5.7. Порядок встановлення груп інвалідності

Встановлення групи інвалідності повнолітнім громадянам здійснюється шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), які підпорядковані республіканському в АР Крим, обласним та міським (м. Київ та м. Севастополь) центрам (бюро) медико-соціальної експертизи.

При винесенні рішення МСЕК враховує комплексну оцінку клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. Поряд із цим лікарі МСЕК враховують характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, особливо тих функцій, що суттєво впливають на виконання роботи в тій або іншій професії, ефективність лікування та проведених реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потребу в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, установки особистості, конкретні умови і зміст праці, освіту та професійну підготовку, вік, необхідність і можливість працевлаштування.

Проведення медико-соціальної експертизи у відповідності до «Положення про медико-соціальну експертизу» (постанова Кабінеті Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83) МСЕК здійснює після повного та всебічного медичного обстеження хворого та проведення йому всіх необхідних додаткових методів дослідження. Поряд із цим лікарі-експерти МСЕК повинні визначитись відносно клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримати дані та проаналізувати результати відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або незворотний характер захворювання.

У відповідності до «Інструкції про встановлення груп інвалідності» хворого, який вперше направляється на МСЕК, представляє лікуючий лікар або голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу. Крім цього, для вирішення соціальних питань такого хворого на засідання МСЕК запрошуються представники власника підприємства (установи, організації), де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

У цій же Інструкції вказано, що документи, якими обґрунтовується причинний зв’язок інвалідності, подаються в медико-соціальну експертну комісію в оригіналі або нотаріально засвідчені. Документи іноземних громадян які проходять освідчення у МСЕК, повинні подаватись у перекладі на українську мову та бути нотаріально засвідчені.

В «Інструкції про встановлення груп інвалідності» (2004 р.) підкреслюється, що з метою об’єктивної оцінки стану здоров’я хворого і ступеня обмеження його життєдіяльності при огляді у МСЕК в кожному конкретному випадку проводиться комплексне обстеження освідчуваного: виясняються скарги, анамнестичні дані, вивчаються дані посильного листка на МСЕК, виписки із стаціонару або амбулаторної картки, результати додаткових методів обстеження. Потім, після комісійного огляду хворого усіма членами МСЕК та вивченням ними всіх додаткових методів обстеження, встановлюється клініко-функціональний діагноз і виноситься експертне рішення.

Після винесення експертного висновку відносно групи інвалідності та визначення реабілітаційного потенціалу і реабілітаційного прогнозу медико-соціальна комісія складає індивідуальну програму реабілітації, в якій вказуються конкретні заходи по медичній, психологічній та соціально-трудовій реабілітації; відмічається послідовність виконання цих заходів, комплексність і терміни виконання передбачуваних заходів, очікувані результати та критерії оцінки запланованих реабілітаційних заходів.

МСЕК в залежності від ступеня обмеження життєдіяльності хворого встановлює 1-шу, 2-гу або 3-тю групи інвалідності, а також причину інвалідності.