Висновки

Планування є однієї з основних функцій управління виробництвом. Необхідність планування в ринкових умовах зв’язана з діяльністю як самого підприємства, його можливостями, так і з зовнішнім оточенням – вимогою споживачів, замовників, ринку.

Необхідність обумовлена тим, що укладені контракти і договори на постачання готової продукції, виконання робіт і послуг по багатьом замовникам і споживачам, одержання і використання інвестицій, просування товарів і їхній збут, задоволення споживача по асортименту і якості продукції, оцінка конкурентноздатності споживача, обмеженість фінансових і матеріально технічних ресурсів можливості підприємства і та ін. вимагає їх координації по термінах, об’ємах і виконавцям, з урахуванням ефективної роботи підприємства, що не мислима без ретельного планування.

Поняття планування діяльності підприємства має два напрямки чисто економічне й управлінське, які тісно зв’язані між собою. В даний час воно стало економічною основою вільних ринкових відносин підприємств, різних структур і окремих людей, усіх суб’єктів, що хазяюють, незалежно від форм власності з одного боку, і з іншого боку є складовою частиною менеджменту.

Планування – це основна функція управління, що полягає у визначенні цілей системи, вирішуваних задач, розробці програм і заходів, що забезпечують ефективну реалізацію прийнятих рішень.

Його сутність полягає в обґрунтуванні мети, способів їхнього досягнення на основі ефективних методів провадження робіт із застосуванням ресурсів усіх видів.

Планування здійснюється комплексно, утворює єдину систему, і забезпечує збалансованість планових показників, як по видах застосовуваних ресурсів, так і по термінах виконання планів.

Спираючись на наукові принципи, функції і методи сприяють і визначають ефективну роботу підприємства в ринковій економіці.

В господарській практиці виділяють два види планування: техніко-економічне й оперативно-виробниче.

Перше охоплює розробку систем показників розвитку техніки й економіки з обліком НТП. До нього відносяться перспективне, довгострокове, середньострокове, поточне і річне.

Друге є продовженням першого і розробляється на короткий проміжок часу. До нього відноситься календарне (квартал, місяць), диспетчерське (ТД, ДД).

Процес планування з розробкою показників охоплює усі види і сфери діяльності підприємства із залученням усіх служб відділів і підрозділів підприємства.

Склад і структура планово-економічних і інших служб залежить від стратегії і масштабів діяльності підприємства, його характеристики, об’ємів виробництва продукції, її номенклатури, асортименту, положення на ринку, форми власності, платоспроможності, типу структури (централізована, децентралізована) і, як наслідок, від якісного визначення функцій підрозділів і окремих працівників.

Найпоширенішою структурою управління є лінійно-функціональна, яка властива більшості підприємств.

Вся робота з планування, на підставі певних функцій, розподіляється між виконавцями підприємства. До розробки планів і планових показників слід залучати консультантів по плануванню.

Структурно-логічна модель змістового модуля 1 наведена на рис. 1.5.