5.10. Терміни переогляду інвалідів

Переогляд інвалідів з нестійкими, зворотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою нагляду за ефективністю відновного лікування та соціально-професійною реабілітацією, в тому числі і за реалізацією індивідуальної програми реабілітації, стану здоров’я і ступенем соціальної адаптації у суспільство проводиться через 1-3 роки.

Приклади

Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яким встановлена без зазначення строку переогляду, при зміні стану здоров’я і працездатності (заява громадянина при зміні стану здоров’я або при незгоді з винесеним рішенням первинної МСЕК), або при виявленні фактів необґрунтованого рішення МСЕК, виявлення фактів підроблених документів та у випадках, коли рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності приймалось на підставі недостовірних даних.

Група інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється громадянам при анатомічних дефектах та прирівняних до них станів (розділ 4 «Інструкції про встановлення груп інвалідності»), стійких необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а також чоловікам, старшим шістдесяти років і жінкам, старшим п’ятдесяти п’яти років; інвалідам, у яких строк переогляду настає у чоловіків після досягнення шістдесяти років, жінок – п’ятдесяти п’яти років.

Розділ 6 організація, управління та функціонування міжрайонних, спеціалізованих, обласних мсек та центрів (бюро) медико-соціальної експертизи

6.1. Деякі сучасні законодавчі акти

ВІДНОСНО МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ

Після прийняття Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 1991 році з метою забезпечення якісної роботи по медико- соціальній експертизі та реабілітації інвалідів було розроблено та затверджено ряд інструктивних документів, у тому числі «Положення про медико-соціальну експертизу» та «Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда» (постанова Кабінету Міністрів від 22 лютого 1992 р. № 83). У 1994 році «Положення про медико-соціальну експертизу» було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221.

З метою поліпшення соціальної політики України відносно осіб з вадами здоров’я Указом Президента України від 13 липня 2001 р. № 519/2001 була затверджена Національна програма професійної реабілітації та зайнятості таких осіб на 2001–2005 роки. Цією програмою передбачено посилення соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями, створення для них сприятливих соціально-економічних, медичних, організаційних та правових умов для реалізації неповно функціональними особами прав на освіту, професійну орієнтацію та добровільну посильну працю. Поряд з цим, програмою було заплановано розроблення економічного та організаційно-правового механізму створення нових і збереження існуючих робочих місць для інвалідів, а також створення сприятливих умов для співпраці громадських організацій інвалідів з роботодавцями, профспілками і органами виконавчої влади по професійній реабілітації та зайнятості неповно функціональних осіб в містах і сільській місцевості та ін. Але, на жаль, ряд пунктів цієї програми залишились не виконаними.

У зв’язку з негативною демографічною ситуацією, що склалася на Україні, зростанням захворюваності та інвалідності Кабінет Міністрів України постановою № 14 від 10 січня 2002 року затвердив Міжгалузеву комплексну програму «Здоров’я нації на 2002–2011 роки». В цій постанові передбачені заходи по підвищенню якості та ефективності медико-соціальної допомоги всім верствам населення по продовженню активного довголіття та тривалості життя.

Особливу увагу в цій Програмі приділено поліпшенню стану здоров’я дітей та молоді, зниженню рівня їх захворюваності та інвалідності, підвищенню рівня їх життєдіяльності, забезпечення інвалідам у соціальному, економічному та психічному аспектах повноцінного життя. У постанові передбачено створення при міських та обласних управліннях охорони здоров’я реабілітаційних рад, які б координували роботу по медичній та соціально-трудовій реабілітації інвалідів, у тому числі інтеграцію їх у суспільство. Поряд з цим передбачено розроблення та запровадження в практику дитячих лікарень сучасних критеріїв медико-соціальної експертизи і наукове обґрунтування і розробка комплексних програм медичної, психопедагогічної і соціальної реабілітації дітей-інвалідів.