Інструкція «Про застосування переліку професійних захворювань»

№ 374⁄68 ⁄338 від 29.12.2000 р.

(затверджена Міністерством охорони здоров’я, Академією медичних наук, Міністерством праці та соціальної політики).

1. Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 № 1662, основний документ, яким слід керуватися при вставленні діагнозу професійного захворювання, зв'язку його з виконуваною роботою або професією, вирішенні питань експертизи працездатності, медичної й трудової реабілітації, а також при розгляді питань, пов'язаних з відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівником внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язаного з виконанням обов'язків.

До професійних захворювань належать такі захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважним впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

До гострих професійних захворювань (інтоксикації) належать хвороби, які виникають раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів.

2. Перелік професійних захворювань подано у вигляді таблиці, в якій професійні захворювання розподілено на 7 груп згідно з причинними факторами, вплив яких може викликати професійне захворювання.

3. Слід враховувати, що перелік небезпечних та шкідливих речовин і виробничих факторів, вплив яких може викликати професійне захворювання, робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професійних захворювання, не є вичерпним.

4. Кодування діагнозів професійних захворювань проведено на підставі Міжнародної класифікації хвороб і споріднених проблем (МКХ-10), впровадження якої для використання органами та закладами охорони здоров'я затверджено наказом МОЗ від 08.10.1998 р. № 297. Клас ХХ дає змогу класифікувати події, умови та обставини як причину травми, отруєння й інших негативних впливів. У випадках, коли використовується код даного класу, мається на увазі, що він буде застосований як додаток до коду з іншого класу класифікації, який вказує на характер стану. Інші стани, які можуть бути зумовлені зовнішніми причинами, класифікуються в класах І-XVIII. До цих станів коди класу ХХ слід використовувати тільки як додаткові при проведенні статистичного аналізу за множинними причинами. Якщо етіологія професійного захворювання не вказана в Міжнародній класифікації хвороб і споріднених проблем (МКХ-10), застосовують код Y 96 (фактори, пов’язані з умовами праці).

5. Діагноз гострого професійного захворювання (інтоксикації), що виникає на виробництві, встановлюється лікарем будь якого лікувально-профілактичного закладу після обов'язкової консультації з профпатологом та лікарем гігієни праці територіальної санітарно-епідеміологічної станції (СЕС) .

6. Діагноз гострого контактного дерматиту, що виник на виробництві, встановлюється лікарем дерматовенерологічного диспансеру за погодженням з територіальною СЕС та профпатологом.

7. При захворюваннях інфекційного походження (вірусний гепатит, бруцельоз, сибірська виразка, кліщовий енцефаліт та інші) діагноз установлюється лікарем–інфекціоністом та профпатологом з урахуванням епідрозслідування, проведеного фахівцями територіальної СЕС.

8. Якщо виявлене у працюючих у шкідливих умовах захворювання має змішану етіологію (професійну та непрофесійну), його слід розглядати як професійне з урахуванням відповідних даних, наведених у санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці.

9. Питання про постекспозиційний період, протягом якого може робитися висновок про зв'язок захворювання з умовами праці, повинно вирішуватися індивідуально, з урахуванням характеру захворювання та особливостей етіотропного чинника.

10. Перелік закладів охорони здоров'я, що мають право на встановлення причинного зв'язку захворювання з умовами праці, в тому числі й тих, які перелічено у пунктах 5, 7 у разі їх затяжного чи хронічного перебігу, а також перелік документів для направлення хворих до цих закладів визначено в додатках 11 та 12 до Положення про розслідування та облік нещасних і професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КБ України від 10.08.1993 р. № 623 (в редакції постанови КМ України від 17.06.1998 р. № 923).

Відповідальність за достовірність даних, наведених у медичних документах, несуть керівники закладів охорони здоров'я.

II. Контроль за обґрунтованістю встановлення професійного захворювання покладено на Міністерство охорони здоров'я та Академію медичних наук.