4.5. Планування випуску і реалізації продукції

Випуск і реалізація нової продукції визначається двома факторами: попитом споживачів і можливостями підприємства по випуску продукції, виходячи з її потужності.

Вартісне вираз плану виробництва і реалізації продукції на підприємстві визначається показниками реалізованої, товарної, валової продукції. Ці показники оперативно розраховуються в ході аналізованого періоду року, кварталу, місяця.

Товарною продукцією називається кінцева продукція, виготовлена підприємством у той або інший період, що відповідає технічній-нормативно-технічної документації (стандартам, технічним умовам, робочим кресленням), прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції.

Реалізована продукція – це продукція, поставлена споживачам і замовникам і цілком оплачена підприємству-виготовлювачу.

Планований об’єм реалізованої продукції визначається по формулі:

, (4.1)

де: Ср – об’єм реалізованої продукції;

С_тов – об’єм товарної продукції;

Сп._н – очікуваний залишок нереалізованої продукції на початок періоду;

Сп._к. – очікуваний залишок нереалізованої продукції на кінець періоду.

Валова продукція – це об’єм всієї продукції, включаючи і незавершену, виражену в грошовому вираженні, і яка виконана за звітний період планованого часу.

Вона рівна:

Св = С_тов + (Сн._к. – Сн._н.), (4.2)

де: Св – об’єм валової продукції;

Стов – об’єм товарної продукції;

Сн.к_. – об’єм незавершеного виробництва на кінець планованого періоду;

Сн.н_. – об’єм незавершеного виробництва на початок планового періоду.

Товарна і валова продукція характеризують виконаний обсяг виробництва. Вона включає велику частину вартості, що створена минулою працею і не відображає ефективність роботи окремих підрозділів підприємства. Для усунення цього недоліку застосовують показник чистої продукції, що включає заробітну плату з нарахуваннями плюс прибуток, і може бути нормативом для нарахування фонду зарплати на планований період.

Об’єм реалізованої продукції залежить від попиту і сукупного попиту.

Сукупний попит – це сумарний об’єм попиту на всю продукцію, вироблену підприємством. В ході пори року він непостійний. Для кожного періоду року необхідно знати: скільки продукції треба випускати в даний період, і яку потрібну кількість трудових ресурсів.

Для приведення у відповідність плану випуску продукції з попитом продукції на ринку, а також скорочення витрат виробництва існує кілька стратегій.

При оперативному плануванні виділяють три основні стратегії планування сукупного об’єму.

Перша стратегія – постійний об’єм випуску продукції і постійна чисельність працівників, незалежно від коливань попиту. У цьому випадку різницю між обсягом сукупного попиту і об’ємом випуску продукції компенсують шляхом чи збільшення зменшення запасу виробничої продукції або портфеля попиту відкладених замовлень (рис. 4.2).

Рис. 4.2.

Друга стратегія – перемінний об’єм випуску продукції при постійній чисельності працівників. У цьому випадку розбіжність між об’ємом виробництва і чисельністю регулюють шляхом організації понаднормових робіт, надання відгулів, чи передачі робіт субпідрядникам (рис. 4.3).

Перша стратегія знаходить застосування на більшості промислових підприємств, друга – у трудомістких і наукомістких галузях (медицині, приладобудуванні та ін.), де вимагаються висококваліфіковані працівники, а створення запасів готової продукції обходиться дорого. Третя застосовується на трудомістких виробництвах, де не вимагаються висококваліфіковані працівники, а також на сезонних роботах.

Рис. 4.3.

Рис. 4.4.

Висновки

Оперативне планування полягає в розробці квартальних, місячних планів, декадно-добових і тижнево-добових графіків як у цілому по підприємству, так і по вхідним в його склад організаціям, підрозділам, бригадам, а в будівництві і по субпідрядних організаціях.

Розробка оперативних планів здійснюється на підставі вихідний даних, основою яких є річний об’єм випуску продукції, а в будівництві – річний об’єм БМР.

У складі оперативного планування розробляються плани МТЗ, соціально-трудового розвитку, витрат виробництва, фінансові та ін.

У залежності від розроблювальних показників приймаються об'ємний, календарний і інший методи оперативного планування, задача якого зводиться в остаточному підсумку до забезпечення на підприємстві злагоджений і ритмічний ходи виробничих процесів у всіх підрозділах, з мінімальними витратами ресурсів, одержанням максимального прибутку і при високій якості продукції.

В розробці оперативних планів беруть участь усі відділи, служби і виробничі підрозділи підприємства, які проводять аналіз за попередній планованому період за всіма показниками напрямку діяльності підприємства, розробляють заходи, установлюють конкретні завдання по поліпшенню роботи підприємства. Особливу увагу приділяється виявленню резервів виробництва.

Процес розробки оперативних планів починається з установлення конкретних завдань (контрольних цифр), що доводяться до структурних підрозділів. Структурні підрозділи складають проекти окремих планів, у розробці яких беруть участь співвиконавці. Узгодження проектів планів підрозділів проходить у відділах під керівництвом підприємства за участю співвиконавців в процесі якої проводиться взаємоув’язування планів, а при необхідності коректування за об’ємом виробництва, ресурсам і термінам виконання запланованих заходів, досягаючи при цьому збалансованості всіх розділів плану.

Процес розробки оперативних планів відбувається у встановленому порядку і черговості виконання всіх робіт, із призначенням термінів і відповідальних виконавців по всьому кругу господарських операцій і запланованих заходів.

В узгодженні планів можуть брати участь при необхідності й інші притягнуті організації, у тому числі основні постачальники, транспортники й інші.

Проект плану в цілому повинен бути обговорений на розширеній раді (правлінні) підприємства за участю представників зацікавлених осіб.

Затверджуються оперативні плани першим керівником підприємства.

Структурно-логічна модель змістового модуля 4 наведена на рис. 4.5.