Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Найбільш важливі закон.doc
Скачиваний:
477
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
3.65 Mб
Скачать

IV. Порядок оскарження рішення експертних комісій

42. У разі незгоди заявника з рішенням:

– облспецЛКК медична справа може бути розглянута в регіональній міжвідомчій експертній комісії;

– регіональної міжвідомчої експертної комісії медична справа може бути розглянута в Центральній міжвідомчій експертній комісії;

– дитячої облспецЛКК медична справа може бути розглянута в Центральній дитячій спецЛКК.

43. Рішення Центральної міжвідомчої експертної комісії та центральної дитячої спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії може бути оскаржене у Міністерстві охорони здоров'я України.

Міністерство охорони здоров'я України при виявленні фактів порушення цього Положення доручає визначеним експертам розглянути питання, рішення з якого оскаржується, і, за їх висновками, передає медичну справу для прийняття позачергового рішення до Центральної міжвідомчої експертної комісії.

44. Рішення Центральної міжвідомчої експертної комісії може бути оскаржене у суді.

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30.05.1997 № 166/129.

Склад членів Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС:

1. Романенко Анатолій Юхимович – директор Наукового центру радіаційної медицини АМН України (НЦРМ), голова експертної ради, профессор.

2. Бебешко Володимир Григорович – директор Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України, заступник голови експертної ради, профессор.

3. Берестяний Сергій Іванович – завідуючий відділенням експертизи НЦРМ АМН України, заступник голови експертної ради.

4. Савельєва Наталія Георгіївна – заступник начальника Головного управління з медичних проблем аварії на ЧАЕС і радіаційного захисту населення МОЗ України.

5. Марунич Володимир Васильович – начальник Головного управління медико-соціальної експертизи МОЗ України.

6. Клименко Віктор Іванович – керівник відділу гематології НЦРМ АМН України, д-р. мед. наук.

7. Комаренко Дмитро Іванович – керівник відділу терапії НЦРМ АМН України, д-р. мед. наук.

8. Нягу Ангеліна Іванівна – керівник відділу функціональної патології нервової системи НЦРМ АМН.

Положения про спеціальний будинок-інтернат для пристарілих та інвалідів

(постанова Ради Міністрів УРСР

№ 49 від 2 березня 1990 року)

(Витяг)

1. Загальні положения

1. Спеціальний будинок-інтернат для пристарілих та інвалідів* є ме­дико-соціальним закладом, призначеним для постійного проживання інвалідів 1-ї та 2-ї груп пристарілих громадян (чоловіків віком понад 60 ро­ків, жінок – понад 55 років) із числа звільнюваних з місць позбавлення волі особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відпо­відно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з приймальників-розподільників з чис­ла вказаних інвалідів і пристарілих, раніше судимих або неодноразово притягуваних до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку**, якщо зазначені особи потребують догляду, побутового і медичного обслуговування, систематичного та цілеспрямованого юного впливу державних і громадських організацій.

2. Спеціальний будинок-інтернат створюється, реорганізовується і ліквідовується за рішенням Ради Міністрів УРСР у системі Міністерства со­ціального забезпечення УРСР і здійснює свою діяльність під керівництвом відділу соціального забезпечення виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів.

3. Спеціальний будинок-інтернат розміщується у спеціально побудованих або пристосованих будинках з необхідними приміщеннями, які повинні відповідати санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам і ви­могам техніки безпеки, мати всі види комунального благоустрою для проживання престарілих та інвалідів.

4. У спеціальному будинку-інтернаті для здійснення лікувально-трудової терапії створюються лікувально-виробничі (трудові) майстерні, а у спеціальному будинку-інтернаті, що знаходиться в сільській місцевості, крім того підсобне сільське господарство.

Лікувально-виробничі (трудові) майстерні та підсобні сільські господарства здійснюють свою діяльність відповідно до положень про них, за­тверджених Міністерством соціального забезпечення УРСР.

5. Контроль за якістю медичного обслуговування престарілих та інва­лідів, які проживають у спеціальних будинках-інтернатах, додержанням санітарно-протиепідемічного режиму в цих закладах і поданням спе­ціальної медичної допомоги здійснюють органи охорони здоров'я в уста­новленому порядку.

6. Цілодобову охорону громадського порядку в спеціальному будин­ку-інтернаті забезпечують органи внутрішніх справ.

7. Спеціальний будинок-інтернат є «юридичною особою», має печатку і штамп зі своїм найменуванням. Спеціальний будинок-інтернат утримує­ться за рахунок місцевого бюджету і може також мати спеціальні кошти від діяльності лікувально-виробничих (трудових) майстерень, підсобно­го сільського господарства та інших доходів, які витрачаються згідно з кошторисом, затвердженим в установленому порядку.