого працівника на зовнішні шкідливі фактори та ін. Якщо початок тимчасової втрати працездатності, як правило, співпадає з початком захворювання, то визначити термін її закінчення нерідко буває дуже складно. Завищення терміну тимчасової непрацездатності призводить до необгрунтованих економічних втрат. У той же час передчасна виписка хворого на роботу нерідко є причиною ускладнення захворювання і призводить до збільшення строку непрацездатності.